Півторак В.І.

науковий керівник: Табенська О.І.

Вінницький національний аграрний університет

МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ

Становлення світового господарства — це процес розвитку і поглиблення взаємних відносин між народами, націями і державами. Суть якого полягає в спільній співпраці та виробництва на національному і міжнародному рівнях. Рушійними силами при цьому є удосконалення продуктивних сил, прогрес науки, техніки та технології, зміна форм матеріального виробництва.

Для нормального функціонування і постійного відновлення національного виробництва все актуальнішою є потреба взаємодії з іншими країнами, розвиткові міжнародного поділу праці. Поступово взаємодія та взаємозалежність економічних систем різних країн перетворились на об'єктивну необхідність їхнього розвитку. Загальним явищем в тій чи іншій країні стали взаємодоповнення національних економік та зростання ролі зовнішніх чинників у процесі суспільного відтворення.

В межах співпрацювання між національними ринками та їх суб'єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливим елементом у цих відносинах виступає міжнародна інвестиційна діяльність, яка пов'язана з вивозом капіталу.

Капітал являється одним із факторів виробництва (в своєму розумінні ресурсом), який спочатку необхідно витратити для виготовлення будь-якого виду продукції. Він представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг, які зможуть задовольнити потреби споживачів.

Міжнародний рух капіталу – переміщення за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи отримання підприємницької вигоди.

Міжнародні кредитні відносини — це відносини, які утворилися між кредиторами і позичальниками із різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Причиною вивезення капіталу за кордон є його надлишок у даній країні. Це проявляється в перенасиченні національного ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на внутрішньому ринку не буде приносити прибутку, або буде призводити до його зменшення в обігу. Таким чином пошуки сфер прибуткового вкладення капіталу буде спрямовуватися за межі національної економіки, а саме на міжнародний ринок. В основі міжнародного руху капіталу лежать процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і зближення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами.

За принадлежністю капітал, що експортується ділиться:

1.Приватний капітал—експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.

2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – це капіталовкладення в іноземні підприємства, які в свою чергу забезпечують контроль над об'єктом розміщення капіталу і відповідний дохід. За міжнародними стандартами частка іноземного капіталу в акціонерній частці фірми, що дає право такого контролю становить 25%, за американськими стандартами – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Тобто прямі іноземні інвестиції виконуються у формі створення дочірніх компаній, змішаних компаній, відділень, спільних підприємств тощо. На сьогодні все частіше утворюються змішані компанії при участі місцевого капіталу.

Змішані компанії, де частка іноземного інвестора становить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

Портфельні інвестиції – це вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові дохід, але не дають йому право контролю над цим підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (векселі; боргові зобов'язання).

Позитивним у залученні іноземних інвестицій в Україну служить її вигідне географічне розташування, потенційно великий ринок, висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький курс національної валюти; правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; захист інвестицій; можливість вивезення прибутку; система компенсації збитків тощо.

Несприятливим для інвестицій в українську економіку являється: зв'язаність економіки з колишніми республіками СРСР; незбалансованість економіки; нерозвинена інфраструктура; застаріла банківсько-фінансова система; недостатньо гнучка податкова система; низька культура праці; невідповідність організаційних управлінських форм світовим; економічна і політична нестабільність.

Список використаної літератури:

1. Гальчинський А. Теорія грошей. – Київ, 2007.

2. Козик В.В., Л.А.Панкова. Світове господарство та міжнародні економічні відносини. – Львів, 2007.

3. Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. – Київ, 2008 ст 85-99, 382-396.

4. Мазаракі А.А., Є.М.Воронова. Міжнародні валютно-фінансові та валютно-кредитні відносини. Конспект лекцій. - Київ, 2006.