Гончарук Н.С. Потяк Ю.І., наук. керівник: Цимбалюк Т.О.

Буковинська державна фінансова академія

Бюджетний дефіцит та його вплив на економіку

Вступ. Будь-який студент економічного вузу з першого курсу знає на зубок, що коливання інфляції веде до зміни у структурі та розмірах ВВП, спричиняє нестабільність у бюджетній сфері, зменшує добробут населення і впливає на його доходи. При цьому не слід забувати, що в деякій мірі інфляція та незначний бюджетний дефіцит є стимулом для розвитку економіки. Ми можемо розглянути у статті роль бюджетного дефіциту, наслідки які він спричиняє та засоби що допомагають з ним боротись.

Завдання. Робота покликана внести ясність у поняття бюджетного дефіциту та його роль в економіці країни. Вказати методи виходу з кризи та можливості їх застосування в економіці країни.

Аналіз наукових джерел. Висвітленням проблем деравного дефіциту та державного боргу займалися,такі науковці Бобров Є. А., Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. , Бащук О., Милоко А.. Вони вказували основні на основні проблеми цього явища та шляхи покращення стану економіки країни, за рахунок впливу на розміри державного дефіциту.

Виклад основного матеріалу. Штучне обмеження дефіциту бюджету в умовах кризи вимагає або скорочення важливих видатків для забезпечення соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, що призводить до зниження економічного та соціального добробуту в країні. Тому бюджетний дефіцит, визначений на економічно безпечному рівні, в такому випадку він стає однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяв здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері.

Причини виникнення дефіциту:

— спад виробництва;

— зниження ефективності функціонування окремих галузей;

— несвоєчасні структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;

— інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Бюджетний дефіцит - явище постійне в економіці більшості держав, лише за великих зусиль можливо змінити це становище. Зі збільшенням державного дефіциту, збільшується державний борг.

Граничний розмір державного боргу визначений у розмірі 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з нормативною.

В середині та на початку ХХ століття зростання державного боргу було пов’язане з дефіцитом фінансування війн та економічними спадами. Великі дефіцити 80-х років є передусім результатом зменшення податкового тиску на платників податків.

Слід вступитись за державний борг та державний дефіцит, які вважаються настільки негативними для країни.

На наш погляд твердження про граничність боргу у розмірі поданому вище дещо упереджене. Твердження про те, що великий державний борг може викликати рефінансування уряду, несправджується, тому що, по-перше, борг потрібно лише рефінансувати, а не погашати, по-друге, уряд має право встановлювати податки і створювати гроші. Державний борг, також, не є інструментом перекладання економічного тягаря на майбутнє покоління.

Є інші серйозні проблемами, пов’язаними з державним боргом, наприклад:

— виплати процентів або основної суми боргу іноземцям викликають переведення частини національного продукту за кордон;

— запозичення урядом на ринку капіталів для рефінансування боргу або сплати процентів можуть збільшити ставки процента і витиснути приватне інвестиційне фінансування.

Бюджетний дефіцит, також, не означає незбалансованості бюджету – це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видатками. Джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит все ж дещо негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обгрунтованої політики його покриття.

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовуються два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний.

Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту: скорочення бюджетних витрат; пошук джерел додаткових доходів; емісія незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат; позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.

Бюджетний дефіцит в Україні – це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А, відтак, бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у суспільстві. До однієї з причин дефіциту бюджету варто віднести зростання цін і високі темпи інфляції. Оптові ціни на промислову продукцію зростають. Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

Бюджети усіх рівнів в Україні складаються на один рік. Вони є основою для розробки принципів взаємовідносин фізичних і юридичних осіб з відповідними бюджетами, оцінки рівня фінансового забезпечення витрат, що покриваються за рахунок централізованих й децентралізованих фондів цільового призначення, а також для визначення обсягу державного боргу і витрат на його обслуговування, ефективності функціонування фінансового ринку та страхових фондів.

Розмір дефіциту при плануванні й виконанні державного бюджету визначальною мірою залежить від волі держави, і вплив внутрішніх або зовнішніх обставин на бюджетний процес не є вирішальним. Так, якщо в роки першої світової війни в Росії у 1915-1916 рр. витрати державного бюджету покривалися прибутками лише на одну чверть, у 1917 р. — на 20 %, а кількість паперових грошей в обігу лише за три роки зросла в 14 разів, то під час другої світової війни, значно більш руйнівної для економіки Радянського Союзу, у 1942 р. дефіцит державного бюджету становив 10 %, у 1943 р.— 7 %, а 1944 р. взагалі був бездефіцитним. Грошова маса за цей період зросла лише у 2,4 разу.

Щодо дефіциту державного бюджету України, то його розміри упродовж 1992—1998 років свідчать про тенденцію до зменшення. Так, якщо в 1992 році дефіцит бюджету становив 17,3% від валового внутрішнього продукту, то в 1998 році — 1,9%. Вже у 2000 та 2002 роках здійснено усіх заходів і отримано профіцит бюджету у розмірі трохи більше 1%. З тих пір ми так жодного разу і не досягли профіциту державного бюджету. В 2010 році дефіцит державного бюджету згідно закону про держбюджет зафіксовано на рівні 5,3%. Нагадаємо, за даними Міністерства фінансів дефіцит майже 64,266 млрд. грн., в 1,8 рази більший, ніж у 2009 році. Цей дефіцит на 52% або на 18,578 млрд. грн. перевищив показник граничного дефіциту, який був встановлений Законом «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Як відзначалося, бюджетний процес в Україні характеризується стійким дефіцитом бюджету. У цьому зв'язку важливо насамперед встановити основні причини дефіциту бюджету в Україні і визначити конкретні напрямки його подолання.

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’я країни.

Крім істотного обмеження бюджетних видатків, Уряд намагається покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов’язаннями держави.

Однак реструктуризація боргу держави на умовах перенесення строків сплати за її борговими зобов’язаннями не знімає гостроти проблеми обслуговування державного боргу. Адже в такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому його загальна сума не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється – за рахунок процентних виплат, нараховуваних на відстрочену суму.

Отже, окреслені заходи не забезпечать розв’язання проблеми державного боргу України: вони тільки сприятимуть поглибленню депресивних тенденцій у вітчизняній економіці – внаслідок послаблення стимулюючого впливу державних видатків на економічний розвиток держави і збільшення боргового навантаження на її платіжний баланс.

За кейнсіанськими рецептами державні витрати можуть значно перевищувати бюджетні доходи, що створює бюджетний дефіцит і веде до зростання внутрішнього державного боргу. Дефіцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики - випуску державних боргових зобов'язань (облігацій і векселів). Інший шлях покриття дефіцитного бюджету - емісія небезпечних кредитних грошей, що веде до значного стрибка інфляції.

Таким чином, тільки планування й виконання державного бюджету на бездефіцитній основі може створити передумови для зниження темпів інфляції у довгостроковій перспективі.

Висновок. Проблеми, пов'язані зі стабілізацією нашої економіки, зачіпають передусім ті питання, що відображають стан виробництва. З огляду на це важливим, досить значним внеском, особливо у фінансову стабілізацію, є та робота, яка провадиться у бюджетній сфері. У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макроекономічних показниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік. Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя громадян України. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, ніж та ж гривня, інвестована приватним сектором. Працюючи над даною темою, ми дійшли до висновку, що бюджетний дефіцит – це перевищення видатків над доходами. Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошового-кредитної емісії та інших джерел. Зобов'язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є ключовою проблемою бюджетної політики в наступні декілька років.

В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці – більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття. Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету. Наведені міркування не стосуються сучасної економіки України, оскільки вона тільки трансформується в ринкову. Збільшення державних витрат в нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масового зубожіння населення.

Підсумовуючи вищевикладена, зазначимо: в даний кризовий час бюджетна політика держави повинна спрямовуватися на нарощування інвестиційних видатків, Ці витрати дадуть змогу посилити внутрішній попит. До речі, саме таким чином в різний час виходили з кризової ситуації найбільші економіки світ — і демократичні США, і тоталітарні Німеччина. Також потрібно зменшити податковий тиск на малий та середній бізнес, забезпечити максимальне сприяння діяльності інвесторів будь-якого рівня на території України, цілеспрямовано підтримувати національного виробника.

Література

1. Бобров Є. А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України/ Фінанси України. — 2008. — №І2.

2. Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. Мінімізації впливу фінансової криз на бюджет України// ФінансиУкраїни. — 2008. — №12. — С. 22-31

3. Бащук О., Милоко А. Моделювання взаємозв’язку бюджетного дефіциту та показників економіки у динаміц. / Світ фінансів. - 2009 ст. - №1 (16) - 7-14