Економіка/Економіка підприємств

Ткаченко О. В., Хрищук М. В.

Економічна сутність контролю як функції менеджменту

Контроль - вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо.

Контроль є важливим чинником забезпечення стабільності, передбаченого рівня розвитку економічного суб'єкта, уникнення криз. Важливими елементами контролю є спостереження за станом суб'єктів економіки, цілеспрямований збір та аналіз інформації про них з метою прийняття оптимальних рішень.

Об'єктивна зумовленість і необхідність реалізації контролю як функції менеджменту зумовлені такими чинниками:

– складністю технологічних процесів в організації;

– невизначеністю середовища (зміни законів, політики, структури організації, технології, ринку, складу і кваліфікації працівників організації тощо);

– динамізмом науково-технічного розвитку;

– ймовірністю виникнення кризових ситуацій;

– особливістю глобалізації;

– доцільністю підтримання успішних програм, напрямів діяльності організації;

– тиском з боку конкурентів;

– боротьбою за ринки збуту товарів тощо.

Для того щоб контроль відповідав своєму призначенню і реалізував свої функції, він повинен:

– базуватися на чітко визначених нормативах, гнучких, динамічних технологіях;

– відображати пріоритети організації відповідно до її стратегічного спрямування і діяльності;

– орієнтуватися на досягнення конкретних результатів;

– відповідати основному для організації виду діяльності;

– забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність, гнучкість контрольних операцій;

– бути простим і зрозумілим;

– бути економічним (ґрунтуватися на співставленні витрат на його здійснення з досягнутими результатами).

Контроль класифікують за різними ознаками.

– за змістом розрізняють: фінансовий, виробничий, маркетинговий контроль.

Фінансовий контроль постає як система спостережень, перевірок, досліджень ефективності функціонування та розвитку фінансових ресурсів. Він зорієнтований на фінансову сферу підприємств, фінансові системи інших суб'єктів управлінських рішень, правильність і своєчасність виявлення відхилень, визначення необхідності у корективах тощо.

Виробничий контроль полягає в порівнянні показників виробничого планування із фактичними даними, а також в аналізуванні відхилень. Основними критеріями при цьому є строки виготовлення, якість продукції, ефективність використання виробничих потужностей, аналіз витрат виробництва. За періодичністю виробничий контроль буває регулярним та разовим, зосередженим на внутрішніх і зовнішніх операціях підприємств.

Контроль маркетинговий - це комплекс дій та заходів, пов'язаних із перевіркою рівня реалізації маркетингової концепції підприємства. Основними критеріями при цьому є ефективність рекламної кампанії, рівень конкурентоспроможності продукції, якість після-продажного обслуговування споживачів, рівень витрат на збут і просування товару тощо.

– за етапами виробничо-господарської діяльності розрізняють: попередній, поточний та остаточний.

Попередній контроль здійснюють на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використовують щодо людських (трудових), матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів.

Поточний контроль реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Його характеризують такі особливості:

– управлінська необхідність;

– наявність мети, спрямованість на конкретні робочі місця;

– використання зовнішніх ресурсів для внутрішнього споживання організації;

– націленість на всі види діяльності організації.

Остаточний контроль здійснюють на виході із системи організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації, забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо).

Процес контролю реалізується у декілька етапів:

I етап. Визначення стандартів і критеріїв. Стандарт -- це офіційний державний або нормативно-технічний документ галузі, підприємства, що визначає характеристики вимог, яким повинен відповідати певний вид продукції; критерій - показник, за яким оцінюють якість роботи, продукції тощо. Загальноприйнятими щодо них є такі вимоги: обмеженість у часі, конкретність, реальність, можливість прогнозування показників і результатів

II етап. Оцінювання виконання. Полягає у з'ясуванні відповідності кількості та якості робіт, продукції, загального стану суб'єкта встановленим стандартам, загально прийнятим нормам і критеріям. Потребує залучення відповідних ресурсів, спеціальних контрольних засобів та приладів; може здійснюватися централізовано і децентралізовано.

III етап. Порівняння досягнутих результатів з установленими стандартами.

Його здійснюють за наступними стадіями:

I. Встановлення масштабу допустимих відхилень;

II. Вимірювання результатів;

III. Передача і поширення інформації про конкретні результати;

IV. Оцінка інформації про отримані результати.

IV етап. З'ясування необхідності коректив. Від ефективності процедур на цьому етапі залежить подальше функціонування організаційної системи та її окремих елементів. Здійснюється на основі обґрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності робіт, продукції встановленим стандартам. У разі виявлення невідповідності виникає потреба у корективах (усунення недоліків, зміна стандартів тощо), що є завданням функції регулювання.

Отже, контроль - це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх сукупність.

Контроль дозволяє керівнику переконуватися в тому, що підлеглий правильно зрозумів і сприйняв поставлену перед ним задачу.

Контроль - це діяльність не тільки із виявлення відхилень фактичного результату від показників, але в той же час і перевірка ефективності, правильності, обґрунтованості раніше прийнятих рішень. Контроль також виявляє фактичну базу, що дозволяє здійснити корекцію раніше прийнятих рішень або ж приймати нове рішення, більш відповідне фактичному стану, властивому можливостям організації. Постійна перевірка прийнятих рішень і їхнє коригування веде до зниження витрат, запобігання неефективному використанню ресурсів організації. Контроль спрямований на мінімізацію витрат і стимулювання виробництва.