Скопенко Наталія Степанівна,

Національний університет харчових технологій

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНИХ СТРУКТУР

Найважливішими чинниками зростання, що визначають економічний і науково-технічний розвиток харчової індустрії, є організаційна перебудова компаній-виробників в цілях підвищення ефективності управління; розвиток сільськогосподарської кооперації й агропромислової інтеграції; концентрація виробництва; розвиток взаємовигідних стосунків із споживачами; кооперація та інтеграція компаній на національному та міжнародному рівнях для вирішення науково-технічних та виробничих проблем.

Поглиблення інтеграції та створення інтегрованих структур (ІС) є взаємовигідним для суб’єктів господарювання з різних сфер агропромислового комплексу через сприяння зниження рівня невизначеності в постачанні та збуті, формування стабільної сировинної зони, налагодження взаємовигідних економічних відносин між виробниками сировини та переробними галузями, концентрації виробничих потужностей, відновлення зв'язків з наукою та спрощення дифузії технологічних нововведень, обмеження конкуренції та збільшення вхідних бар’єрів до галузі, виникнення ефекту масштабу тощо.

Проте, незважаючи на активізацію інтеграційних процесів, зростання кількості угод злиття і поглинань, спостерігаються значні проблеми функціонування об'єднань господарюючих суб'єктів: ускладнюється адаптація інтегрованих компаній до змін зовнішнього середовища, знижується мобільність ухвалення рішень, в деяких випадках відбувається розпад ІС, виникає необхідність реорганізації, вимагається перегляд складу об'єднання, зміна конфігурації ІС, що призводить до значних витрат та втрат.

Серед основних причин зниження ефективності діяльності інтегрованих структур варто відзначити: випадково сформований склад учасників ІС, необґрунтовану територіальну структуру компаній, зростання некерованості в системі, неефективний менеджмент, відсутність стратегічних власників в інтеграційних утвореннях, відсутність комплексної ринково-орієнтованої стратегії розвитку інтегрованої структури тощо.

За ознакою ухвалення рішення про інтеграцію, механізму та критеріям вибору суб'єктів для інтеграції виділяються наступні підходи: технологічний (підприємства об'єднуються по технологічному ланцюжку, оцінюється технологічна сумісність, специфічність активів); ситуаційний (виживання в ринкових умовах, збереження керованості та/або виробничого комплексу тощо); випадковий або підхід "вільні гроші" (рішення про інтеграцію приймається виходячи з наявності вільних грошових коштів та бажання їх вкласти; суб'єкт для інтеграції вибирається за критерієм "дешевизна продажу").

Серед основних недоліків зазначених підходів до інтеграції необхідно відзначити: зовнішні чинники, а також оцінка переваг і недоліків об'єднання не є першочерговими при ухваленні рішення про інтеграцію; мотиви інтеграції формуються виходячи з внутрішніх характеристик підприємств, їх проблем, поза ув'язкою та без аналізу впливу та зміни зовнішніх чинників; суб'єкт для інтеграції або вже заздалегідь визначений (технологічний підхід), або вибирається випадково, без аналізу ефектів, що отримуються від об'єднання з ним, та можливих ризиків інтеграції; аналіз і прогноз чинників зовнішнього середовища (конкуренти, кон'юнктура, зміни ринків) не є головними; недостатньо уваги приділяється розробки стратегії поведінки нової компанії на ринку, формуванню характеристики (образу) нової ІС; не розглядаються комплексно проблеми (переваги) підприємств та зовнішні чинники, не враховується те, що ефект від досягнення однієї переваги може бути знищено негативною дією недоліку інтеграції; підходи не є комплексними.

Таким чином, врахування недоліків існуючих підходів до створення ІС обумовлює актуальність розробки комплексного підходу до формування ефективних інтегрованих компаній. На нашу думку, можливо виділити основні етапи комплексного підходу до формування ІС:

1. Аналіз стану та перспектив розвитку ринків, на яких функціонували підприємства до інтеграції.

2. Комплексний аналіз проблем підприємств, виявлення чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, що їх викликають.

3. Виявлення передумов та визначення мотивів інтеграції.

4. Визначення сфер діяльності, які необхідно об'єднати; вибір виду інтеграції; вибір ринку, на якому буде функціонувати нова ІС.

5. Виявлення суб'єктів господарювання, що мають схожі інтереси на ринку, потенційних суб'єктів для інтеграції, їх комплексний аналіз.

6. Визначення переваг від інтеграції з потенційним суб'єктом; аналіз можливих негативних наслідків та ризиків.

7. Розробка стратегії інтеграції; формулювання цілей функціонування ІС з урахуванням тенденцій розвитку ринків та галузей; розроблення "образу майбутнього ІС" та комплексної ринково-орієнтованої стратегії розвитку інтегрованої структури.

Таким чином, комплексний підхід до формування ІС ґрунтується на аналізі та оцінці стану й перспектив розвитку попиту, пропозиції, цін, конкуренції на ринку, де функціонують передбачувані партнери для інтеграції та де припускає функціонувати нова інтегрована компанія. Це дозволяє визначити причини проблем постачальницько-збутової діяльності підприємств, стадію життєвого циклу продукції, галузі, рівень конкуренції. Результати дослідження є базою для ухвалення рішення про необхідність інтеграції підприємств, вибір сфер діяльності, які слід об'єднати та централізувати в цілях підвищення конкурентоспроможності.

Аналіз складу учасників ІС дає можливість визначити технологічну, технічну, економічну, організаційну сумісність підприємств та дозволяє вибрати оптимальну територіальну структуру інтегрованого об'єднання, ринків сировини та збуту. Врахування переваг, проблем, ризиків та недоліків інтеграції дозволяє об'єктивно оцінити ефективність інтеграційного процесу.

Також необхідно відзначити, що розроблення та застосування комплексної ринково-орієнтованої стратегії розвитку ІС дозволяє повною мірою реалізувати переваги інтеграції, а дію негативних наслідків мінімізувати.