Ст.викл. Павленко О.П.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Поліпшення основних засобів виробничих підприємств АПК та проблеми його фінансового забезпечення

В економічній літературі вказується, що розширене відтворення основних фондів передбачає збільшення обсягів виробництва та відбувається таким чином: 1 - технічне переозброєння діючого підприємства (впровадження нової техніки, технології, механізація та автоматизація виробництва, модернізація та заміна застарілого обладнання); 2- реконструкція діючого підприємства (повне або часткове переобладнання виробництва. Однак, ні в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні в ПСБО№7 та в Податковому кодексі немає чіткого визначення терміну «поліпшення» основних засобів (фондів). Але в цих документах визначено його застосування супроводжується своєрідним уточненням, яке можна розглядати як перелік операцій пов’язаних з поліпшенням.

В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» таким переліком можна було вважати заголовок п.8.7. статті 8 «Поточний та капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переобладнання, інші види поліпшення основних фондів. В ПСБО №7 пунктом 14 визначається наступне: «Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкту (модернізація, модифікація, добудівництво, дообладнання, реконструкція і т.п.) Обидва переліки не є вичерпними, оскільки закінчуються словосполучення «… та інші», «… і т.п.». Тобто, передбачається, що крім вказаних, можуть бути і інші види поліпшення. Якщо об’єднати два переліки в один, отримаємо більш менш повний список операцій, які можна розглядати як операції пов’язані з поліпшенням основних фондів: дообладнання, добудівництво, капітальний ремонт, модернізація, модифікація, реконструкція, поточний ремонт, технічне пере оздоблення, інші види. При цьому обидва документи мають тільки назву операцій, а що конкретно відноситься до кожної з них ні законом, ні ПСБО № 7 не визначено, тому на практиці виникають питання, пов’язані з необхідністю розмежувати операції пов’язані з поліпшенням з іншими операціями, в першу чергу з операціями з технічного обслуговування та експлуатації, та визначати, які конкретні витрати відносяться до витрат на поліпшення.[3]

В Податковому кодексі України стаття 146 визначає також порядок визначення вартості об’єктів амортизації. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи, у тому числі вартість ремонту, поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об’єкт амортизації. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 Податкового кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю, яка складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням/отриманням прав на об’єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб вартість об’єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов’язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі, коли платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість незалежно від джерел фінансування.

Оскільки в аналізованих документах немає відповіді на ці питання, на нашу думку можна використати такі національні джерела, як стандарти, в яких змістовно викладено вимоги : ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та визначення»; ГОСТ 18322-78 «Система технического обслуживания и ремонта техники. Термины определения»; ГОСТ 2.602-95 «Ремонтные документы» (введен в дію в якості державного стандарту України з 01.01.98 р. наказом Держстандарту України від 24.12.96 р. №569); Положення про проведення планово-попереджувального ремонту виробничих споруд та будівель, затвердженого постановою Держстроя СРСР від 29.12.73 р. №279; Лист Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 р. №7/7-401, в якому дані визначення термінів «капітальний ремонт будівлі», «поточний ремонт». [1]

Але такі документи регламентують порядок поліпшення основних засобів вітчизняного виробництва, а у виробництві застосовуються не тільки ці, a й і інші засоби.

Таким чином, перед тим як відобразити операцію в господарстві пов’язану з поліпшенням основних фондів, необхідно переконатися в тому , що це операція направлена на поліпшення, а не витрати пов’язані з утриманням та експлуатацією об’єктів основних засобів.

Поліпшення основних фондів пов’язане з такими факторами (обставинами), які впливають на відповідні операції [3] : 1) вид поліпшення (суми витрат підлягають розподілу між валовими та амортизованими витратами) – спрямовані на підтримку об’єкту в робочому стані (витрати відносяться до складу витрат звітного періоду), або спрямовані на збільшення економічної вигоди (витрати капіталізуються); 2) спосіб виконання робіт з поліпшення основних засобів – господарський , або підрядний ; 3) належність об’єктів, які поліпшуються – власні (в тому числі отримані безоплатно), або орендовані; 4) податковий статус підприємства – платник ПДВ, або неплатник ПДВ; 5) використання об’єкту – в операціях оподаткованих ПДВ, або в операціях не оподаткованих ПДВ; 6) класифікація об’єктів за призначенням – для використання в господарській діяльності, або для невиробничого використання; 7) класифікація об’єктів за видами (типами) – податкова класифікація, або бухгалтерська класифікація; 8) місцезнаходження об’єктів - основне підприємство, або підрозділ, філіал.

Література:

1. Основные средства на предприятии: бухгалтерський и налоговый учт: Сборник систематизированого законодательства. – 2003. – Вып.11. – С.82.

2. Податковий кодекс України. ВРУ – 2011.

3. Хозяйственные операции и налоговые события. Ремонты и другие улучшения необоротных активов. // - Руководитель авт. коллектива И.Назарбаева. – К.: Блиц-Информ, 2004. – 288с. (С. 244-245)