Економічні науки/3. Фінансові відносини

 

                                                                  асист. Бохенко О.С., Вербська М.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного  торговельно-економічного університету, Україна

 

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

 

      Забезпечення належних темпів розвитку охорони  здоров’я в Україні  та наближення її до  євростандартів вимагають пошуків нових підходів до функціонування галузі, фінансування системи  за рахунок різних джерел. Оскільки на сьогодні основним джерелом фінансового  забезпечення охорони здоров’я є кошти державного та місцевих бюджетів, розвиток  цієї сфери суспільних відносин є обмеженим і не задовольняє потреби населення.

   Основними причинами, що негативно впливають на розв’язання проблем з охорони  здоров’я в Україні, є організаційна та  функціональні. Організаційні причини зумовлені, з одного боку, неефективними діями або бездіяльністю державних структур на рівні суспільства, а з іншого – недоліками організації діяльності кожної конкретної медичної установи. Не розроблена  ефективна  система фінансового менеджменту, дієва нормативно – правова основа функціонування та розвитку охорони здоров’я. Мають  місце непоодинокі факти фінансових зловживань, нецільового використання бюджетних коштів. Неофіційні платежі є показниками зростання корупції[2,с.94].

    Метою статті є  дослідження форм фінансування системи охорони  здоров’я  в Україні та  доцільність запровадження медичного страхування.

    Сутність регулювання економічних та фінансових відносин у державному  управління галузі охорони здоров’я України досліджували  Я.Ф. Радиш,                     Л.А. Ляховченко, О.В. Поживілова, З.М. Лободіна, Я. Буздуган, Г.С. Рожков.

     Велике значення таких благ, як життя і здоров'я людини, зумовлює необхідність їх охорони. Забезпе­чення населення лікувально-про­філактичною допомогою в достат­ньому обсязі та високої якості зале­жить  від адекватності матеріально - технічної бази закладів охорони здоров'я, професіоналізму та кваліфі­кації лікарів, компетентності керів­ників, психологічної готовності на­селення піклуватися про стан свого здоров'я.

Але однією з обов'язкових умов, що забезпечить належну якість медичного обслуговування, є фінансове забезпечення як один із основних чинників, що впливає на розвиток охорони здоров'я та соц­іально-економічну результативність  галузі.

    Основними формами фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні є[1, с.77]: бюджетне фінансу­вання, добровільне медичне страху­вання, самофінансування, благо­дійництво, інвестування і кредиту­вання. Крім того, в період переходу до ринкової економіки державним та комунальним установам охорони здоров'я було дозволено некомерційну господарську діяльність (ме­дичну і немедичну) і, таким чином, залучати додаткові фінансові ре­сурси. У результаті цього значно поширилася така форма фінансово­го забезпечення, як некомерційне самофінансування.

  Традиційно найвагомішим дже­релом фінансового забезпечення охорони здоров'я є кошти держав­ного і місцевих бюджетів. Тому основною формою фі­нансового забезпечення охорони здоров'я виступає бюджетне фінан­сування.

    Саме з бюджетним фінансуванням пов'язані глибокі теоретичні дослідження розподіль­чих процесів, організації грошових відносин з приводу використання централізованого фонду грошових коштів держави. В процесі фінансу­вання найбільш повно розкриваєть­ся призначення державного бюд­жету, його спрямованість на вико­нання функцій держави, характе­ризується рівень корисності цих функцій для суспільства, стратегі­чний напрям руху суспільства та його траєкторія, відповідні тен­денції та динаміка розвитку.

Функціонування механізму бю­джетного фінансування пов'язане з використанням його різних форм та методів. Ви­діляють такі форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансу­вання, бюджетні інвестиції, бю­джетні кредити, державні трансфер­ти[1, с.78].

  Аналізуючи наведені форми, можна зауважити, що окремі з них лише частково відповідають принци­пам організації бюджетного фінан­сування.

   Кошторисне фінансування — найпоширеніша форма, яка полягає у виділенні бюджетних коштів уста­новами соціально-культурної сфери, оборони та управління в межах їхніх кошторисів доходів і видатків.

Функціонування такої форми бюджетного фінансування, як кош­торисне фінансування, протягом останніх років зазнало певних змін, що були зумовлені реформуванням бюджетної сфери і формуванням нової системи відносин у даному секторі економіки. Сучасний бюд­жетний заклад є суб'єктом господа­рювання, якому надано право мобі- лізовувати кошти шляхом надання платних послуг та здійснення іншої господарської діяльності, дозволе­ної законодавством. Власні надход­ження, які отримує бюджетний зак­лад, включають до спеціального фонду кошторису і використовують на його потреби за цільовим призна­ченням.

Звичайно, фінансова свобода бю­джетних закладів є відносною, у за­конодавстві закріплено зв'язок джерел надходження коштів до спеціального фонду з напрямами їх використання, і заклад не може вільно, на власний розсуд розпо­ряджатися ними. Кошти, які залу­чають бюджетні заклади охорони здоров'я до спеціального фонду кошторису, поки що не відіграють значної ролі в їх фінансовому за­безпеченні.

  Кредитні ресурси використову­ються приватними закладами охоро­ни здоров'я. Бюджетним установам згідно БК України ст. 21 кредити за­боронені.

   Основним із напрямів підвищення ефективності охорони здоров’я в Україні та альтернативним джерелом  фінансового забезпечення галузі є поетапне впровадження системи  медичного страхування, яке має  забезпечити формування принципово нової, адаптованої  до ринкової економіки, соціальної інфраструктури, створити прозорі механізми правових, соціально – економічних і фінансових відносин між виробниками та споживачами медичних послуг.

  Для розвитку медичного страхування в Україні необхідно[4, с.59]:

1. Прийняти Закон України «Про обов'язкове державне соціальне медичне страхування». При цьому слід враховувати досвід країн з розвинутою ринковою еконо­мікою, власні економічні умови;

2. Вдосконалити законодавче поле у сфе­рі медичного страхування, що має регла­ментувати процеси накопичення доходів населення відповідно до реалій сьогодення в економічному просторі, включати повний механізм надання страхових послуг із вива- женою системою контролю за діями посадових осіб цього процесу;

3.Відпрацювати механізм фінансування процесів медичного страхування змішаної форми: вільні кошти населення для недер­жавних страхових організацій;; максимізація частки бюджетних коштів для охорони здоров'я, які сприятимуть розвитку обов'яз-  кового медичного страхування; залучення частки прямих іноземних інвестицій, що  отримуються для функціонування галузі «охорона здоров'я та соціальна допомога»;

4.Уточнити окремі положення податкового законодавства з метою впровадження стимулів для медичного страхування;

5.Підвищити страхову культуру населення у сфері  надання медичних послуг   шляхом введення дієвого контролю за їх виконанням;

6.Розширити систему підготовки фахів­ців медичного страхування, які повинні во­лодіти базовими знаннями, які повинні володіти базовими знаннями з маркетингу, менеджменту та фінансів.

Добровільне медичне страхування слід розвивати як доповнення до обов'язкового медичного страхування.

Але з огляду на політичні, економічні, соціальні проблеми  в Україні, наша країна ще не готова до страхової медицини. Варто зауважити, що за страхової медицини внески на медичне страхування формуватимуться з відрахувань від доходу працівників та нарахувань на фонд заробітної   плати для роботодавців, розмір яких і так досить високий. Результатом запровадження додаткових нарахувань може бути незацікавленість працедавців в утриманні персоналу з наступним зростанням рівні безробіття або ж поширення практики видачі зарплати "в конверті". Згідно даних на 01.01.2010 офіційно безробітними є 531,6 тис. громадян, а документально засвідчений роз­мір заробітної шати працівників комерційного сектору в більшості випадків зани­жений і не відповідає дійсності. Тож, обіцяючи певний пакет послуг за умови сплати податків із заробітної плати, держава буде не в змозі його забезпечити: за підрахунками експертів реально  вона зможе зібрати лише  20% коштів, потрібних для того, щоб усі, кому буде гарантовано послуги в рамках програми, їх отриму­вали.

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що система медичного стра­хування в Україні виявиться нежиттєздатною та не знайде підтримки в насе­лення[3, с.94].

     Отже,  у зв’язку з недостатністю бюджетного фінансування охорони здоров’я в Україні необхідно розвивати інші джерела фінансового   забезпечення галузі. Головною умовою трансформації охорони  здоров’я населення є укріплення фінансової бази, збільшення  фінансових ресурсів за допомогою удосконалення правового механізму  фінансового забезпечення охорони здоров’я. Також слід зазначити, що  у поєднанні  держаних ресурсів, підприємницьких структур, благодійників та  благодійних організацій криється великий резерв для розвитку вітчизняної охорони здоров’я   та її  фінансового забезпечення. 

 

Список використаних джерел:

1.     Г.С. Рожков  Поняття та  форми  фінансування системи охорони здоров’я в Україні// Г.С. Рожков/ Економіка та держава – 2010р-№7, с.76-78

2.     Я.Ф. Радиш, Л.А. Ляховченко, О.В. Поживілова Основні проблеми  фінансування системи охорони здоров’я в дослідженнях українських науковців//Я.Ф. Радиш/ Економіка та держава – 2011р - №1, с.90-95

3.     Лободіна З.М.  Удосконалення національної моделі фінансування охорони здоров’я// Фінанси України – 2010р -№4, с.88-97

4.     Ярослава Буздуган Пропозиції щодо вдосконалення правового механізму фінансового забезпечення охорони здоров’я в Україні// Я. Буздуган/ Підприємництво, господарство і право – 2008 -№9, с.55- 61