Право. Уголовное право и криминология

Балдук Андрій Олександрович

Київський фінансово-економічний коледж, Україна

Кваліфікація діянь пов’язаних з необхідною обороною в закордонних країнах

Науковий керівник: Лазебна О.О.

В кінці ХХ століття і перші роки третього тисячоліття радянська і пострадянська наука права, включаючи кримінально-правову, вся більша увага приділяє проблемам порівняльного правознавства. В багатьох країнах Європи прийняті нові кримінальні кодекси. Це пояснюється серйозними змінами в структурі і динаміці злочинності, у визнанні світовою спільнотою ідеї пріоритету загальнолюдських цінностей, процесами глобалізациі, що усе більш посилюються, що відбуваються в сучасному світі.

Правова природа і види обставин, що виключають злочинність діяння, в системі англосакського і романо-германського кримінального права.

Обставини в законодавстві і доктрині Англії і США. Як відомо, проблеми юридичної природи обставин що виключають злочинність діяння, в СРСР і УРСР тривалий час була предметом дискусій. Одні автори (Якубович М.І). відносили їх (необхідну оборону, крайню необхідність і ін.) до обставин, що виключають суспільну небезпеку; інші (Слуцкий І.І.) називали їх обставинами, що виключають кримінальну відповідальність і караність; треті вважали правильно говорити про них як про обставини, що виключають протиправність діяння (Піонтковський А. А.).

Правова природа обставин в англо-американському законодавстві визначена досить суперечливо і неповно. Законодавство Англії не містить визначення і переліку обставин, що виключають злочинність діяння. Про ці обставини говорить англійська теорія кримінального права, вони регламентуються судовою практикою, заснованою на прецедентах. Так, в капітальному дослідженні з кримінального права проф. К.С. Кенні їх називає "Обставинами, що виключають кримінальну відповідальність".[1 c.52-85] Пропонується виділити три групи таких обставин: а) коли воля відсутня; б) коли воля не направлена на скоєне; в) коли воля пригнічена примусом.

До першої групи віднесені:

1) недосягнення віку кримінальної відповідальності,

2) душевна хвороба (неосудність),

3) сп'яніння (не будь-яке),

4) здійснення діяння корпорацією (юридичною особою), але лише в деяких випадках.

Друга група включає фактичну помилку. Юридична помилка ".не може служити в Англії виправданням досконалого злочину

Видами обставин третьої групи (їх автор називає "обставинами захисту"),[1 c.76] є: 1) виконання наказу. 2) фізичний і психічний примус, 3) необхідність. На жаль, в роботі, присвяченій цій групі, ні слова не сказано про необхідну оборону, згоду потерпілого. Про них Кенні міркує стосовно таких складів злочинів як вбивство, спричинення тілесних поврежденій,[1 c.111-119] що порушує цілісність побудованої ним системи

Федеративне кримінальне законодавство США питання, пов'язані з обставинами, що виключають злочинність діяння, безпосередньо не регулює,[2] вони вирішені в Зразковому кримінальному кодексі США 1962 г.[3] і в КК п'ятдесяти штатів. Зразковий КК США зробив серйозний вплив на реформування кримінального законодавства всіх штатів, і особливо на КК штату Нью-Йорк. У американському кримінальному праві аналізовані обставини, як і в англійському, отримали назву обставин "захисту" від звинувачення. Зразковий КК США до них відніс: 1) незнання або помилку (ст. 2.04); 2) патологічне сп'яніння (ст. 2.98); 3) фізичне насильство (ст. 2.09); 4) наказ воєначальника; 5) згода потерпілого; 6) малозначність порушення ; 7) провокацію злочину; 8) визнання поведінка правомірним взагалі. Вибір найменшої шкоди - ця стаття нагадує нашу крайню необхідність; 9) вживання насильства при самозахисті ; 10) вживання насильства для захисту інших осіб ; 11) вживання насильства для захисту майна ; 12) вживання насильства при виконання закону;

У КК штату Нью-Йорк (1967г.) до обставин "захисту" віднесені: 1) вплив незнання або помилки не відповідальності; 2) вплив сп'яніння на відповідальність; 3) недосягнення віку кримінальної відповідальності: 4) психічна хвороба або неповноцінність; 5) виправдане застосування фізичної сили публічною посадовою особою при допустимому виконанні ним своїх офіційних повноважень, обов'язків або функцій; 6) залучення до "пастки", тобто спонукання або підбурювання з боку публічного службовця зробити якою-небудь особою посягання, заборонене нормативним актом, в цілях його подальшого кримінального переслідування;

Провокації посягання ("залучення до пастки") в ККУ , на жаль, немає, хоча в цьому є необхідність. Було б також непогано запозичити досвід законодавчого врегулювання питання про правомірність застосування фізичної сили в перерахованих в Зразковому КК США, КК штату Нью-Йорк ситуаціях

Обставини, що виключають кримінальну відповідальність, в романо-германській правовій системі. При викладі цього питання обмежимося в основному розглядом КК Німеччини і Франції, оскільки інші країни Західної Європи при створенні своїх кодексів використовували також правотворчий досвід цих країн

Норми про обставини, що виключають кримінальну відповідальність, в КК ФРН не систематизовані. Кодекс називає наступні обставини:

1) Помилка в забороні. Це випадок, коли в особи відсутнє розуміння того, що воно діє протиправно. Воно вважається таким, що діє невинно, якщо не могло уникнути цієї помилки. Якщо ж могло її уникнути, покарання може бути пом'якшене. У багатьох державах світу, включаючи Україну, незнання закону не виключає відповідальності, хоча це прямо і не витікає з ККУ

2) Необхідна оборона.

3) Крайня необхідність, яка ділиться на два види: а) правомірна крайня необхідність і б) крайня необхідність, що виключає або пом'якшувальна провину.

4) Згода потерпілого

Необхідна оборона можлива лише від наявного протиправного нападу, а протиправним по КК ФРН (параграф 11 п.5) визнається лише діяння, створююче склад злочину, передбачений кримінальним законом. Отже, неможлива необхідна оборона від об'єктивно суспільно небезпечних посягань з боку неосудних, осіб, що не досягли віку кримінальної відповідальності і ін. Рішення цього питання в Українському КК (ст. 36) представляється переважним.

У Особливій частині КК ФРН. як обставина, що виключає кримінальну відповідальність, названа згода потерпілого (параграф 228) в разі нанесення йому тілесного ушкодження, але за умови, що воно не порушує загальноприйняті моральні норми. Ця оцінна ознака не роз'яснюється. Включення названої обставини в ККУ є предметом дискусії, яка, мабуть, продовжуватиметься довго.

Кримінальний кодекс Франції 1992 р.[4] Інститут обставин, що виключають кримінальну відповідальність, компактно розташований в главі 2 КК, званою "Підстави ненастання кримінальної відповідальності або її пом'якшення" і включає наступні з них:

Стаття 122-3 говорить про юридичну помилку (помилці в праві). Для звільнення від відповідальності особі необхідно представити докази того, що помилково відносно права, якою воно не могло уникнути, воно вважало, що мало законну підставу зробити дію. Про фактичну помилку закон умовчує. Наш КК проблему помилки не вирішує, оскільки в доктрині українського кримінального права її розуміння і види залишаються спірними

Статті 122-5. і 122-6. присвячені правомірному захисту (термін "необхідна оборона" відсутній). Необхідна оборона можлива лише від "необгрунтованого посягання". Термін не роз'яснюється і тому не зрозуміло, чи можливий захист як від злочину, провини, так і порушення (ст.111-1 УК Франції всі злочинні діяння ділить на три названі категорії).

Захист власності від злочину і провини можливий досить серйозними способами (окрім умисного вбивства), але за умови відповідності засобів захисту тягаря злочинного діяння. Особливо виділяється в КК правомірний захист в цілях відобразити проникнення в житло, здійснюване шляхом злому, насильства, обману або вночі (п. 1 ст.122-6). У сучасних українських умовах наявність аналогічної норми, напевно, була б благом для багатьох людей.

Список використаних джерел

1. Кенни К. Основы уголовного права. Под. ред. и с вступительной статьей Никифорова Б.С. М.: Издательство Иностранной литературы, 1949.–253с.

2. Уголовное право США: Сборник нормативных актов / Сост., отв. ред. и автор вступит. ст. И.Д. Козочкин. - М.: Изд-во УДН, 1985. - 160 с.

3. Примерный уголовный кодекс (США). Официальный проект Института американского права. Под. ред. и с предисловием д.ю.н. Б. С. Никифорова. М., 1969, 393 с.

4. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных материалов. / Под ред. И.Д. Козочкина. - М.: Издательство "ЗЕРЦАЛО", 1999. - 352 с.