2.Внешнеэкономическая деятельность.

Лазорко Н. Я.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНЦІЇ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ

Інтернаціоналізація та глобалізація світової економіки зумовлює посилення стратегічного напрямку в менеджменті конкуруючих підприємств на зовнішніх ринках. Тому важливим питанням є вибір та формування стратегії конкурентної поведінки, що забезпечувала б довготривалу перемогу не лише на національному рівні, але і на міжнародних ринках.

Сфера розробки стратегій виходу компаній на міжнародні ринки ґрунтовно вивчається та аналізується, оскільки відбувається динамічний розвиток світового господарства, руйнування економічних бар’єрів між країнами, зростання споживання товарів і послуг, тому розробка конкурентної стратегії та вихід на міжнародні ринки в такому випадку є перспективним та найдоцільнішим напрямком розвитку компанії.

Питанням формування стратегії конкуренції на міжнародних ринках присвячена значна кількість праць вітчизняних та зарубіжних науковців, серед яких: І. Ансофф, С. Віссемах, Г. Джонс, Г. Мінцберг, М. Портер, А.Стрікленд, А. Томпсон, П.Друкер, Ч. Хілл, С. Оборська, З.Шершньова, М. Саєнко, Г. Азоєв, Л.Селіверстова, Р. Славюк.

Аналіз наукових джерел на цю тему виявив, що серед вчених та дослідників немає єдиного підходу до визначення стратегії конкуренції. Так, І. Ансофф визначав конкурентну стратегію як «набір правил для прийняття рішень, якими організація користується у своїй конкурентній діяльності». Однією з важливих елементів, на його думку, є правила за якими складаються відносини фірми із міжнародним середовищем [1].

Дещо інше трактування даного поняття пропонують А.Томпсон і А.Стрікленд: «стратегія конкуренції компанії містить в собі підходи до бізнесу та ініціативи, які вона використовує для залучення клієнтів, ведення конкурентної боротьби і укріплення своєї позиції на ринку» [3].

М.Портер дотримується точки зору, що стратегія конкуренції передбачає наступальні, або оборонні дії, які застосовуються з метою захисту позиції від п’яти конкурентних сил [1].

На нашу думку, стратегію конкуренції можна визначити як бачення компанією власної індивідуальної конкурентної переваги на міжнародному ринку, котра повинна допомогти досягнути успіху.

Конкурентна стратегія фірми дозволяє дати відповідь на запитання: як фірма конкурує на цільовому ринку, за рахунок чого вона витримує конкурентний тиск і отримує перемогу в конкурентній боротьбі?

Також розробка стратегії конкурентної поведінки полягає, по суті, у винайденні чіткого формулювання того, як підприємство вестиме конкуренцію, якими мають бути його цілі і які засоби і дії знадобляться для досягнення цих цілей [2].

На даний час, враховуючи постійну зміну зовнішнього та внутрішнього середовища, немає єдиного алгоритму дій для досягнення вигідної конкурентної позиції, цю послідовність дій індивідуально повинна розробити кожна компанія, виходячи на зарубіжний ринок. Відтак, стратегія конкуренції може бути сформована на плановій основі, або виникнути в процесі діяльності функціональних підрозділів фірми.

Процес формулювання стратегії конкуренції повинен включати в себе:

- аналіз структури і рушійних сил галузі (аналіз конкурентів, споживачів та стратегічного потенціалу підприємства);

- виявлення та оцінка альтернатив досягнення конкурентної переваги;

- аналіз типів конкурентних стратегій;

- вибір оптимальних альтернатив і формування системи конкурентних стратегій.

Для правильності формування стратегії конкуренції необхідно обрати ланцюг відповідних дій. Так, проаналізувавши погляди різних вчених на дану проблему, найбільш логічною вважаємо наступну послідовність формування та реалізації конкурентної стратегії:

1) визначення прийнятної стратегії формування конкурентних переваг;

2) розробка стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства, в якій конкретизуються довгострокові програми дій за всіма функціональними напрямками його діяльності. Реалізація зазначених програм повинна забезпечувати формування відповідних конкурентних переваг;

3) використання різних типів стратегій конкурентної поведінки, залежно від ситуації на ринку та з врахуванням визначених на попередніх етапах стратегії формування конкурентних переваг і стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства;

4) реалізація системи конкурентних стратегій, яка повинна супроводжуватись систематичною оцінкою й аналізом результатів, визначенням відхилень від цільових орієнтирів і швидкою реакцією на непрогнозовані зовнішні й внутрішні зміни.

Можна сказати, що суть конкурентної стратегії полягає в створенні майбутньої конкурентоспроможності швидше, ніж конкуренти досягнуть того, що підприємство має сьогодні. Створення стратегії конкуренції являє собою складний технологічний процес, який розкриває контури стратегії ринкової діяльності підприємств. Він виявляється у взаємовідношенні цілей, завдань та визначенні ресурсів з метою зміни структури ціни, якості і кількості виробленої продукції.

Очевидно, що формування стратегії конкуренції – це послідовний, системний процес, що є безумовно необхідним для компаній, котрі хочуть бути успішними та залишатися на «плаву» агресивного ринкового середовища.

Література:

1. Гарипова Л.В. Класифікація конкурентних стратегій підприємств /Гарипова Л.В. Економіка с/г і переробних підприємств. – 2007.- С.34

2. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / Майкл Е. Портер ; [пер. с англ. И. Минервин.] – М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. – 26 с.

3. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / [А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд.] 17-е изд. Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2007. – 928 с.