Наваренко І.А.

Київський національний лінгвістичний університет

Результати аудитивного та інформантного аналізу експериментально-фонетичного дослідження просодичної організації іспанської казки.

У статті розглянуто феномен існування просодичних підсистем, що функціонують у лінгвістичній свідомості, за допомогою яких кодуються поняття й явища соціальної дійсності. З цієї причини приділяється особлива увага комплексному вивченню базових елементів просодії на перцептивному рівні, що розглядаються як елементарні принципи звукової організації мовлення, при яких відбувається більш глибоке сприйняття структури мови.

Конкретний прояв просодії асоціюється як коливання частоти основного тону, тривалості й інтенсивності, що конституюють її фізичні параметри. Ці параметри слухач сприймає як зміни висоти тону або мелодії, оцінює якісні відмінності звуку (його гучність і тембр) та визначає тривалість звучання, і які являють собою суб’єктивні параметри просодії аудитивного аналізу. Завдання аудитивного аналізу полягає в тому, щоб підтвердити, що висловлювання оформлюється певним просодичним малюнком, тому що це є ресурс найбільш загальний і найбільш елементарний для висловлювання: “воно може не мати граматичної форми, але не може існувати без просодичної оформленності.” (Кіліс 1981: 426).

Зрозуміло, сприймаючи інтонацію на слух, не можна отримати результатів, виражених у фізичних одиницях. Зазвичай даются лише такі повсякденні характеристики, як, “високий” — “низький”, “гучний” — “тихий”, “швидкий” — “повільний” і тому подібне. За допомогою таких термінів відбивається не абсолютна, а відносна величина спостережуваної властивості. Але саме відносними характеристиками і користується людина при мовному спілкуванні. Слід зазначити, що суб'єктивний прийом дозволив отримати безпосереднє уявлення про звучання текстів казки, тобто була вилучена велика частина різних звукових модуляцій, які не пов'язані власне з просодичною організацією. До таких модуляцій відносяться, в першу чергу, всі ті елементи мовлення, які не можуть бути сприйняті вухом людини (зміни частоти основного тону, що мають дрібні інтервали, відмінності інтенсивності нижче слухового порога, короткотривалі паузи, незначні коливання темпу тощо).

Для аудитивного аналізу були відібрані тексти казок, які розраховані на широку аудиторію й озвучені професійними дикторами, тому що, однією з головних вимог є врахування їх якісної сторони звучання. Тобто тексти оцінювалися з точки зору їх нормативності вимови. При оцінці якості відібраного для аналізу матеріалу зазвичай враховують кваліфікацію дикторів, що беруть участь у фонетичному експерименті й якість інтонованого тексту. На необхідність оцінювати якість досліджуваного мовного акту вказують професійні фонетисти (А.А.Гарацева, І.П.Сунцова, Л.К.Цеплітіс). Найчастіше дикторами при інтонаційних дослідженнях бувають актори, професійні диктори, бо від них можна очікувати найкращі зразки мовлення.

Аудіювання експериментального матеріалу проводилося в двох напрямках ¾ суб'єктивного визначення акустичного строю просодії і визначення її значення. У фонетиці вже стало традицією залучати до аналізу просодії групи аудиторів, які дають свої висновки стосовно тих чи інших питань. В залежності від поставленого завдання розрізняють два типа аудиторів ¾ аудитори-фонетисти і аудитори-інформанти. Завдання аудиторів-фонетистів ¾ перевірити результати вже проведеного аудиторами-інформантами аналізу. Отже, аудитор-фонетист повинен знати теорію, якою керується експериментатор, тому що аудитор і експериментатор повинні слідувати одній теорії, використовувати одні самі терміни (Л.Р.Зіндер 1969:116).

Аудитори-фонетисти проводили перевірку, головним чином, вже розроблених теоретичних гіпотез, зіставляючи їх із новим фактичним матеріалом, давали інформацію про достовірність результатів проведеного експерименту. Опрацювавши цю інформацію, можна судити, чи дозволяють або не дозволяють ті чи інші припущення аналізувати мовні факти.

Завдання аудиторів-інформантів ¾ дати інформацію про мовні явища, які ними спостерігаються. З одного боку, такий аудитор відіграє роль звичайного (наївного, тобто лінгвістично непідготовленого) слухача, що сприймає мовний сигнал, а з іншого ¾ діє як мовознавець, тому що аудитору доводиться описувати свої враження про мовний сигнал за допомогою термінів. Щоб висновки аудитора були зрозумілі експериментаторові, обидві сторони повинні користуватися однією системою термінів, а також, зрозуміло, однією системою понять. Це означає, що аудитор розглядає просодію не з точки зору природного її сприйняття, а в лінгвістичному аспекті. Тому, виходячи з цього, для вирішення завдання були розроблені терміни, які оцінюють певне фонетичне явище і які характеризують прояв компонентів просодії. До аналізу завдання був використаний статистичний метод, щоб встановити, який з термінів вживався найчастіше і є релевантним у просодичній організації висловлювання або фрагмента.

Виявлення особливостей функціонування просодичних підсистем текстів казки проводилося з урахуванням динамічного аспекту його інформаційної структури. Інформантний аналіз структури текстів казки було застосовано з метою визначення закономірностей композиційно-смислового членування, що створило додатковий матеріал для виявлення специфіки інформаційної структури та його комунікативно-прагматичних і просодичних варіантів просодичної моделі іспанської казки.

Перед інформантами стояло завдання віднести прослуховуванні тексти до відповідного функціонального стилю і поділити ці тексти на композиційно-смислові блоки. Можна зазначити, що інформанти не відчували суттєвих труднощів, визначаючи стильову специфіку аналізованих текстів і членуючи їх на композиційно-смислові блоки. Збіг показників структурно-семантичного членування текстів казок між аудиторами-інформантами і аудиторами-фонетистами склав 90%. Деякі очевидні відмінності були зумовлені різним ступенем членування та деякими неточностями у розмежуванні синтагм і фраз у підготовлених для експерименту висловлюваннях.

Аудитори-інформанти відзначили, що таке фонетичне явище як озвучена казка створюється типовим розповідним тоном, розміреним темпом, а емоційно-психологічний настрій досягається поєднанням змісту і звучання, які створюють живу мову казки і приносять естетичне задоволення. Щоб мова казки була живою й образною, необхідно казкові предмети й образи зробити наочними, видимими і відчутними. У лексиці, наприклад, це фразеологізми, метафори (existencia holgada/забезпечене життя, cascada de dorados cabellos/водоспад золотого волосся), у граматиці — суфікси типу — ita, ísima (princesa — princesita, joven — jovencita, rata — ratita, pequeña — pequenísima, bella — bellísima). У просодії — це складний комплекс елементів, таких як інтенсивність, мелодика, логічний наголос, пауза, темп, тембр, діапазонна висота, емфатична довгота. Промовляючи фразу, ми використовуємо майже весь цей комплекс просодичних елементів, кожен з яких виконує певну функцію (граматичну, стилістичну, емоційну тощо).

Єдність змісту й яскравої, вражаючої форми була відзначена інформантами як головний принцип оформлення текстів казок. Саме за цим принципом їх було віднесено до жанру художнього стилю. Усні реалізації експериментального матеріалу, відібрані під час структурно-комунікативного аналізу, аудиторами визначались такими, що відповідають нормативним жанровим характеристикам художнього стилю (образність, емоційність, експресивність). В контексті розгляду текстів казки у якості художнього твору, його просодичне оформлення аудиторами-інформантами аналізувалося як засіб активізації діяльності слухача, з точки зору його образотворчої і естетичної функцій, а саме перед аудиторами стояло завдання визначити найбільш уживані просодичні малюнки текстів казок, тобто визначити найбільш типові й охарактеризувати їх властивості.

В нашому уявленні вже існують просодичні моделі мовлення казкаря, казкових героїв. Звідси вирази: “говорить як лисиця”, “розповідає казки”, “королівський тон” і т.п. Аудитори-інформанти відзначили відмінність просодичного оформлення казки від інших жанрів і тривалістю пауз, і мелодикою, і своїм характером логічного виділення. Зазначалося, що мова казки відрізняється невимушеністю й емоційністю, в ній більше пауз, ніж у будь якому іншому повідомленні, темп розповідання казки повільніший.

Тексти іспанських казок інформантами були визначені такими, що у переважній більшості мають сталу композиційну структуру, особливістю побудови якої є лінійна організація її складників-висловлень. Структурні компоненти казки розташовуються у певній логічній послідовності, зумовленій причинно-наслідковими зв’язками. Аналіз інформантами текстів казок з урахуванням їх композиційно-смислової організації підтвердив, що необхідними елементами в аспекті комунікативної єдності є традиційна схема будови: заголовок, вступ, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, заключна частина, яка в багатьох казках маркується мораллю ¾ висловлюваннями у вигляді приказок чи прислів’я: Y colorín colorao, por tu boca se ha escapao. Y colorín colorao, cuento acabao.Vivieron muy felices y comieron pérdices. A veces los castillos en el aire desaparecen así. Tiempo al tiempo. Y es que con paciencia todo se consiga.

Окремо було зазначено, що композиція іспанської чарівної казки може відрізнятися тенденцією руху видо-часових форм, що підпорядковуються сюжету, невизначеністю хронотопу, а трикратне повторення дій надає твору динамічності й розширеності. Серед усіх виділених груп іспанських казкових творів чарівні казки найбільш неоднотипні за своєю будовою, їх структурна модель найбільш пластична, композиційні блоки не обов’язково розташовуються у суворій послідовності. При реалізації такої структури сюжету у кожному конкретному тексті компоненти інформативного мінімуму можуть бути розширені, трансформовані, доповнені, проте їх значення як базових епізодів для розвитку сюжету чарівної казки залишається незмінним.

Аудитивний аналіз текстів казок також показав, що в межах структурно-комунікативних блоків їх зв’язність досягається внаслідок взаємодії ряду провідних параметрів, характерних для тексту.

Блоки смислу, де диктор передає основну ідею, несуть, як правило, невідому реципієнтові інформацію. Блоки смислу з другорядною комунікативною програмою базуються на вже відомих фактах, подіях, слугуючи своєрідним фоном основної інформації.

Таким чином, смислова структура одних висловлювань виявляється більш значущою для створення комунікативного динамізму тексту, ніж смислова структура інших висловлювань, що й утворює основу тема-рематичних відношень блоків інформації.

При дослідженні інформаційної структури були виділені рематичні блоки озвучених текстів казки (РБ) — носії головної інформації (місце локалізації акцентних просодичних одиниць); і тематичні інформаційні блоки (ТБ) — носії фонової інформації (комунікативно-просодичні єдності).

Аналіз інформаційної архітектоніки текстів казок дозволив виявити їх специфіку — різницю в інформаційній побудові тексту в залежності від їх класифікації. Було зазначено, що для більшості текстів казок властиво переважне вживання тематичного блоку інформації перед рематичним блоком, оскільки це є класична схема розгортання казкового світу, де автор намагається поступово “підвести” слухача до головної інформації, заздалегідь пояснити те, про що потім буде розповідатися у рематичному блоці як головна інформація або головна ідея, наприклад (рематичні блоки підкреслено):

У результаті аудиторського аналізу аудитори-фонетисти виділили такі особливості просодичного тема-рематичного оформлення казкового дискурсу, які характерні для всіх типів реалізацій: 1) зміна гучності вимови від підвищеної до низької; 2) чіткість вимови; 3) вживання розміреного, чіткого ритму; 4) помірний із тенденцією до уповільнення темп вимови при значних темпоральних контрастах, 5) переважне вживання висхідно-низхідних тонів, 6) використання емфатичних наголосів і 6) пауз, які визначаються, передусім, інформаційною структурою тексту.

Узагальнення результатів аудиторського і інформантного дослідження свідчить, що просодія, тісно взаємодіючи з усіма засобами мови, інтегрує всі види значень – лексичне, граматичне, прагматичне, емоційне, модальне тощо – і слугує завершальним засобом оформлення смислу висловлювання.

Література

Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса М., Высшая школа 1984 С.211

Данилич В.С.Феномен человека в системе языка и картине мира (по памятникам эпохи становления национального языка и национальной литературы Испании) Издательский центр КГЛУ Киев 2000 С.246

.Цеплитис Л.К Анализ речевой интонации Академия наук латвийской ССР Институт языка и литературы им. Андрея Упита "Зинатне" Рига 1974 С.272

Л.Р.Зиндер Общая фонетика Высшая школа 1979 С312

Аntonio Quilis Tratado de fonología y fonética españolas 1999 editorial Gredos S.A. Sanchez Pecheco 85 Madrid P558.

Skrobot A.S. Voloshchenko G.V Interacción de los medios prosódicos con el espacio semántico en la poesía española Науковий вісник ЮНЕСКО КНЛУ Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ№12 Київ 2006 с 90-95

Key words: prosody, rhetoric, speech influence, perception, emotional utterances meaning, phonosemantic effect