Перспективи використання сек

Перспективи використання сек'юритизації як засобу оптимізації кредитного портфеля банків

Розкрито особливості здійснення сек'юритизації як інструмента управління кредитним ризиком комерційного банку. Обгрунтовано переваги сек'юритизації в системі заходів із формування оптимального кредитного портфеля банківських установ.

Ключові слова: сек'юритизація, кредитування, кредитний портфель, кредитний дериватив, кредитний дефолтний своп.

В умовах трансформації господарської системи на ринкових засадах одним із головних завдань державної економічної політики є створення сприятливих умов для розвитку виробництва в усіх секторах економіки країни й забезпечення неперервності відтворювального процесу. Серед найбільш важливих напрямів реалізації цього завдання є активізація кредитної діяльності банківської системи України, що має забезпечувати суб'єктів господарювання необхідними грошовими ресурсами для нормального перебігу виробничого циклу та кругообороту капіталу. Кредитування - одна з найбільш ризикових банківських операцій, а відтак необхідною умовою застосування комерційними банками ефективних методів видачі позик клієнтам є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямами вкладення коштів.

Аналізуючи питання сек'юритизації, слід відзначити наявність різноманітних і суперечливих підходів до розуміння цього терміна в економічній літературі. Найчастіше часто вживаним є розуміння сек'юритизації як "розширення використання цінних паперів як інструмента регулювання ринкових відносин" [3, 676]. Утім таке визначення є надто широким. Інший підхід передбачає розуміння сек'юритизації як використання грошових надходжень як забезпечення при випуску боргових зобов'язань [4, 609]. Цей підхід, навпаки, є надто вузьким для розуміння реальних можливостей використання сек'юритизації. П. Роуз вважає, що "сек'юритизація активів - це виділення групи дохідних активів і випуск під них цінних паперів для залучення додаткових коштів" [9, 709]. А, на думку Дж. Сінкі, сек'юритизація означає продаж позичок, котрі оформлені як цінні папери і саме в такій якості продані інвесторам [2, 15].

Утім з огляду на предмет нашого дослідження сек'юритизація є, по суті, способом мінімізації кредитного ризику, який передбачає використання похідних фінансових інструментів (кредитних деривативів). Використання вказаних фінансових інструментів дає змогу відокремити кредитний ризик від активу для подальшої передачі цього ризику третій стороні. У результаті банки отримують можливість перерозподіляти кредитні ризики, не оформляючи переходу права власності на свої базові активи. Можливості виділення кредитного ризику в самостійний об'єкт торгівлі визначає вагоме значення сек'юритизації як дієвого інструмента управління кредитним портфелем, підвищення його ефективності та в перспективі може стати альтернативою до страхування та інших механізмів мінімізації кредитного ризику. До активів, що можуть бути охоплені сек'юритизацією, зазвичай належать іпотечні й споживчі позички, лізингові операції, товарні кредити та будь-які інші однорідні кредитні вкладення банку, які в сукупності формують його кредитний портфель.

Перспективи використання сек'юритизації як важеля управління банківським кредитним ризиком пов'язана із рядом її переваг у всьому різноманітному арсеналі інструментів банківського менеджменту. До таких переваг слід насамперед віднести такі:

По-перше, використання сек'юритизації спроможне забезпечити адекватне управління кредитним ризиком не лише окремих позичкових операцій комерційного банку, а й усього його кредитного портфеля, даючи змогу сформувати оптимальну його структуру як із погляду прибутковості, так і надійності у плані низького рівня ризику;

По-друге, використання кредитних деривативів у процесі сек'юритизації дає змогу використовувати переваги зниження трансакційних витрат порівняно з іншими інструментами управління кредитним ризиком, зокрема таких, як оформлення страхових угод, оцінка вартості нерухомого майна, що передається в заставу тощо;

По-третє, гнучкість сек'юритизації як інструмента управління кредитним ризиком визначається наявністю вторинного фондового ринку, що підвищує ліквідність відповідних цінних паперів та створює сприятливі можливості для банків під час проведення різних типів кредитних операцій.

По-четверте, привабливість інструментів сек'юритизації як об'єктів інвестування коштів визначається тим, що за цими цінними паперами можна порівняно точно вирахувати рівень кредитного ризику, який у розвинутих країнах здійснюється спеціалізованими рейтинговими агентствами.

По-п'яте, сек'юритизація дає змогу підвищити рівень конкурентоспроможності комерційних банків на ринку кредитних вкладень, позаяк імовірність зниження кредитного ризику внаслідок його фактичного відокремлення від активів визначає можливості банківських установ щодо зниження рівня процентних ставок за цими позичками.

По-шосте, сек'юритизація дає змогу вирішити проблему недостатності капіталу банку для проведення активних операцій, оскільки знижує частку проблемних позичок у структурі кредитного портфеля, а відтак може сприяти зменшенню обсягів формування необхідних резервів для покриття кредитного ризику.

По-сьоме, сек'юритизація дає змогу диверсифікувати ресурсну базу комерційного банку, розширюючи можливості його доступу на ринки капіталу, включаючи міжнародні.

Сукупність зазначених переваг визначає необхідність активного використання цього методу мінімізації кредитного ризику у вітчизняній банківській практиці. При цьому у процесі практичної реалізації механізму сек'юритизації банківських активів можуть бути задіяні різноманітні схеми, що можуть відрізнятися за складом учасників та порядком укладання відповідних угод.

У найбільш простому вигляді сек'юритизація може полягати в тому, що банк переоформляє власні активи, тобто кредитні вкладення, у цінні папери (наприклад облігації), які реалізуються третім особам. При цьому викупна вартість указаних цінних паперів залежить від стану кредиту, що лежить в їх основі, тобто в кінцевому підсумку від величини кредитного ризику. У разі вчасного погашення кредиту банк викуповує облігації за номіналом. Якщо ж кредит пролонговується або не погашається в установлений термін банк здійснює купівлю облігацій із дисконтом, величина якого безпосередньо залежить від рівня кредитного ризику. У результаті банківські активи набувають більшої диверсифікації.

Література

1. Камінський А. Аналіз систем ризик-менеджменту в банках України // Банківська справа.- 2006.- № 6.- С. 10 - 19.

2. Карпенко Г.В. Кредитна діяльність вітчизняних банків та можливості їх інтеграції до світової фінансової системи. / Г.В. Карпенко // Фінанси України. - 2008. - № 2. - С. 89-96.

3. Кирилюк О. Із практики Промінвестбанку: відносини з позичальниками / Обрій ПІБ. - № 11. - листопад 2000.

4. Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О. Кириченко,І. Гіленко, А. Ятченко. - К.: Основи, 1999.– 671 с.