Сорока С.О.

ММІРОЛ ВНЗ ВМУРоЛ «Україна».

Тел.. 0630797174

г.Николаев

ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ В УПРАВЛІННІ КАПІТАЛОМ БАНКУ

Ключові слова: капіталізація банку, управління капіталу, банківська установа.

Постановка проблеми. Однією із найгостріших у розвитку вітчизняної банківської системи є проблема капіталізації банків. В умовах, далеких від економічної стабільності й передбачуваності, існує об'єктивна необхідність створення достатнього капіталу банку з метою зменшення ризику збитків для вкладників, кредиторів та інвесторів.

Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблеми капіталізації банківських установ зробили такі вчені: О. Вовчак,  В. Єгоров, К. Раєвський, С. Конопатська.

Мета статті. Метою статті є пізнання проблеми і шляхи підвищеннякапіталізації банківських установ в управлінні капіталом банку.

Виклад основного матеріалу. Зрозумілим є бажання НБУ наблизити норми регулювання капіталу до європейських норм, тобто до норм Базельських угод. Але, на жаль, Україна поки що цієї угоди не підписала, до Євросоюзу не вступила, а гривня, природно, не є попередницею євро. Тому мінімальний обсяг капіталу банків, керуючись все ж таки здоровим глуздом, має бути номінованим у національній валюті. У разі можливої різкої девальвації національної валюти більшість банків не зможе виконати вимогу до обсягу мінімального капіталу. Відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність" НБУ встановив для різних типів банківських установ графік зростання капіталу до 2007 року. [59]

     До основних напрямів подальшої капіталізації банківської системи і підвищення ефективності функціонування банківського капіталу можна віднести:

    1) поглиблення процесу капіталізації банків;

     2) забезпечення стабільності нормативної бази НБУ;

     3) удосконалення діяльності валютного і підвищення ролі фондового ринку;

     4) удосконалення оподаткування банків, зменшення податкового тиску на банки з метою прискорення їхньої капіталізації і збільшення обсягів кредитування реального сектору;

    5) дозвіл банкам спрямовувати на цю мету власний прибуток із звільнення його від оподаткування;

     6) прискорення переходу банків на акціонерну форму власності (нині понад 40% українських банків пайові). Це сприятиме введенню нового порядку розрахунку власного капіталу, що приведе до його збільшення і полегшить виконання низки економічних нормативів;

     7) реформування банківської системи, що важливо розглядати в одному контексті з відновленням і розвитком в Україні сегментів фінансового ринку, фондового, валютного, страхового, міжбанківських кредитів із подальшим виходом на ринок корпоративних емітентів.

     Отже, банкам України треба й далі накопичувати власний капітал. Для цьо­го доцільно збільшувати акціонерний капітал, реалізовувати ефективну дивідендну політику, раціонально управляти власним капіталом. Успішність подальшо­го процесу капіталізації банківської системи України залежить від тих методів і форм управління капіталом, що використовуватимуться як НБУ, так і самими банками.

     На підставі виявлених у результаті досліджень проблем, пов'язаних із капіталізацією банків, проаналізовано шляхи й перспективи розвитку, що склалися у нинішній економічній ситуації в Україні. Щоб повністю розв'язати проблему збільшення капіталу банками, треба провести зміни у нормативних документах НБУ і такі заходи, як: збільшення капіталу за рахунок субординованого боргу; збільшення показника адекватності капіталу за рахунок консолідації банківської системи. Одним із шляхів розв'язання цієї проблеми є збільшення капіталу за рахунок субординованого боргу. Залучати кошти на умовах субординованого бор­гу можна тільки через п'ять років за обліковою ставкою НБУ, тобто 7,75 % річних у гривнях. Отримати такі "дешеві" гроші можуть далеко не всі банки, хіба що під кредити іноземних структур або міжнародних фінансових організацій. Провести залучення субординованого боргу можна також шляхом випуску депозитних сертифікатів, банківських облігацій та єврооблігацій. [13, с.52]

     Розміщення облігацій на ринку являє собою приховану форму залучення іноземного капіталу в Україну; це традиційно застосовується українськими компаніями, зокрема банками. Ставка за депозитами у банках значно вища, ніж ставка дохідності за облігаціями, і це спричиняє ефективніше підвищення капіталу банків.

     Значну увагу необхідно приділити створенню банківських об'єднань, груп і корпорацій. Злиття банків приведе до консолідації банківської системи, а це, у свою чергу, зможе вплинути на збільшення показника адекватності капіталу. Ве­ликі банки зможуть проводити політику тривалого фінансування інвестиційних і лізингових проектів, зберігати при цьому ліквідність платоспроможного балан­су й створення великого банківського капіталу з гарантією для західного інвес­тора. Водночас потрібно, щоб існували також невеликі й середні банки для за­побігання монополізації фінансових послуг.

        Висновки. До основних напрямів подальшої капіталізації банківської системи і підвищення ефективності функціонування банківського капіталу можна віднести:

    1) поглиблення процесу капіталізації банків;

     2) забезпечення стабільності нормативної бази НБУ;

     3) удосконалення діяльності валютного і підвищення ролі фондового ринку;

     4) удосконалення оподаткування банків, зменшення податкового тиску на банки з метою прискорення їхньої капіталізації і збільшення обсягів кредитування реального сектору;

    5) дозвіл банкам спрямовувати на цю мету власний прибуток із звільнення його від оподаткування;

     6) прискорення переходу банків на акціонерну форму власності (нині понад 40% українських банків пайові). Це сприятиме введенню нового порядку розрахунку власного капіталу, що приведе до його збільшення і полегшить виконання низки економічних нормативів;

     7) реформування банківської системи, що важливо розглядати в одному контексті з відновленням і розвитком в Україні сегментів фінансового ринку, фондового, валютного, страхового, міжбанківських кредитів із подальшим виходом на ринок корпоративних емітентів.

Підвищенню капіталізації банківської системи України заважає дія таких чинників:

    1) жорсткі вимоги до мінімального обсягу капіталу банків не дають змоги прийти на банківський ринок новим вітчизняним банкам;

    2) проти об'єднання і злиття банків протестують акціонери банків, які не бажають втрачати впливу на прийняття рішень;

Список використаних джерел

1. Марцин В. С. Проблеми і шляхи підвищення капіталізації банківських

установ в управлінні капіталом банку // Фінанси України, № 2 – 2007.

с. 77 – 88

2. Мещеряков А. А. Організація діяльності комерційного банку: Навч.

пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 608 с.