Сметана І.

студентка 5 курсу спеціальності «Менеджмент ЗЕД

Необхідність формування експортного потенціалу аграрних підприємств Миколаївської області в сучасних умовах

В сучасних умовах важливим питанням є активізація зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств, в першу чергу експортної. Її стан впливає на розвиток економіки держави загалом, на стан платіжного балансу та, зрештою, на добробут населення. Актуальність розвитку експорту продукції аграрних підприємств зростає в умовах глобалізації і міжнародної інтеграції, трансформації міжнародних економічних відносин і структури світової агропродовольчої системи.

На сучасному етапі розвитку українських підприємств АПК більшість з них не взмозі повною мірою розкрити експортний потенціал, насамперед через неконкурентоспроможність вітчизняних товарів на закордонних ринках. Вимоги ринку зумовлюють те, що розвиток аграрного виробництва і експорту продукції аграрних підприємств повинен ґрунтуватися на досягненнях науково-технологічно-технічного прогресу, здобутках науки, прискоренні інноваційних процесів. Забезпечення інноваційного напряму розвитку експорту аграрних підприємств є єдиним шляхом вирішення зазначених проблем [1].

Формування і реалізація експортного потенціалу на основі активізації інноваційних процесів у підприємствах АПК є складним і важливим народногосподарським завданням. У цьому зв’язку дослідження впливу інновацій на формування експортного потенціалу аграрних підприємств, є актуальними і мають велике наукове і практичне значення. Питання розвитку експортної діяльності аграрних підприємств досліджуються закордонними і вітчизняними вченими, як Беренштейн Б.Л., Бойко С.М, Варченко О.М., Гайдуцький А.П., Губенко В.І., Кваша С.М., Климик Г.В., Марченко Т.І. та ін.

Слід зауважити, що модель експортного потенціалу регіону базується на представленні процесів взаємодії складових потенціалів всередині експортного, шляхом відображення динаміки конкурентних переваг та їх джерел, а отже має мезорівневий характер і, як наслідок, може слугувати ефективним інструментом, який допомагав би оцінювати потенціал експортування регіону як складової загальнонаціонального потенціалу та сприяв би залученню його до ефективної експортної діяльності [2]. Експортний потенціал макро – і мезорівнів формується за рахунок мікрорівня. Адже в умовах ринкової економіки саме підприємства є основною ланкою формування експортного потенціалу країни. Це пов’язано з тим, що саме вони створюють продукцію, що вивозиться на експорт. Крім того підприємства створюють конкурентні переваги як самого суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, так і національної економіки в цілому. На нашу думку, експортний потенціал – сукупність ресурсів, які експортують українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам. Аналіз реалізації експортного потенціалу аграрної продукції свідчить, що найбільш виправданим і пріоритетним є шлях диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності. Диверсифікація експорту полягає, в першу чергу, у досягненні його максимально ефективної та оптимальної структури, розширенні асортименту товарів, неухильному підвищенні частки товарів з високим ступенем обробки, а також освоєнні українськими виробниками нових ринків. Експортний потенціал аграрної продукції – обсяг продукції, який відповідає світовим вимогам та стандартам і може бути виділений із валового продукту аграрного сектору для задоволення попиту зовнішнього продовольчого ринку з максимальною користю для країни [3].

Масштаби і ефективність зовнішньоекономічної діяльності істотно залежить від організації її регулювання і управління, як на рівні регіону, так і на рівні підприємства.

У Миколаївській обласній державній адміністрації регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств області виконує Управління зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтеграції, туризму та курортів. Проведений нами аналіз дає змогу стверджувати, що експорт Миколаївської області не є високотехнологічним, тобто експортується переважно сировина та вироби, створення яких на потребує високих технологій, експорт цих товарів постійно нарощує свої обсяги. Експорт товарів, які є навпаки високотехнологічними, навпаки скорочується. Ці факти не відповідають концепції зовнішньоекономічної політики, яка наголошує на необхідності розвитку саме високотехнологічного експорту. Також питома вага Миколаївської області у зовнішньоекономічній торгівлі України досить мала 2,2%, не дивлячись на те, що об’єми експорту зростають. Але при цьому кількість підприємств протягом останніх десяти років залишається зменшується. Для того, щоб залучити нові підприємства у сферу зовнішньоекономічної діяльності, необхідні міри з боку державних та регіональних органів влади.

Проблема формування, розвитку експортного потенціалу є особливо актуальною для країни з перехідною економікою, де недостатньо розвинені правові та економічні механізми його формування, недостатньо використовуються методи державної підтримки експорту, розробки, реалізації та оцінювання ефективності програм розвитку експортної діяльності.

Література

1. Губенко В.І. Реалізація експортного потенціалу АПК України в умовах глобалізації світової економіки / Губенко В.І. // Економіка АПК. - 2005. - №10. – с124.

2. Кваша С.М. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України / Кваша С.М. // АгроІнКом. – 2006. - № 7. – С.11-14.

3. Кваша С.М. Удосконалення аграрних зовнішньоекономічних відносин та особливості регулювання аграрного ринку в країнах ЄС / Кваша С.М. // Економіка АПК. – 2005. - № 4. – С. 18-23.