Онищенко І.О.
Прикарпатський національний
університет імені В. Стефаника, Україна
Питання вдосконалення законодавства
України у сфері кримінально-правового захисту життя і здоров’я людини
Особа потребує
посиленої кримінально-правової охорони, коли мова йде про
захист таких фундаментальних благ, як її життя, здоров’я, воля. Саме тому кримінальним законодавством одним із
перших поставлено захист названих цінностей. Українське кримінальне
законодавство не є ідеальним і повинне постійно вдосконалюватися, встигати за
ходом історії і за всіма змінами, що відбуваються у суспільстві. Саме в такому
разі воно буде ефективним.
Ефективність кримінального закону в самому елементарному
розумінні означає його результативність у справі протидії злочинності.
Ефективність безпосередньо пов’язана з завданнями, які перед ним стоять –
охоронна безумовних цінностей, суспільства і держави [1, 8]. Отже, постає питання –
чи виконує своє завдання – охорона особи від злочинних посягань кримінальний
закон. Охорона когось чи чогось від злочинних посягань означає, що злочинні
посягання, які могли здійснитися не були вчинені – цього запобігли самим фактом
існування кримінального закону і його застосуванням на практиці. Нажаль ми
можемо зробити негативний висновок. Злочинів проти особи стає все більше. Саме
тому досить важливим є встановлення не лише підвищеної кримінальної
відповідальності за ряд злочинів, а також усунення суттєвих недоліків норм
Кримінального кодексу, що передбачають захист життя і здоров’я особи.
Вбивство - це винне, протиправне заподіяння смерті іншій
людині (ст.115 КК). Практика свідчить, що за останні роки для випадків умисних
вбивств особи притаманні особлива жорстокість, вчинення способом
небезпечним для багатьох, з використанням безпорадного стану потерпілих.
Чинне кримінальне законодавство передбачає в даних випадках посилений
захист життя особи. Проте в ньому містяться недоліки, що зумовлюють
виникнення чимало проблем, а також ускладнюють здійснення ефективного
кримінально-правового захисту особи. Чимало науковців сьогодні (І.К. Туркевич,
В.І. Лановенко) пропонують у п.2 ч.2 ст.115 КК України (умисне
вбивство) слова “малолітньої дитини” замінити на “неповнолітнього”,
що зумовлено тим, що важливою проблемою у сфері захисту життя особи є саме
захист неповнолітніх. Це дозволить, з
одного боку, призначати покарання, яке відповідає тяжкості скоєного,
а з іншого - буде суворою пересторогою тим, хто захоче посягнути на життя
неповнолітнього [2, 14]. Налогічним положення пропонується доповнити і статті
121, 122, 125 КК, що передбачають відповідальність pа умисні
тілесні ушкодження.
Слід також наголосити
на важливості визнання випадків вчинення злочинів, передбачених
ст. ст. 115, 121, 126, 127 КК України на расовому, національному чи
релігійному ґрунті, обставинами, які обтяжують відповідальність,
і внесення потрібних змін до диспозицій вказаних статей. Це
дозволить притягти до більш суворої
відповідальності винних осіб, а також можливо закріплення даної кваліфікуючої
ознак матиме і превентивний вплив.
Важливим доповненням, що стосується кримінально-правового захисту
дітей є зміна редакції статті 117 КК, яка передбачає відповідальність за
вбивство матір’ю новонародженої дитини. Аналіз диспозиції статті свідчить,
що під її дію підпадають всі жінки, що вчинили умисне вбивство своєї
новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів (фактично
це один з видів умисного вбивства за пом’якшуючих обставин).
Проте невірно відносити всі випадки дітовбивства до вчинених за
пом’якшуючих обставин, оскільки це послаблює боротьбу з даним
видом злочину. Тому необхідно кваліфікувати умисне вбивство матір’ю
своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів,
вчинене в обумовленому пологами стані. Всі інші випадки потрібно
кваліфікувати за п.2 частини другої ст.115 КК України.
Багатьма вченими обґрунтовується
необхідність встановлення кримінальної відповідальності за підбурювання
до самогубства та пособництво у самогубстві іншої особи і внесення
потрібних доповнень до ч.1 ст.120 КК України, оскільки особи, які
сприяють вчинення іншими самогубства залишають безкарними, а отже і продовжую
вчиняти відповідні злочинні дії по відношенню до інших осіб. Пропоную
викласти ч.1 ст.120 КК України
наступним чином: “Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство,
що є наслідком жорстокого поводження з людиною, примусу до
протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності, а
так само інше діяння, яке сприяло
самогубству або замаху на самогубство, - карається...”
Як зазначалось раніше,
недосконалість кримінального закону проявляється і в неналежному захисті осіб
від таких поширених на сьогодні злочинів, як катування і мордування. Диспозиції
статей, що передбачають відповідальність за даний злочин не містять чіткого
формулювання даних понять. Тому пропонується закріпити в ст.127 КК України таке
формулювання поняття катування як умисне заподіяння фізичного чи морального
страждання шляхом насильницьких дій з метою спонукати потерпілого
або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.
Отже,
кримінально-правовий захист особи потребує удосконалення. Це впершу чергу
обумовлено зростанням кількості злочинів проти особи, а також необхідністю
приведення у відповідність до міжнародних стандартів кримінального
законодавства України. Саме тому нами запропоновано внести деякі зміни, до
статей, що стосується кримінально-правового захисту прав особи. Це в свою чергу
дозволить більш ефективно здійснювати захист особи, уникнути вчинення ряду
злочині, зменшити їх негативних вплив на суспільство.
1. Лопаченко Н. Ефективне
кримінальне законодавство: утопія чи нереалізована можливість? / Н.Лопаченко //
Юридичний Вісник України.- 2007 – 2-8червня
– С. 8-9.
2.
Керенко С.О. Проблеми захисту неповнолітніх кримінальним законодавством
України: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец
12.00.08 “Кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право” / C.О.Керенко. – Київ, 2003. - 20с.