16.Макроэкономика.

Трояновська Н., к.і.н., Дмитрієва В.А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Класифікація та методологічні особливості аналізу сфери послуг в Україні

Сфера послуг є однією з найважливіших і швидкозростаючих складових економік окремих країн. Зростаючий добробут населення, збільшення вільного часу та ускладнення товарів, які вимагають технічного обслуговування, обумовлюють розширення ринку послуг. У розвинених країнах світу частка сфери послуг в структурі ВВП перевищує 70%, в ній зайнято понад 60% робочої сили.

Ринок послуг України протягом тривалого часу залишався поза увагою представників економічної науки. Обіг в цій сфері був незначним, і проблеми, пов'язані з його регулюванням, не були чимось серйозним. В структурі ринку послуг переважали такі види діяльності, як транспортні послуги, банківські і страхові операції, поштовий і телеграфний зв'язок, туризм.

Галузі сфери послуг в Україні надзвичайно різноманітні. Вони включають державний сектор з судами, біржами праці, лікарнями, позичковими касами, військовими службами, поліцією, пожежною охороною, поштою, органами регулювання і школами; приватний некомерційний сектор з музеями, благодійними організаціями, церквою, коледжами, фондами і лікарнями. До сфери послуг відноситься частина комерційного сектора з авіакомпаніями, банками, бюро комп'ютерного обслуговування, готелями, страховими компаніями, юридичними фірмами, консультативними фірмами з питань керування, кінофірмами, фірмами з ремонту сантехнічного устаткування і фірмами – торговцями нерухомістю.

Відповідно до стандартів статистичного обліку країн Євросоюзу, в Україні діє система періодичних показників статистики послуг, яка включає в себе показники обсягу виробництва та реалізованих послуг, податку на додану вартість, матеріальні витрати, фонду оплати праці, доходів від оренди приміщень, середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, середньої чисельності позаштатних працівників, чисельності неоплачуваних працівників, реалізації послуг споживачам. В Україні розроблено систему показників кон’юнктурного аналізу ринку послуг, адаптовано концепції, визначення та методи його аналізу відповідно до міжнародних стандартів. Це створило можливості для проведення систематичного моніторингу та аналізу функціонування сфери послуг, дослідження структурних змін та загального впливу на економіку і рівень населення, проведення порівняльного аналізу розвитку регіональних ринків послуг та зівставлення стану ринку послуг в Україні зі світовими показниками.

Складність у проведенні зведеного комплексного аналізу ринку послуг пов’язана з видовою різноманітністю послуг, їх багатоаспектністю та специфікою як об’єкту торгівлі. При моделюванні та прогнозуванні ринку послуг застосовуються моделі аналогові, імітаційні, нормативні (робиться прогноз на підставі раціональних бюджетів або раціональних норм споживання), методи екстраполяції, прогнозування за даними експертних оцінок. При проведенні аналізу і спостереження за ринком послуг на мезорівні враховують видовий поділ послуг за критеріями, які дають можливість визначити місце певного виду послуг у структурі господарства, кількісно та якісно оцінити вплив на економіку регіону.

Розрізняють послуги за віднесенням їх за типом випуску: ринкові та неринкові. Система національних рахунків (СНР), як система взаємопов’язаних показників для опису та аналізу економічних процесів на макрорівні, визначає випуск як вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності господарюючих одиниць. СНР передбачає обчислення ринкового та неринкового випуску товарів і послуг без відокремлення ринкових і неринкових послуг у звітності, якщо вони відносяться до одного виду діяльності згідно Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності ISIC, що ускладнює отримання об’єктивних оцінок розвитку ринкового сектору послуг. Згідно з ДКПП всі послуги поділяються на урядові, адміністративні, допоміжні тощо. Для прикладу наведемо особливості дослідження ринків інформаційних послуг та послуг вищої освіти.

У 2009 році ринок інформаційних послуг займав найбільшу частку серед інших ринків послуг на Україні – це майже 60% у структурі обсягу послуг за видами економічної діяльності. На відміну від товарів, що є результатом матеріального виробництва, інформаційна продукція має особливості щодо реалізації як об’єкт інтелектуальної власності. Право на користування, наприклад, такого продукту, як комп’ютерна програма або база даних може надаватися необмеженій кількості споживачів протягом тривалого часу, фактично реалізуються копії одного продукту. Якщо звичайний товар на будь-якому ринку реалізується одразу, то матеріальне виробництво передбачає витрати на виготовлення кожної одиниці продукції. Для частини об’єктів інформаційного ринку в електронній формі витрати мають свої особливості внаслідок того, що фактично здійснюється виготовлення однієї одиниці такої продукції, а надалі відбувається її тиражування, тобто виготовлення копій та їх реалізація. Особливість продукції інформаційного ринку заключається у рівні її новизни, зручності використання, форми та порядку надання, що визначають ефективність інформації.

Система показників дослідження формування кон’юнктури ринку послуг вищої освіти покликана кількісно оцінити явища неврівноваженості та циклічності на ринку послуг вищої освіти. Значення цього ринку послуг для рівня країни у світовому просторі має одне з найважливіших значень. Ринок послуг освіти у структурі обсягу послуг за видами економічної діяльності не змінювався з 2002 року та становив 4% станом на 2009 рік. Зокрема, для вивчення ринку освітніх послуг дослідник О. А. Кратт розробив систему об'ємних показників у межах таких характеристик як «ліцензований набір» (), «кількості осіб, зарахованих на перший курс» () і «кон’юнктури» (). Її побудову було здійснено з урахуванням двох обставин: першої – формалізованого підходу, який припускає використання статистичних й економетричних методів аналізу (кількісний аспект); другої – різнопланову діяльності ВНЗ як різнорідного цілого (якісний аспект). Він обгрунтував вибір методу квантифікації, що дозволило досягти співвідношення якості і кількості та з'ясувати зовнішню визначеність процесу стабілізаційного відбору серед різноманітних ВНЗ, рівень розвитку діяльності та характеристик.

Для подальшого розвитку сектору послуг в Україні першочергового значення набуває розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, і насамперед Інтернет та електронної і мобільної торгівлі, які все більше впливають на організацію діяльності підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення мобільності та конкурентоспроможності, та визначають напрямки та подальші темпи розвитку інших видів послуг та галузей економіки країни.

Список літератури

1. Апатова Н.А. «Методологические основы исследования информационной экономики»/ Экономика Украины №7, 2005 – с. 58

2. Кратт О. А. «Методологічні основи формування кон’юнктури ринку послуг вищої освіти» // автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук // УДК 338.12.017:378.1

3. Товт К.С «Теоретико – методологічні основи дослідження ринку послуг» // УДК 338.462.