Біологічні науки / Структурна ботаніка

Пюрко О.Є., Стойчева А.О.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б.Хмельницького

ОСОБЛИВОСТІ ГІСТОЛОГІЧНОЇ БУДОВИ І ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ

PTELEA TRIFOLIATA L.

Останнім часом ботаніки, практики-лісоводи усе більше звертають увагу на деревні рослини, які викорис­товуються як декоративні та лікарські рослини, як цінні деревні по­роди та організми, що очищують повітря від шкідливих промислових газоподібних відходів, тим самим виконуючи санітарно-гігієнічну функцію [2-5]. Птелея трилиста (Ptelea trifoliata L.) часто зустрічається в парках, лісах та полезахисних смутах півдня України, належать до вищезгаданої групи рослин, тому актуальним є вивчення анатомічної будову вегетативних органів цієї рослини майже не, бо ці знання є дуже важливими для подальшої інтродукції, селекції та культивування.

Мета - вивчити анатомічні пристосування Ptelea trifoliata L. до недостачі вологи і високої температури щодо доцільності висадки цієї рослини у лісопосадках, парках, скверах.

         Гістологічний аналіз  листка Ptelea trifoliata L. показав, що зверху та знизу він вкритий одним шаром епідерми. Листя Ptelea trifoliata L.відноситься до гіпостоматичних, так як продихи є тільки на їх нижній стороні [1]. Верхня епідерма характеризується наявністю трьох типів основних клітин: І тип – обриси округло-прямолінійні, проекція клітин витягнута і розпластана, кути в суміжних межах прямі та гострі; ІІ тип – обриси округло-прямолінійні, проекція видовжена, п’ятикутова, кути в суміжних межах тупі; ІІІ тип – обриси округло-прямолінійні, проекція чотирьохкутова, ромбічна, кути в суміжних межах прямі та тупі. Отже, обриси основних клітин верхньої епідерми округлопрямолінійні, кути в суміжних межах закруглені, проекція розпластана.

Спостерігаються одноклітинні трихоми. Шар кутикули - на верхній епідермі досягає 8 мкм, на ньому видно багаточисельні лінзоподібні й кулеподібні відкладання. Нижня епідерма має основні клітини з прямолінійно-округлими обрисами, кути в суміжних межах клітин тупі. Проекція розпластана у 87,5% клітин, витягнута у - 12,5%. Трихоми нижньої епідерми за формою такі ж, як і на верхній, але розміри їх і кількість на одиницю площі менше на 4%. Продихові комплекси аномоцитного типу, з замикаючими клітинами бобовидної форми. Кутикула абаксиальної епідерми за своєю структурою така ж, як і кутикула адаксиальної епідерми, але шар її менш потужний - до 6,5 мкм товщиною. 

Клітини палісадної паренхіми прямокутні з закругленими кута­ми, розташовані в один шар і межують з верхньою епідермою і з клі­тинами губчастої паренхіми. В зрізах листків, зібраних у вересні, вид­но, що в деяких клітинах палісадної паренхіми відкладаються рафіди. Між собою клітини палісадної паренхіми межують щільно, міжклітин­ників не утворюють. В губчастій паренхімі, навпаки, міжклітинники розвинені силь­но. Якщо взяти простір, який займає ця тканина за 100%, то 50% бу­дуть налічувати міжклітинники, а 50% - клітини тканини. Останні бувають двох видів: дрібні, округлі і більш крупні по­довжені. Всі вони мають тонкі стінки, в цитоплазмі клітин добре вид­но продихи.

Таким чином, дослідження показали, що основні клітини ниж­ньої епідерми характеризуються наявністю троьх типів, які відрізняються між собою проекцією, розмірами, площиною, кількістю на 1 мм2. Продихи - аномоцитного типу. Листок за внутрішньою будовою гіпостоматичний, дорзівентральний.

Покривною тканиною середньої жилки листку служить епідерма, проекція її клітин набагато більша за площею, ніж у клітин епідерми ін­ших органів (черешка). Пухка коленхіма, розміщена під епідермою, є опорною складовою середньої жилки. Найбільшої товщини (до 5 шарів клітин) вона досягає у верхній та нижній частинах жилки. У товщі коленхіми розміщуються молочники, площа просвіту якого складає в середньому 3145,29 ± 153,11 мкм2. Такий високий ступінь кількісного та якісного розвитку молочників свідчить про сильну метаболічну активність у тканинах середньої жилки. Паренхіма кори складається з клітин двох різновидів. З коленхі­мою межують витягнуті тангентально клітини зі звивистими оболон­ками неправильної форми й невеликим просвітом між стінками. Живі клітини паренхіми мають тонку округлу стінку, в них є продихи. Також для клітин паренхіми середньої жилки характерна наяв­ність великої кількості друз. Флоема середньої жилки представлена ситовидними трубками й клітинами-супутниками. Ксилема середньої жилки складається з великої кількості судин майже однакового розміру, розміщених радіальними рядами, й великих клітин лібріформа. Судини в рядах межують один з одним, не маючи між собою клітин лібріформа. Їх частка в ксилемі досягає 70%, частка лібріформа - 30%. Серцевина складається з великих шестикутних клітин, більшість з них містять друзи. Нами доведено, що розподіл тканин у середній жилці листка наступний: 58,13% займає кора, ксилема - 34,27%, серцевинна паренхіми - 7,6%.

Наші дослідження показали, що листок Ptelea trifoliata L. гіпостоматичний, дорзівентральний, характеризується мілкими основ­ними клітинами епідерми; продихові комплекси аномоцитного типу (252-260 шт/см2). Ptelea trifoliata L. є ксероморфною рослиною і може витримувати довготривалі повітряні та грунтові посухи, тому саме Ptelea trifoliata L. краще підходить для використа­ння при висаджуванні у парках, лісосмугах і ботанічних садах посушливих територій.

ЛІТЕРАТУРА

1.       Захаревич С.Ф. К методике описания эпидермиса листа // Вес­ник Ленинградского университета. - 1954. - №4. - с.65-75.    

2.       Казаков Є.О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - 272 с.

3.       Казакова С.М., Міндова Л.В., Пузанова Р.Ю. Гістологічний аналіз вегетативних органів Platanus ossindentales L. //Матеріали VI Міжнародної наук.-практ. Конф. "Наука і освіта 2003". - Дніпро­петровськ. - Наука і освіта. - 2003. - Т.2. - Біологія. - С. 20-22.

4.       Недуха О.М. Вплив водного дефіциту на листки рослин //Укр. бот. журн. - 2001. - Т. 58, №1. - с.49 - 54.

5.       Downton W. J. and others. Stomatal closure filly accounts for the inhibition of photosynthesis by abscisic acid / Downton W.J., Loveys B.R., Grant W.R. // New PhytoL., 1988. - №3. - P. 263 - 266.