Васка В.М. група ЕП-35

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Сутність та значення управління зовнішнім боргом України

 

 

Актуальність проблеми. Зовнішнє запозичення виникає при перевищенні імпорту товарів та послуг над експортом. Дефіцит рахунку поточних операцій, обумовле­ний несприятливим торговельним балансом, фінансується за рахунок чистого притоку капіталу. Чистий притік капіталу виникає внаслідок міжнародних позик (від іноземних урядів та комерційних банків, від міжнародних валютно-фінансових операцій), продажу довгострокових фінансових активів іноземним інвесторам, прямих іноземних інвестицій у дану країну і використання валютних резервів держави.

Аналіз досліджень і публікацій. Державний борг є предметом дослідження і дискусій багатьох вчених, серед західних вчених особливої уваги заслуговують праці Д.Рікардо, Р.Барро, Дж.Кейнса, Д.Бьюкенена, Р.Девіса, А.Лернера, М.Карлберга, Ф.Модільяні, Ф.Фрідмана, Р.Масгрейв, Ш.Планкарта. Вагомий внесок у розробку фундаментальних питань державного боргу зробили російські вчені Б.Болдирев, Л.Красавіна, Ю.Осіпов, В.Сутоміна, В.Федоров. Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячено роботи українських дослідників: В.В. Козюка, В.А Андрущенка, О.І. Барановського, З.О. Лютого, О.В. Плотнікова, Н.В. Зражевської, Я.В Онищук, Ю.К. Алексєєва. Відомими є праці А.Гальчинського, В.Гейця, Т.Вахненко, І.Луніної, Г.Кучера, Є.Новицького та ін. Проблеми боргової політики висвітлювалися в численних публікаціях ряду провідних зарубіжних авторів, зокрема Р.Бубеля, Р.Бьоттгера, А.Деміргук-Кунта, Е.Долана, Р.Лівайна, П.Кругмана, Ф.Мішкіна, А.Сантомеро, Е.Скелтона, Дж.Стігліца, У.Томпсона, Д.Ханс-Ульриха.

Метою дослідження є аналіз зовнішнього боргу України, його специфічних особливостей та запропонування напрямків зменшення зовнішнього боргу.

Зовнішній борг складається із зобов'язань перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових ак­тивів за кордон. Притік зовнішніх приватних та державних фінансових ресурсів, який створює боргові зобов'язання перед нерезидентами, при­зводить до зростання зовнішнього боргу країни. Зовнішні позики дозво­ляють країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє її економіка. Можливість позичати зовнішні ресурси означає, що економічні агенти (фірми, уряди) країн, де існує дефіцит капіталу і ринкова процентна став­ка нижча. [9]

Коли країна залучає зовнішні позики, вона повинна сплачувати відсотки по боргу. Зростання боргу супроводжується зростанням процент­них платежів, які необхідні для обслуговування боргу. Тому зовнішні позики мають покривати не лише різницю між внут­рішніми заощадженнями й інвестиціями та державними доходами і ви­датками, а й відсотки по боргу.

Обсяг залучення зовнішніх позик визначається, по-перше, тим, скільки іноземного капіталу країна може ефективно поглинути, так щоб прибуток від інвестицій перевищував вартість залучення капіталу; по-друге, тим, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виник­нення проблем із зовнішніми платежами.

Темпи зростання боргу залежать від:

1) частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного бор­гу (це можна виразити співвідношенням між дефіцитом балансу по товарах та послугах і накопиченим боргом);

2) процентної ставки (підвищення ставки процента потребує збільшення зовнішніх позик).

Ефективне використання запозичених ресурсів для фінансування інвестицій дає змогу прискорити економічне зростання в країні. Нераці­ональність і збитковість використання зовнішніх ресурсів створює такі боргові зобов'язання країни, які в майбутньому суттєво обмежують мож­ливості держави з проведення економічної політики. Тому виникає по­треба в управлінні зовнішнім боргом.

Довгострокова мета управління зовнішнім боргом полягає в утриманні зростання зовнішніх зобов'язань країни у межах її спроможності обслу­говувати борг. Реалізація цієї мети потребує ефективного використання позичених ресурсів. Короткострокова мета управління зовнішнім боргом – регулювання обсягів зовнішніх запозичень таким чином, щоб сукупний попит відповідав станові внутрішніх та зовнішніх розрахунків країни. Реалізація цієї мети дозволяє забезпечити відповідність зовнішніх запо­зичень загальним цілям макроекономічної політики.

Управління зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування; розміщення (використання); погашення боргу.

Ефективність управління зовнішнім боргом значною мірою визна­чається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестова­ний капітал, а отже, й розмір зовнішніх запозичень безпосередньо зале­жить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової полі­тики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політи­ки. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зов­нішнього боргу значною мірою визначають характер економічної полі­тики в країні.

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, стро­ки сплати) переглядаються.

На сучасному етапі реструктуризація офіційного боргу є найпоширенішою в рамках "Паризького клубу". Згідно якого найбіднішими країнами-боржниками з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами "Паризького клубу". Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове ану­лювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов'язань; зниження відсотків за обслуговування боргу.

Зобов'язання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою до стабі­лізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти:

1) відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;

2) зниження обмінного курсу місцевої валюти;

3) жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за де­фіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами);

4) стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.

Станом на 31 січня 2010 року за даними Міністерства фінансів України державний та гарантований державою борг України становив 301538747,28 тис.грн. або 37686690,45 тис.дол.США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 195286531,99 тис.грн. (64,76% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24407155,45 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 106252215,29 тис.грн. (35,24%) або 13279535,00 тис.дол.США. Протягом січня 2010 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 26010,36 тис.грн. (0,01%) в основному, за рахунок перевищення надходження коштів від випуску облігацій внутрішньої державної позики над погашенням державного внутрішнього боргу. При цьому, державний зовнішній борг зменшився на 614278,69 тис.грн. (0,51%), державний внутрішній борг збільшився на 1123330,31 тис.грн. (1,23%). [11]

Залучення іноземних кредитів закономірно веде до утворення зовнішнього державного боргу, існування якого створює для держави реальні проблеми. В Україні проявляється чітка тенденція до збільшення державного зовнішнього боргу. За роки кризи України виступає як одним із самих більших позичальників в західній Європі. Тому питання про зовнішній борг на сьогоднішній день постає дуже гостро оскільки в умовах нездатності країни виконувати зобов'язання по виплаті зовнішнього боргу і процентів по ньому виникає загроза її економічної незалежності.

Для визначення стану зовнішнього державного боргу використовують такі основні показники: по-перше, відношення зовнішнього державного боргу до ВВП та експорту країни; по-друге, відношення обслуговування зовнішнього державного боргу до експорту країни. Щодо відношення заборгованості до                          ВВП та експорту країни, то виділяються три групи країн-боржників:

1) країни з низьким рівнем заборгованості, коли обидва показники менші 60%;

          2) країни з помірною заборгованістю, коли ці показники нижчі 80% і 220% відповідно, але вищі 60%;

          3) країни з надмірною заборгованістю, коли зазначені показники перевищують 80 та 220% відповідно.

За різними даними визначено що відношення зовнішнього державного боргу до ВВП становить 80-85%, і постає під питанням економічну безпеку країни. Потенційну загрозу економічній безпеці держави становить недостатня кількість вільних коштів для обслуговування зовнішнього державного боргу.

Тому можна виділити такі напрямки зменшення зовнішнього боргу нашої країни:

1. Цільове використання запозичених коштів;

          2. Направлення коштів на фінансування стратегічно важливих галузей для економіки країни;

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій;

4. Використання зарубіжного досвіду в питаннях зменшення зовнішнього боргу.

5. Вдосконалення нормативно-правової бази;

6. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни;

7. Докладання зусиль для того щоб скоротити майбутні запозичення країни перед іншими країнами та міжнародними організаціями.

 

Список використаних джерел

1.     Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. – К.: Знання-Прес, 2006. – 494 с.

2.     Доровська С.С., Шило В.П., Ільіна С.Б., Іванова Н.С. Міжнародні фінанси. – К.: Кондор, 2008. – 310 с.

3.     Міжнародні фінанси / За ред.. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 785 с.

4.     Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений / Под ред. В.В.Круглова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 432 с.

5.     Оспіщев В.І. Міжнародні фінанси. – К.: Знання, 2006. – 335 с.

6.     Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси. – К.: КНЕУ, 2001. – 119 с.

7.     Шемет Т.С. Міжнародні фінанси / За заг. ред. А.А.Мазаракі. – К.: КНТЕУ, 2000. – 336 с.

8.     Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право : наук. журнал / МФУ, Укр. держ. ун-т фінансів та міжнар. торгівлі. - 2010-. - 2010. - , 1.

9.     Аналіз впливу зовнішнього боргу на економічний розвиток держави [Текст] / В. В. Томарева, В. В. Георгішан // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2010. - №2. - С. 198-201.

10.            Платіжний баланс і зовнішній борг України : аналітично-статистичне видання / НБУ. - 1995-. - 2009. - , 4.

11.            www.minfin.gov.ua