Вербицький Р.О., ФНМ-06

доцент Татаренко В.О.

Донбаський державний технічний університет

Визначення санаційної спроможності підприємств як передумова вибору санаційної стратегії

Як справедливо підкреслює О.Терещенко, план санації як альтернатива ліквідації боржника є ядром оновленого механізму фінансового оздоровлення підприємства [1, c.34]. Але, згідно з Законом, первинним є прийняття рішення про санацію, а складання плану санації відбувається протягом трьох місяців з дні прийняття господарським судом рішення про санацію, тобто складання плану є вторинним. Вирішенням цієї суперечності має бути висновок санаційного аудитора про причини і глибину фінансової кризи і про санаційну спроможність підприємства, тобто фінансове обґрунтування механізму санації, яке містить в собі другий розділ наведеного плану.

Пропонуємо проводити фінансовий аналіз підприємства на предмет доцільності проведення санації за допомогою поєднання кількісних і якісних методик поетапно.

Перший етап. Виявлення причин кризового стану підприємства. Інформаційною базою для керуючого санацією чи аудитора має бути фінансова звітність підприємства. Вивчається динаміка ключових показників балансу та звіту про фінансові результати (зростання або зниження виручки, прибутку, запасів, дебіторської чи кредиторської заборгованості, податковий тиск на підприємство тощо).

Якісний аналіз і ступінь впливу зовнішніх факторів виявляється в ході бесіди з керівництвом підприємства. Пропонуємо проводити опитування з таким формулюванням запитань, щоб відповідач мав змогу давати позитивну або негативну відповідь («так» або «ні»). При цьому відповіді «так» вказують на негативний вплив фактору на діяльність підприємства. Опитуванню підлягають керівник, його заступники, а також менеджмент середньої ланки (начальники відповідних служб).

Отримана в результаті опитування позитивна відповідь вимагає подальшої деталізації шляхом пропонування додаткових питань, які призводять до остаточного виявлення причини кризи.

Другий етап. На другому етапі проводиться оцінка глибини фінансової кризи підприємства. Пропонуємо проводити її двома способами:

1) аналіз фінансової стійкості шляхом визначення ступеня забезпечення запасів і витрат джерелами їх формування;

2) побудовою матриці фінансової рівноваги.

Джерелами інформації для проведення цього етапу є фінансова звітність підприємства. За результатами аналізу на перших двох етапах вже можна робити висновок про можливість чи неможливість проведення санації за рахунок внутрішніх джерел без залучення зовнішніх інвесторів, кредиторів як інвесторів, або без додаткового залучення інвестицій від власників. Але достовірний висновок щодо доцільності чи недоцільності проведення санації можна одержати після проведення третього етапу - оцінки санаційної спроможності.

Третій етап. На третьому етапі оцінюється санаційна спроможність підприємства. Ми пропонуємо її проводити шляхом поєднання якісної методики – СВОТ-аналізу з кількісною – підрахунком ключових коефіцієнтів.

Четвертий етап. Оцінка фінансового потенціалу підприємства. Для підприємства, що знаходиться в стані фінансової кризи актуальна проблема здатності залучити додаткові інвестиції для розвитку або можливість отримати кредиту від різних фінансово-кредитних установ. Вирішення цієї проблеми багато в чому залежить від фінансового потенціалу підприємства. О.В. Бєлова пропонує розглядати склад і структуру фінансового потенціалу підприємства як сукупності фінансових спроможностей і фінансових можливостей (див. рис. 1).

Фінансовий потенціал

спроможності

можливості

1. Фінансові ресурси

1.1 ресурси, які формуються під час заснування підприємств

1.2 ресурси, що формуються під час діяльності підприємств

2. Система управління фінансами на підприємстві

2.1 спеціалісти з фінансів, які працюють на підприємстві

2.2 забезпечення фінансової діяльності

1. Можливості першого роду – фінансовий механізм

1.1 структурні підрозділи;

1.2 взаємодія підрозділів

1.3 методи управління фінансами

1.4 фінансові важелі

2. Можливості другого роду

2.1 фінансовий потенціал як індикатор виникнення вартісних диспропорцій на підприємстві

2.2 контроль за фінансово-господарською діяльністю

2.3 свобода діяльності та незалежність підприємства

2.4 здатність до самофінансування

2.5 здатність до залучення зовнішніх коштів

Рисунок 1 – Склад і структура фінансового потенціалу підприємства [2, с.99]

П’ятий етап. Розробка фінансової стратегії. На підставі отриманого значення фінансового потенціалу підприємства робиться висновок щодо стратегії фінансового оздоровлення, яку потрібно обрати для забезпечення стійкого розвитку в майбутньому.

Під стратегією фінансового оздоровлення прийнято розуміти цільову установку, базові принципи, а також сукупність напрямків і критеріїв підвищення фінансової стійкості підприємства.

Всі стратегії фінансово оздоровлення умовно діляться на стратегії розвитку і стратегії скорочення.

Стратегія скорочення застосовується при помітному погіршенні фінансових і загальноеконоімнчих показників, коли підприємство не знайшло реальних варіантів реформування в цілях розвитку.

Стратегія розвитку використовується перш за все в галузях, що динамічно розвиваються, змінюють технології і оновлюють товари. Вона зорієнтована на внутрішні фактори і, її пов’язують з комплексним реформуванням підприємства і складанням бізнес-плану фінансового оздоровлення. Одним з варіантів стратегії розвитку є стратегія обмеженого зростання. Її можна використовувати тоді, коли фінансові проблеми ще не набули глобального характеру, банкрутство підприємству не загрожує, керівництво і власники вчасно усвідомили фінансові труднощі і намагаються виправити ситуацію [3, с.31].

Використаємо розроблену методику оцінки санаційної спроможності на підприємстві ДП Шахта «Перевальска».

Перший етап. Шляхом анкетування встановлено, що керівництво ДП Шахта «Перевальска» причинами кризового становища вважає високий рівень оподаткування, неефективну роботу фінансової служби та застаріле, зношене обладнання, що спричиняє високу собівартість продукції. Наявність стабільного ринку збуту продукції є вагомим фактором на користь збереження господарюючого суб’єкта.

Другий етап. Результати аналізу свідчать про те, що фінансова стійкість ДП Шахта «Перевальска» за звітний період погіршилась, підприємство у кризовому стані. Проте збиткові значення у 2010 році покращились, що свідчить про позитивні зміни.

Третій етап. Визначимо санаційну спроможність підприємства.

Таблиця 1 – Оцінка санаційної спроможності ДП Шахта «Перевальска»

Показники	Бали
	позитивні	негативні
Фінансова стійкість	0	3
Економічний потенціал	1	1
Ділова активність	5	1
Прибутковість	2	2
Сильні сторони	4	0
Додаткові шанси	5	0
Слабкі сторони	0	5
Ризики	0	5
Разом	17	17

Підприємство має більше негативних показників поточного фінансового стану, але показники СВОТ- аналізу надають йому потенційні можливості відновити платоспроможність і задовольнити вимоги кредиторів.

Негативні результати поточного фінансового аналізу компенсуються позитивними результатами якісних показників СВОТ-аналізу. Отже, можна зробити висновок, що підприємство також має шанси на відновлення платоспроможності.

Оцінка поточних фінансових показників діяльності підприємства призвела до остаточного висновку про те, що відновити платоспроможність підприємства за рахунок власних коштів неможливо. Тому для успішного проведення санації необхідні зовнішні фінансові вливання.

Але оскільки результат господарської діяльності за звітний період був позитивний, на підприємстві спостерігалось суттєве зростання доходу від реалізації, можна зробити висновок, що підприємства в змозі досягти позитивних фінансових результатів.

Щодо визначення фінансової стратегії, то для підприємства варто спочатку використовувати стратегію стагнації з поступовим переходом на стратегію обмеженого розвитку, оскільки для покращення фінансового становища ї необхідно значно збільшити обсяги доходів.

Література:

1. Терещенко О.О. Фінансові джерела санації підприємств. // Фінанси України. - №9. – 1999.

2. Бєлова О.В. Визначення фінансового потенціалу підприємства. // Регіональні перспективи. – 2002. - №5.

3. Моисеева Н.В. Стратегия финансового оздоровления предприятия // Финансовый бизнес. – 2003. - № 3.