Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

К.е.н.  Супрун С. Д. , Олішевська О. Р.

 

Вінницький торговельно-економічний інститут 

Київського національного торговельно-економічного університету

 

Особливості використання новітніх технологій в процесі ефективного управління сучасним підприємством

 

Сьогодні спостерігається посилення впливу новітніх інформаційних технологій (НІТ) на всі управлінські рішення, що приймають­ся. Проте відставання в порівнянні з Заходом у галузі розвитку засобів обчислювальної техніки очевидне. У цьому контексті слід зауважити, що інтеграція України у світовий інформа­ційний простір не може не сприяти втіленню авто­матизації в усі управлінські процеси, включаючи управління трудовими ресурсами.

Перша і, можливо, головна проблема полягає в недостатній компетентності як керівництва всіх рівнів управління підприємством, так і рядових працівників управлінської сфери щодо питань ав­томатизації. Ще досить великий їх відсоток не має необхідного уявлення про різноманітні спеціалі­зовані пакети прикладних програм, які дозволя­ють вирішувати складні управлінські завдання.

Сучасний рівень розвитку НІТ висуває свої ви­моги до працівників управлінської сфери і спів­робітників кадрових служб, зокрема. Проте кожен з них повинен достатньо кваліфіковано володіти комп'ютерними технологіями не тільки на рівні традиційних текстових або табличних процесорів і готових функціональних пакетів прикладних програм, але знати і особливості внутрішньо фірмової та зовнішньої мережної взаємодії.

Проблема недостатньої компетенції персоналу кадрових служб призводить до того, що підпри­ємства, купуючи хоча б один функціональний па­кет, або корпоративну систему в цілому, право її вибору доручають спеціалістам з ІТ. Працівники ж управлінських підрозділів (бухгалтери, еконо­місти, кадровики, маркетологи та інші) усувають­ся від вирішення подібних питань. У результаті далеко не завжди купуються ефективні системи. Вирішити цю проблему можна тільки шляхом нав­чання управлінського персоналу, адже працівник сфе­ри управління повинен вміти вирішувати не тіль­ки вузькоспеціалізовані завдання, а й професійно розбиратися в особливостях комп'ютерних тех­нологій на рівні користувача (вміти зробити опис постановки завдань, оцінити відповідний пакет програм, проаналізувати існуючу систему управ­ління ,тощо) [1]. Це знайшло відображення при описі відповідних кваліфікаційних характеристик посад керівників, спеціалістів та інших службовці, де описуються питання ро­боти, в умовах суспільного виробництва, з сучасними ІТ .

Друга проблема - це дотримання традиційного підходу в сфері управління трудовими ресурсами. І хоча багато керівни­ків та спеціалістів розуміють, що прогрес вимагає нових підходів до реалізації більшості завдань, але втілювати їх на практиці не поспішають. Це стосується як типових завдань, так і принципово нових. Негативним ефектом можна вважати те, що під час впровадження системи збільшується наван­таження на користувачів, які змушені виконувати додаткову роботу.

Вихід із замкнутого кола може бути тільки один: розробник повинен мати в своєму штаті або активно залучати фахівців, які мають професійну підготовку системного характеру, тобто знаючих не тільки особливості функціонування своєї пред­метної галузі, а й особливості автоматизації (тех­нологію проектування, характер і зміст окремих видів робіт, сучасний стан технічного і програм­ного забезпечення тощо).

Працівники кадрових служб повинні врахову­вати ті обставини, що наявність сучасних ІТ здій­снює вплив на систему управління трудовими ресурсами і сприяє виникненню низки нових завдань, напри­клад, можливості дистанційної роботи та інтерак­тивного тестування, використання технології ска­нування та інше. Необхідно зауважити, що впровадження цих завдань поєднано з розробкою організаційного, методичного, інформаційного і програмного забезпечення, а також засноване на використанні відповідного технічного оснащен­ня. Важливим є те, що з усіх перерахованих видів забезпечення тільки два останні є прерогативою фахівців у галузі програмування. Всі решта видів забезпечення повинні виконуватися фахівцями в галузі управління трудовими ресурсами.

В ході дослідження, нами зроблені такі висновки: в контексті інформаційної складової завдання управління трудовими ресурсами не можна чіт­ко диференціювати у відношенні до будь-яко­го підходу. В умовах застосування комп'ютерних технологій повинен бути по мож­ливості охоплений ввесь комплекс формалізова­них завдань, незалежно від того, в якому підході вони розглядаються. Проте швидкий розвиток у світі інформаційних технологій дає змогу стверджувати, що НІТ, на сьогодні, є одним з найрозповсюджених засобів діяльності людини. Їх характерними особливостями є мобільність та гнучкість, здатність реагувати на швидкі зміни в економічних та соціальних процесах у суспільстві, адаптуватися до вимог професійної діяльності людини. Ці технології впливають на формування методів і способів діяльності та мислення людини, за допомогою глобальної і корпоративних комунікативних мереж, які невпинно розвиваються, відкривають нові можливості спілкування і одержання інформації [2].

Можна вирізнити низку тенденцій щодо впровадження інформаційних технологій в сферу управління трудовими ресурсами:

1)   поява і розвиток нових бізнес-моделей, перш за все, – це створення засобів електронної комерції;

2)   зміна форм конкуренції, у цьому зв’язку інформаційні технології стають провідною силою і визначають бізнес;

3)   збільшення потреб в актуальній, сучасній інформації для управлінця;

4)   вплив процесів глобалізації на організації з метою ширшого використання інформаційних технологій;

5)   зміна ролі інформації, яка стала стратегічним ресурсом, що забезпечує конкурентні переваги;

6)   вплив інформаційних систем на організацію (зміна структури організації під дією інформаційних систем, формування іншої політики і культури, виникнення потреб у навчанні, тощо)  і  дія організації на інформаційні системи (місце систем в організаційній структурі, володіння даними тощо);

7)   створення на технологічному та виробничому рівнях мереж, технологічних ланцюгів, задля того, щоб фірми могли здійснювати свою діяльність на високому професійному рівні, швидше, ефективніше, з меншими витратами.

 Збільшення інформаційних проблем у сфері управління трудовими ресурсами, пов’язаних із зростаючою кількістю інформаційних потоків та необхідністю швидкого їхнього опрацювання, призвело до її інформатизації, тобто впровадження ІТ для підвищення результативності, інтенсивності й інструментальності професійної діяльності фахівців, зниження трудомісткості процесів використання ними інформаційних ресурсів, підвищення оперативності та надійності інформаційних потоків.

Інформаційна роль менеджерів-економістів ґрунтується на ефективному використанні трудових ресурсів в таких процесах,як  одержання, обробка, зберігання, розповсюдження та  відображення інформації.  Вона пов’язана з використанням інформаційно-комп’ютерних ресурсів (технічних, програмних, математичних, правових, організаційних, лінгвістичних, ергономічних тощо) з метою підвищення ефективності та результативності вирішення економічних, фінансових, статистичних та ін.  завдань у сфері суспільного виробництва.

Прийняття рішень при розробці  будь-якого проекту чи визначенні і формулюванні проблеми, що виникла в організації, потребує від менеджера-економіста вирішення низки завдань, які  вченими визначені як збирання інформації (розвідка), проектування (розробка), вибір і впровадження [3]. 

Як справедливо відмічено у праці [4], професійна діяльність менеджерів-економістів  передбачає не лише  управління всіх структур чи процесів, вони повинні виконувати такі функції як: експертно-консультативну, представницьку, виховну, психотерапевтичну, комунікативно-регулюючу, інноваційну, дисциплінарну, тощо і  при цьому важливо вміти використовувати комп’ютерну техніку та мережні засоби зв’язку для підвищення їх ефективності та результативності.

Враховуючи адміністративні ролі та функції менеджерів-економістів, а також результати співбесід з ними, виділено такі основні  функціональні складові їхньої професійної інформаційно-комп’ютерної діяльності  у процесі управління як організаційну, планувальну, інформаційно-аналітичну, комунікативну та контрольно-оцінювальну.

Наявність творчого підходу до виконання майбутнім                               менеджером-економістом своїх функціональних обов’язків з використанням засобів інформаційних технологій є ознакою всебічного і креативного його розвитку, професіоналізму, майстерності у сфері інформаційних технологій суспільного виробництва. До складових готовності майбутнього фахівця з економіки чи менеджменту до професійної інформаційно-комп’ютерної діяльності ми віднесли мотиваційну, когнітивну та професійно-діяльнісну.

Інформаційна потреба є найдієвішою спонукаючою силою до професійної інформаційно-комп’ютерної діяльності. Вона має бути сформована в менеджера-економіста як мотив ліквідації дефіциту певних знань, навичок і вмінь з метою вирішення професійних завдань та проблем. При цьому одним із головних принципів її формування є принцип мотиваційної достатності в навчанні, а саме, принцип внутрішньої мотивації, тобто такий, де стимули до навчання породжуються суб’єктом, а не нав’язуються йому ззовні.

Важливим видом внутрішньої мотивації є пізнавальна мотивація [5]. Тут зауважимо, що пізнавальна мотивація неперервного навчання з інформаційних технологій менеджерів‑економістів характеризується спрямованістю процесу самонавчання на створення максимально сприятливих умов для активної інформаційно-комп’ютерної діяльності, їх розвитку і саморозвитку. Стимулом до професійної інформаційно-комп’ютерної діяльності, зазвичай, є інформаційні потреби, які формуються в процесі професійної підготовки з інформаційних технологій у вищих навчальних закладах і можуть бути для менеджера-економіста домінуючим мотивом лише тоді, коли він усвідомлює мету і доцільність використання інформаційних технологій для їх здійснення на виробництві, а також чітко дотримується правил інформаційної поведінки в процесі професійної інформаційно-комп’ютерної діяльності. Певні інформаційні потреби можуть бути задоволені можливістю здійснення пошуку інформації у всесвітній мережі Інтернет.

Таким чином, аналіз ефективності використання трудових ресурсів та методів їх удосконалення в умовах інформатизації сфери виробництва дав можливість виявити їх специфічні особливості, пов’язані з такими основними адміністративними ролями менеджерів-економістів як використання інформаційно-комп’ютерного забезпечення (технічного, програмного, лінгвістичного,  математичного, правового, організаційного тощо) з метою підвищення ефективності вирішення  професійних завдань.

На нашу думку, доцільно розро­бити єдиний універсальний підхід до формування відповідного комплексу завдань, у тому числі і в умовах автоматизованого рішення, а також пока­зати направлення використання новітніх інформаційних технологій на формуван­ня кадрової політики, включаючи структуру зай­нятості, політику навчання і оплати праці. Крім того,  менеджери-економісти в сучасних умовах реформування національної економіки, мають ураховувати здатність економічної інформації до швидкої зміни та появу нововведень, нових ідей, технологій і напрямів діяльності, пов’язаних з використанням інформаційних технологій у сфері суспільного виробництва.

 

Література:

1.     Мінчак Н.Д. Комп’ютерні технології в управлінні персоналом // Науковий вісник Полтавського Університету споживчої кооперації України.- № 3(30).-2008 - С. 364-367.

2.     Биков В.Ю. Інформатизація загальноосвітньої і професійно-технічної школи України: концептуальні засади і пріоритетні напрямки // Професійна освіта: педагогіка і психологія. Польсько-Український журнал. Ченстохова-Київ. – 2003. – Вип. ІV. – С. 501–514.

3.     Лодон Дж., Лодон К. Управление информационными системами / Пер. с англ. под. ред. Д.Р. Трутнева. –7-е изд. – СПб.: Питер, 2005. –С. 144.

4.     Балабанова Л.В., Сардак О.В. Організація праці менеджера: Навч. посіб. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – С. 14.

5.     Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М.: Педагогика, 1986. – Т.1. – С. 65.