К.е.н. Аветісян К.П., Глущенко С.В., Яремченко С.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Проблемні питання нарахування амортизації основних засобів на підприємстві

Здійснення економічних реформ в Україні протягом останніх років спрямоване на трансформацію вітчизняного господарського механізму з урахуванням умов ринкової економіки. Ці перетворення стосуються бухгалтерського обліку, аналізу і контролю, тобто найбільш вагомої частини загальної інформаційної системи управління підприємством.

Впровадження науково-технічних досягнень у виробництво, вирішення багатьох соціально-економічних проблем стає можливим за умови здійснення ефективної інвестиційної політики, складовою якої є амортизаційна політика, що виступає важливим інструментом активізації інвестиційної діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Амортизаційна політика підприємства представляє собою складову частину загальної стратегії формування його фінансових ресурсів, що укладається в індивідуалізації рівня інтенсивності відновлення амортизованих активів з урахуванням специфіки їхньої експлуатації. Обґрунтована амортизаційна політика дає змогу стимулювати зростання інвестицій, запроваджувати інноваційні технології та процеси.

На території України встановлена єдина організаційно-правова основа, режим і методи регулювання амортизації. У зв’язку з тим, що в останнє десятиліття (з 1997р.) відбуваються істотні зміни в русі основних фондів, їхньому відновленні, джерелах формування коштів на їхнє відновлення, відтворення, зростає значення питань, які вирішуються в процесі проведення амортизаційної політики.

Амортизаційну політику до й пострадянського періоду можна розділити на чотири етапи:

- перший етап - до 1.07.97р.;

- другий етап - від 1.07.97 до 1.07.2000р.;

- третій етап - від 1.07.2000р. до 01.07.2004р;

- четвертий етап - після 01.07.2004р;

- п’ятий етап – після введення нового податкового кодексу.

На першому етапі до 1.07.97 амортизаційні відрахування визначалися від середньої первісної вартості основних фондів, незалежно від того перебувають вони в експлуатації, ремонті або простоюють, по встановлених нормах амортизації залежно від галузевої приналежності об'єктів основних фондів й умов їхньої експлуатації. При цьому до 1991 року норми амортизації встановлювалися диференційовано - норми на визначення коштів для проведення капітального ремонту й норми на визначення коштів для повного відновлення основних фондів. З 1991 року з метою прискорення науково-технічного прогресу були впроваджені норми амортизаційних відрахувань тільки на повне відновлення основних фондів. Ці норми амортизації були встановлені по видах основних фондів відповідних галузей економіки, їхній розмір визначався нормативним терміном служби окремих об'єктів, що розраховувався залежно від певних технічних та економічних факторів.

На другому етапі з 1.07.97 року, після введення податкового обліку, амортизаційна політика підприємства істотно змінилася. У даному законодавчому акті під амортизацією основних фондів, які використовуються для власного виробництва, розуміється поступове відшкодування витрат власника на придбання й введення їх в експлуатацію, а також поліпшення. Відповідно до Закону про прибуток, амортизації підлягали основні фонди, придбані й уведені підприємством в експлуатацію за рахунок інвестицій і самостійно виготовлені для власних виробничих потреб, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкцію, модернізацію й інші напрямки по поліпшенню основних фондів за винятком коштів, що відносяться до валових витрат в сумі, яка не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. На відміну від попереднього етапу амортизація не нараховується на придбані основні фонди, які підлягають подальшому продажу або використанню на комплектуючі інших основних фондів, і отримані основні фонди, які перебувають на консервації.

На третьому етапі з 1.01.99р. відповідно до Закону України від 29.12.98р. №371 XIV, внесена зміна, відповідно до якої, для підприємств різної форм власності встановлюються обов'язкові відрахування в розмірі 20-10% (у різні періоди діяльності) амортизації в державний бюджет для реалізації заходів щодо структурної перебудови економіки. У цьому випадку у підприємств підвищується сума використовуваних амортизаційних відрахувань для відтворення основних фондів до 80% (90%) замість 60 й 70% до прийняття дійсного закону. У той же час включення повної суми амортизації у валові витрати зменшує суму оподатковуваного прибутку.

На четвертому етапі, що бере свій початок з 01.07.2004р. на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.04р. №1957-IV підвищуються щоквартальні норми амортизації кожної із груп основних фондів у розрахунку на податковий квартал: у групі 1 з 1,25% до 2%; у групі 2 з 6,25% до 10 %; у групі 3 з 3,75% до 6%; у групі 4 - 15%. Установлені нові норми амортизації, в остаточному підсумку, підвищуються на основні фонди, що вводяться тільки з 2004 року більш ніж в 2 рази.

Крім того, на цьому етапі виділяється нова група основних фондів(4), пов'язаних із прискореним процесом впровадження інформаційних технологій для забезпечення більше ефективної інвестиційної й виробничої діяльності підприємства. Кошти на поліпшення основних фондів, що включаються у валові витрати, підприємство має можливість збільшити з 5% до 10% від їхньої балансової вартості.

Зміни податкового механізму після введення нового податкового кодексу, введення в дію Положень (стандартів) бухгалтерського обліку не лише суттєво вплинули на амортизаційну політику, а й призвели до виникнення нових проблем. Структурні перетворення в економічному механізмі потребують постійного вдосконалення методики та організації обліку і нарахування амортизації основних засобів.

Проведене дослідження теоретичних і практичних аспектів організації обліку основних засобів на прикладі декількох підприємств в м. Одеса дало змогу визначити коло невирішених питань, які гальмують процес управління основними засобами. Серед них можна виділити такі:

1. відсутність єдиного підходу до розуміння сутності амортизації та її ролі у відтворювальному процесі, що пов’язано з невідповідністю стану бухгалтерського та податкового законодавств;

2. проблеми вибору оптимального методу нарахування амортизації, крім податкового;

3. визначення економічно раціонального амортизаційного періоду, що веде до завищення (заниження) терміну нарахування амортизації основних засобів.

У зв’язку з цим перед керівництвом держави стоїть завдання провести зміни у новому податковому кодексі, що дозволять оптимізувати облік основних засобів та вирішити проблемні питання нарахування амортизації основних засобів на підприємстві.

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

3. Податковий облік - Задорожний З.В., Гугул Г.І. Лещишин Л.Г. Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка. - 2005.

4. Войтенко Т., Пироженко О., Маханько О. Все про облік основних засобів (фондів) – Харків : Фактор – 2008 р.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене 31.03.99 №87.