Економічні науки/1.Банки і банківська система

Розгребельський М. О.

Харківський національний економічний університет, Україна

РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ НАСЕЛЕННЯ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

Анотація. Досліджується суть руху грошових коштів населення у комерційному банку.

Ключові слова: безготівкові розрахунки, готівкові розрахунки, грошові кошти, еквайрінг, поточний рахунок, платіжна картка.

Актуальність теми полягає в умовах розвитку фінансового ринку України та розвитку банківської сфери спостерігається збільшення клієнтів банків, а саме фізичних осіб, тобто населення. В свою чергу це призводить до росту руху грошових коштів населення у комерційних банках, збільшується приплив грошових коштів населення до банків та, в свою чергу, збільшується їх обіг в сфері банківських послуг.

В даний момент дуже широко починає розвиватися еквайрінг – розрахунок за допомогою платіжних карток, також як основний спосіб залучення грошових коштів населення до банку є депозити. В свою чергу банк надає фізичним особам кредити. Так як зараз починається ріст сфери банківських послуг та банки знову починають видавати кредити, після фінансової та економічної кризи, то дана тема є актуальною.

Сутність руху грошових коштів населення у комерційному банку та його аналіз займає значне місце у сфері банківських послуг як в Україні так і за її межами. Багато вчених всіх часів розглядали це питання, а саме: Фролов С.М., Прокопенко І.Ф., Петрук О.М., Геєць О.В., Денисенко М.П., Подік С.М.

Метою дослідження виступає розкриття сутності та аналіз руху грошових коштів населення у комерційному банку.

На думку Петрука О.М., рух грошових коштів комерційного банку здійснюється у готівковій та безготівковій формі. Грошовий обіг – це одна із складових грошового обороту, в якій рухаються державні грошові знаки, що представляють собою сукупність платежів, здійснюваних готівкою. Він опосередковує, в основному, оборот грошових доходів населення та в меншій мірі – внутрішньогосподарський оборот. В своїй роботі він робить основний уклін на рух грошових коштів населення у комерційному банку у готівковій формі[1].

На думку Прокопенко І.Ф. рух грошових коштів комерційного банку здійснюється як в готівковій так і безготівковій формах. Він вважає, що готівкові розрахунки застосовуються в основному у взаємовідносинах підприємств і організацій з населенням, тобто обслуговують рух грошових доходів і витрат населення. Але він стверджує, що майже всі господарські платежі здійснюються в безготівковій формі. Безготівкові розрахунки – грошові розрахунки шляхом запису на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника та зараховуються на рахунок одержувача[2].

Загалом всі автори дотримуються думки, що рух грошових коштів населення у комерційному банку здійснюється у готівковій та безготівковій формах. Але кожен з них віддає перевагу першій чи другі формі відповідно. На мою думку, на даний момент розвитку банківської сфери основне місце в русі грошових коштів населення займає безготівкова форма здійснення розрахунків, але готівкова також займає не мале місце в ньому.

До готівкової форми руху грошових коштів населення у комерційному банку можна віднести внесення платежів через касу за комунальні платежі, за послуги певних організацій та підприємств, сплата відсотків по кредитам та кредитним рахункам, отримання відсотків по депозитним рахункам, поповнення депозитних та поточних рахунків як через касу так і з використанням банкоматів, переказ коштів. В основному готівковий рух грошових коштів здійснюється через касу комерційного банку.

В останній час перевагу над готівковим рухом грошових коштів отримав безготівковий. Для здійснення безготівкових розрахунків та руху грошових коштів фізична особа повинна відкрити рахунок у комерційному банку. В основному для населення відкриваються наступні види банківських рахунків: поточні, депозитні та кредитні. Поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Депозитний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнту банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору. Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як для юридичним, так і для фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням чинного законодавства України. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди[3].

На даному етапі розвитку банківської системи України та світу, основними операціями в яких відбувається рух грошових коштів населення є:

розрахунково-касові операції банку;

депозитні операції банку;

кредитні операції банку;

еквайрінг.

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль в забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікрорівнях та макрорівнях.

Кредитні операції – вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Депозитні операції — це операції банків із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади, на визначені строки або до запитання[4].

Сьогодні все більшого розвитку набуває така перспективна форма безготівкового руху грошових коштів, як електронна. Механізм функціонування системи електронних розрахунків заснований на використанні пластикових карток і містить операції, що здійснюються за допомогою банкоматів, електронних систем розрахунків населення в торгівельних організаціях, системи банківського обслуговування клієнтів вдома та на роботі.

Використання платіжних карток має свої переваги, порівняно з використанням готівкового розрахунку:

мати картку безпечніше, ніж мати готівку. Картка захищена від несанкціонованого використання наявністю ПІН-коду і підпису користувача картки. У випадку викрадення або втрати картки, користувач може її заблокувати, подзвонивши за спеціальним телефоном, який працює цілодобово;

картка дозволяє уникнути клопоту і незручностей, пов'язаних із перетином кордонів і обміном валюти;

картка надає різноманітні додаткові послуги: можливість здійснення регулярних платежів, можливість зручного бронювання готелів, оренди автомобілів і таке інше;

зниження необхідності особистої появи клієнтів у банку для здійснення повсякденних операцій.

Використання платіжних карток також дозволяє: скоротити кількість готівки в обігу; збільшення частку безготівкового обороту; прискорити швидкість розрахунків; розширити обсяг послуг клієнтами.

Банківська платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором[5].

Зараз набуває розвитку та починає використовуватися еквайрінг. Еквайрінг – діяльність банку-еквайера щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток.

За допомогою платіжних карток комерційні банки проводять такі операції:

списання і видача грошей з поточного або вкладного рахунку;

одержання кредиту в межах відкритого ліміту;

депонування грошей на рахунку з одночасним одержанням депозитної квитанції;

одержання в будь-який момент виписки про стан рахунка клієнта в банку;

переведення засобів з одного рахунка на інший тощо.

Ефективність роботи банків з пластиковими картками полягає у тому, що картки дозволяють збільшити об'єми залучених ресурсів, за всі операції з картками (купівля, виплата готівки, конвертування) банк, як правило, отримує комісійні. Крім того клієнт сплачує за отримання самої картки. Під час проведення операцій з пластиковими картками підвищує конкурентоспроможний потенціал банку з урахуванням загальносвітової тенденції витіснення з платіжного обігу не лише готівки, але й чеків, зростає авторитет банку як учасника інноваційних процесів. Основна проблема електронної системи розрахунків полягає у створенні надійної системи захисту банківської інформації і рахунків клієнтів від «злому» і незаконного зняття грошей[6].

Таким чином рух грошових коштів населення у комерційному банку здійснюється в готівковій та безготівковій формах, але з кожним днем все більше і більше віддається перевага безготівковій формі. За рахунок цього економиться велика кількість часу тому, що всі операції здійснюються миттєво та на їх здійснення витрачається дуже мало часу. За допомогою цього, в близькому майбутньому потреба в готівці буде дужа малою і це є позитивною тенденцією так як дозволяє позбавитися від використання дрібних грошей та монет.

Список літератури

1. Петрук О. М. Банківська справа / О. М. Петрук. — К. : Кондор, 2004. — 462 с.

2. Основи банківської справи: Навчальний посібник / [ Ганін В. І., Прокопенко І. Ф., Соляр В. В., Маслов С. І. ]. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 410 с.

3. Геєць О. В. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками / О. В. Геєць, В. М. Домрачев, С. Л. Лондар. — К. : Видавництво Європейського університету, 2004. — 240 с.

4. Мороз А. М. Банківська справа: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна. — К. : КНЕУ, 2000. — 384 с.

5. Подік С. М. Банківська справа: теорія і практика / С. М. Подік, В. І. Ігнатенко. — К. : Фада, 2006. — 642 с.

6. Фролов С. М. Банківська справа та основи митного регулювання в Україні: теорія та практика / С. М. Фролов. — Суми : Університетська книга, 2004. — 367 с.