Сорока С.О.

ММІРОЛ ВНЗ ВМУРоЛ «Україна».

Тел.. 0630797174

г.Николаев

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНТИКРИЗОВОГО

УПРАВЛІННЯ БАНКОМ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ

НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Ключові слова: криза, управління банком.

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку вітчизняної банківської системипотребує міцних та стабільних банків, здатних забезпечити подальше економічне зростання країни. У зв'язку з цим, завдання забезпечення ефективного та стійкого розвитку банківської системи на сьогодні набуває особливої актуальності, оскільки її функціонування в сучасних умовах ускладнюється появою кризових явищ, які можуть призвести до дестабілізації як окремого банку, так і банківської системи в цілому. У цих умовах підвищується теоретичний та практичний інтерес до розробки теоретичних засад та практичного інструментарію антикризового управління банком, які є необхідною передумовою протидії кризі та фінансовій нестабільності.

Аналіз останніх публікацій. Банківські кризи є предметом наукових досліджень як вітчизняних так зарубіжних вчених та практиків. Певні аспекти цієї проблеми, нашли своє відображення в працях Базарова Г., Барановського О., Заруби Ю., Короткова Е., Ларіонова І., Міщенка В., Таля Г., Юна Г.

Разом з тим, узагальнення опублікованих за даною проблематикою робіт дозволило зробити висновок, що багато із важливих аспектів досліджуваної проблематики не отримали самостійного висвітлення в економічній літературі, що і зумовило вибір дослідження.

Мета статті. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сутності антикризового управління, виявлення причин та факторів, які мають негативний вплив на банківський сектор та розробка практичних рекомендацій щодо виходу банків із кризию.

Виклад основного матеріалу. Висока ймовірність виникнення кризових явищ у процесі діяльності банку зумовлює необхідність провадження спеціалізованих заходів протидії їх розвитку та нейтралізації. Засобом такої протидії повинно стати антикризове управління банком. Незважаючи на широке застосування в економічній теорії та практиці терміну «антикризове управління», тлумачення його сутності є неоднозначним. У зв'язку з цим, для розробки обґрунтованих пропозицій щодо антикризового управління банком необхідно передусім уточнити його значення.

Зважаючи на те, що точний переклад слова "crisis" означає - «перелом», crisis management- це управління найбільш кризовими («переломними») ситуаціями. В західній літературі антикризовий менеджмент часто визначається як діяльність, яка необхідна для подолання стану, що загрожує існуванню суб'єкта господарювання, при цьому основна увага акцентується саме на виживанні. Водночас підкреслюється позитивний характер криз, а антикризовий менеджмент визначається як створення інструментів, які дозволяють повідомити про наближення переломного періоду та необхідності розробки нового курсу розвитку.

У вітчизняній літературі антикризове управління розглядається як система управління, яка має всебічний характер та направлена як на попередження, так і на усунення несприятливих для бізнесу явищ, з використанням наявних ресурсів та потенціалу виживання, або реалізації спеціальних процедур (таких як санація, реструктуризація, банкротство, ліквідація) [1].

Дещо вужчий зміст має визначення ряду авторів [3], які під антикризовим управлінням розуміють сукупність форм і засобів реалізації антикризових процедур, які стосовно до конкретної організації - боржника відображають економічні відносини, що складаються при її оздоровлені або ліквідації. Такі погляди, на нашу думку, слід визнати принаймні обмеженими, оскільки дане трактування можна використовувати тільки для неплатоспроможної організації, як частину процедур, передбачених у процесі банкрутства. У зв'язку з цим, проведення попереджуючих антикризових заходів у даному випадку є недоцільним.

Цікавим, на нашу думку, є визначення антикризового управління, наведене в роботі російських вчених [2], які визначають антикризове управління як систему управлінських заходів щодо діагностики, нейтралізації і подолання кризових явищ і їх чинників на всіх рівнях економіки. Перевагою зазначеного визначення є його конкретність, виділення управлінських рішень та опис процесу їх здійснення.

Узагальнивши наукові підходи зарубіжних та вітчизняних вчених, ми дійшли висновку, що категорія «антикризове управління» потребує суттєвого доповнення. На нашу думку її сутність доцільно трактувати як «фінансові відносини, що представляють собою комплексну систему управлінських заходів щодо діагностики, попередження, нейтралізації та подолання кризових явищ з метою підвищення рівня фінансової безпеки, зменшення наслідків ураження кризою та подальшого розвитку банку шляхом використання всього потенціалу сучасного менеджменту».

Система зазначених заходів повинна розроблятись залежно від специфіки кризи, сфери її впливу та гостроти. Вочевидь, що вона може бути ефективною лише за умови розробки єдиної програми дій на всіх рівнях управління у сфері банківської діяльності. У цьому зв'язку доцільно зауважити, що на макрорівні мають реалізуватись стратегічні заходи антикризової політики держави, на мезорівні, в тому числі, в банківській системі, здійснюється комплекс заходів щодо фінансового оздоровлення банків, на мікрорівні, в тому числі в окремих банках, створюється комплексна система антикризового управління, яка включає різноманітні заходи - від окремих заходів з фінансового оздоровлення, коригування стратегії банку до реструктуризації або навіть ліквідації банку. Необхідно зазначити, що основним моментом при дослідженні банківських криз є аналіз їх впливу на банківську систему в цілому. Чим більша частина банківських установ заражена кризою, тим більш серйозні економічні наслідки для країни. Якщо ж серйозні труднощі починають відчувати банки, що здійснюють найбільші обсяги основних банківських операцій, - системні банки, - кризу можна вважати як системну, тобто такою, яка загрожує всій банківській системі.

Основним проявами системної кризи є дефіцит ліквідних коштів у банківській системі, скорочення обсягів кредитування, зростання вартості ресурсів на міжбанківському ринку, загострення ситуації з платоспроможністю банків, особливо тих, які мають значну частку депозитних зобов'язань у структурі зобов'язань на неякісні активи. До причин нестачі ліквідності можна віднести: масове зняття депозитів населенням; виведення коштів за кордон; переведення готівки у іноземну валюту; накопичення ліквідних активів у банківській системі; непередбаченість коливання валютного курсу.

Варто зазначити, що експертами МВФ виокремлено три фази системної банківської кризи, кожна з яких має свої ознаки та механізми управління (табл. 1).

Однак системність не єдиний параметр, який розглядається в процесі аналізу виникнення і розвитку кризи в банківському секторі економіки країни. Фахівці МВФ виділяють такі основні причини виникнення світової кризи:

1) значна кількість великих фінансового-кредитних установ недооцінила важливість управління ризиками ліквідності, цілковито покладаючись на зовнішні джерела оптового фінансування на ринку капіталу та рефінансування з боку центральних банків;

2) допущено колективну помилку в оцінці рівня використання запозичених коштів (левериджу) широкого кола фінансових установ і невпорядкованого закриття їх позицій;

3) рівень капіталізації фінансових установ у багатьох випадках виявився недостатнім для того, щоб ефективно протидіяти кризі - навіть величезні за обсягом інтервенції, проведені центральними банками високорозвинутих країн світу, зокрема СІЛА та Великобританії, не змогли компенсувати стрімкого скорочення частки та нестачі позикових коштів [5].

Отже, стан банківської системи відображає фінансово-економічний рівень розвитку будь-якої країни, реагуючи як на підйом економіки, так і на її спад.

В умовах глобальної і регіональної інтеграції міжнародних економічних відносин виникнення банківської кризи в одній країні може виявитися початком кризи всієї світової системи. Негативні тенденції представляють серйозну загрозу банківській стійкості і безпеці

та можуть сприяти переростанню нестабільної банківської діяльності в загальну кризу банківської системи.

Першопричиною зазначеного явища є різке скорочення ресурсної бази банків і, як наслідок, суттєве зменшення і, навіть, згортання кредитування реального сектора економіки, що є характерним і для України. До цього можна добавити високі кредитні ризики, обумовлені неефективною структурою економіки, дефектами управління, низькою транспарентністю більшості організацій та підприємств, а також ризики, пов'язані з фондовим ринком, іпотечним та споживчим кредитуванням, динамікою цін в окремих сегментах фінансового ринку.

У зв'язку з цим в сучасних умовах економічного розвитку країни зберігається високий рівень вразливості банківського сектору та його установ щодо виникнення ризиків, кризових ситуацій та загроз безпеці їх діяльності.

Для підтримання надійності банків та підвищення рівня фінансової безпеки банківської системи насамперед необхідно виявити фактори, які мають негативний вплив на банківський сектор. Існують різні наукові підходи щодо визначення сукупності факторів впливу на банківські кризи та їх класифікації, які постійно видозмінюються залежно від специфіки кризи та її масштабів. Враховуючи особливості сучасної банківської кризи автор пропонує фактори впливу на банківські кризи класифікувати на макроекономічні, мікроекономічні та інституційні.

Варто зазначити, що збільшення ступеня відкритості національних економік посилює роль зовнішніх шоків щодо розгортання банківських криз. Особливо несприятливий вплив зовнішні шоки мають на країни з ослабленою валютою, високим рівнем доларизації економіки, значним дефіцитом бюджету, відносно невеликим розміром ВВП, слабким регулюванням та недостатньо розвиненими фінансовими ринками та банками. У зв'язку з цим до макроекономічних факторів нами віднесено: стан національної економіки, різкі коливання процентних ставок, зовнішньоекономічні (підвищення цін на нафту та інші основні імпортні товари, подорожчання обслуговування зовнішнього боргу в результаті різкого підвищення процентних ставок, різке зростання зовнішнього боргу за рахунок збільшення запозичень на міжнародному ринку капіталів), незбалансовану стабілізаційну політику, ринкові реформи, фіксований валютний курс. Очевидно, що ступінь впливу макроекономічних факторів на виникнення кризи в економіці будь-якої держави на банківську систему залежить від багатьох умов. У зв'язку з цим важливо виділити основну причину, а саме -стан банківського сектору до початку економічної кризи, адже його стабільність та безпечний розвиток залежить, в першу чергу, від стійкості окремих банків, які є основними елементами банківської системи.

До мікроекономічних факторів банківських криз в першу чергу слід віднести якість банківського менеджменту, оскільки особливості корпоративного управління представляють собою реакцію комерційних банків на несприятливі зміни в економічному середовищі. Слабкість менеджменту проявляється у невмінні найти оптимальний баланс між ризиком та доходністю, а втягнення банків у високо ризиковані операції та недостатній рівень професіоналізму обертається для них великими втратами.

Крім того, на думку автора, до мікроекономічних факторів, пов'язаних з деформацією ринкових відносин, можна віднести активізацію негативної ділової практики в банківській діяльності, яка обумовлена порушенням норм правого регулювання і є однією із форм прояву недобросовісних конкурентних умов та представляє собою частину відносин тіньової економіки, включаючи шахрайську поведінку. В певній мірі негативна ділова банківська практика (проведення кредитних валютних, документарних операцій, ведення бухгалтерського обліку, недобросовісні відносини з діловими партнерами та ін.) супроводжується ризиками, причому виникнення нових інструментів та механізмів сприяє появі нових методів порушень, шахрайств та інших негативних явищ в діяльності банків, багато з яких використовують практику переказу у віртуальний простір своїх фінансових трансакцій.

Найбільш суттєвий вплив на кризи здійснюють інституційні фактори банківських криз, які в сукупності з макроекономічними та мікроекономічними факторами безпосередньо позначаються на ефективності функціонування банківського сектору, зокрема: стан нагляду та регулювання банківської системи, стан нормативно-правової бази та банківської звітності несвоєчасна реакція центрального банку на неспроможність банків, організація системи страхування банківських депозитів.

Таким чином стає очевидним, що виникнення банківської кризи ставить під загрозу нормальне функціонування економіки, паралізує не тільки економічне життя, але і взаємини в основних сферах людського життєзабезпечення, загрожуючи безпеці і стабільності держави.

У зв'язку з цим, попередження банківських криз є однією з пріоритетних задач в управлінні банком, а усвідомлення загроз, що несуть в собі банківські кризи для економіки, стало стимулом для розвитку та удосконалення антикризового управління, яке покликане стати важливим елементом банківського менеджменту та сприяти виявленню внутрішніх і зовнішніх факторів ризику, симптомів і причин криз та неможливості переходу одних видів ризику в комплексну (системну) банківську кризу.

Висновки. Отже, негативні тенденції, що намітились в

банківській системі України представляють серйозну загрозу банківській безпеці, що зумовлює переростання нестабільності банківської діяльності у загальну кризу банківської системи. Це потребує розробки системи антикризових заходів для її попередження. У зв'язку з цим, на думку автора, необхідно на державному рівні розробити антикризову стратегію, яка повинна включати наступні заходи:

- створення умов для концентрації капіталу (холдинги, спільні вкладення в конкретні проекти та ін.) з метою використання всього арсеналу фінансових та грошових регуляторів для забезпечення гарантій банківських довгострокових вкладень та комерційних інтересів банків;

- розробка на законодавчій основі та введення в дію механізму стимулювання накопичень фізичних і юридичних осіб, в основі якого повинні бути гарантії держави відносно збереження накопичень, а також заходи, які заохочують до заощадження;

- створення системи страхування ризиків за всіма напрямами банківської діяльності;

- стимулювання процесів злиття та поглинання, оскільки на сьогоднішній день діючі законодавчі акти, на нашу думку, явно не дають можливість в повній мірі контролювати процес концентрації банківського капіталу;

- заходи щодо декриміналізації банківських структур, удосконалення існуючого законодавства в частині попередження незаконних банківських операцій.

До першочергових заходів щодо подолання негативного впливу фінансово-економічної кризи на діяльність вітчизняних банків в рамках реалізації системи антикризового управління необхідно:

- розробка економічного механізму виникнення кризових ситуацій і створення системи сканування зовнішнього і внутрішнього середовища банку з метою раннього виявлення

«слабких сигналів» щодо загрози виникнення кризи;

- стратегічний контролінг діяльності банку і розробка стратегії запобігання його фінансовим проблемам, оперативна оцінка і аналіз фінансового стану банку, виявлення можливості настання банкрутства;

- розробка політики діяльності банку в умовах кризи та виходу з неї;

- постійний облік ризику кредитної діяльності і розробка заходів щодо його зниження;

- на законодавчому рівні потребує негайного вирішення проблема відповідальності власників банків за агресивний менеджмент, який призводить до накопичення ризиків банку;

- прискорити прийняття закону про легалізацію доходів, адже це дозволило б наразі повернути значні кошти в Україну, що суттєво допомогло б стабілізації банківської системи, зокрема підвищенню рівня її капіталізації;

- заборонити видачу банками кредитів в іноземній валюті, що сприятиме зменшенню девальваційного тиску та доларизації в Україні, а також доларизації ключових товарних ринків (нерухомості та авторинку).

Крім того, з метою попередження банківських криз, їх локалізації та нівелювання необхідно мати чітко налагоджений механізм антикризового управління, направлений на організацію та проведення комплексу заходів щодо упередження та виходу банківської системи із кризи. Саме комплексний підхід до проблеми антикризового управління та регулювання в системі антикризового управління - моделювання процесів управління банківською системою» є запорукою успішної реалізації стратегії банківського менеджменту в цілому.

Реалізація вищезазначених підходів, на нашу думку, дозволить подолати фінансову кризу, забезпечуючи при цьому надійне та безпечне функціонування банків та економічної сфери держави.

Список використаних джерел

1. Антикризисное управление. Учебник. Под ред. проф. З.М. Короткова. -М.: ИНФРА- М. - 2005г. - 325 с.

2. Антикризисное управление. Общие основи и особенности России: Уч. пособие/

И.К.Ларионов, Н.И.Брагин, А.Т.Алиев и др.; Под ред. И.К.Ларионова. - М.: ИЗД. Дом «Далинов и К», 2001. - 247 с.

3. Теория и практика антикризисного управлення: Учебник для вузов/ Г.З Базаров, С.Г.Беляев, Л.П. Белах и др.; Под ред. С.Г.Беляева и В.И.Кошкина.- М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. - 469 с.

4. Carl-Johan Lindgren, Tomas J.T. Balico, Charles Enoch, Anne-Marie Guide, Mars Quintyn, and Leslie Teo. Financial Sector Crisis and Restructuring. Lessons from Asia. IMF Occasional Paper 188, 1999. - 103 p.

5. Global Financial Stability Report. Containing Systemic Risks and Restoring Financial Soundness. – Washington A International Monetary Fund. - April 2008.-192p