Варварюк Я. О., Горобець О.

наук. керівник Цимбалюк Т. О.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Інвестиційні реальності України

Постановка проблеми. Проблема інвестиційного забезпечення є однією з найбільш складних для України. Її вирішення в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів неможливе без залучення іноземних інвестицій. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення структурних зрушень у національній економіці, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівні. Інвестиції є домінуючим чинником економічного зростання будь-якої держави. Особливе значення процеси інвестування мають для країн, які переживають складні періоди, що, зокрема, стосується і України. Як переконує світовий досвід, вирішення питань виходу з економічної кризи для таких країн без залучення й ефективного використання іноземних інвестицій є проблематичним.

Сьогодні проблема підвищення ефективності інвестиційного процесу є однією з найбільш важливих напрямів наукових досліджень. Необхідність інвестування в економіку стала очевидною для всіх господарюючих суб'єктів з моменту вступу України на шлях ринкових перетворень. Подальший економічний розвиток держави неможливо уявити без активної інвестиційної політики й ефективного використання інвестиційного потенціалу національної економіки, адже, інвестиції є невід'ємною частиною будь-якої економічної системи. Основне їх призначення — не тільки зупинити спад і пожвавити виробництво, а й створити умови для розв'язання більш складнішого завдання — глибокої структурної перебудови національної економіки, особливо в умовах фінансово – економічної кризи.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо.

Аналіз останніх досліджень. Даній проблемі присвячена значна кількість наукових праць українських вчених-економістів. Зокрема, науковці Бакум І. В., Боднар І. Р. провели аналіз інвестиційної політики української держави, розкрили основні проблеми залучення коштів від іноземних інвесторів і зазначили, що саме держава в особі органів влади відіграє не мале роль у формуванні інвестиційної привабливості країни; Бутняров А., Гудима Р. Р. та інші звернули увагу на стан інвестиційного клімату України, дослідили питання формування і розвитку інвестиційних процесів в країні та запропонували шляхи покращення припливу інвестиційних ресурсів. Аналіз їхніх публікацій дає можливість визначити місце іноземного інвестування в системі міжнародного партнерства, зовнішньоекономічних відносин, ймовірні наслідки залучення іноземного капіталу в країну.

Постановка завдання. Загалом, інвестиції є важливою частиною інвестиційної політики держави. Інвестиційний капітал сьогодні особливо необхідний в таких сферах економіки, як: металургія, гірничодобувна галузь, машинобудування, хімічна промисловість, будівництво та виробництво будівельних матеріалів, а також фінансовий сектор, транспорт та агропромисловий комплекс, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану та зняти соціальне напруження у суспільстві. Не менш важливим чинником для інвестора є інвестиційний клімат, тобто сукупність умов реалізації інвестицій, які історично склалися в певній країні. Тому кожна держава бажаючи залучити все більшу кількість іноземних вкладень не повинна забувати про сприятливі умови, в яких будуть дані вкладення реалізовуватись.

Виклад основного матеріалу. Що стосується інвестиційного клімату в Україні, то він залишається несприятливим незважаючи на те, що владою давно вже прийняті та офіційно затверджені інноваційно-інвестиційні моделі розвитку. Недостатній обсяг інвестицій в українську економіку обертається технологічним відставанням виробництва, зростаючою зношеністю основних фондів. В умовах збиткової діяльності і низької рентабельності промислової сфери, значного податкового тиску та відсутності впродовж багатьох років дієвої підтримки реального виробництва підприємства не здатні здійснити модернізацію та інноваційне оновлення основних фондів [1, 136].

Існує безліч факторів, що перешкоджають притоку в інвестиційну сферу приватного, національного та іноземного капіталу. Такими факторами можна назвати:

- політичну нестабільність;

- недосконалість законодавства;

- інфляцію;

- складну податкову систему та суттєве податкове навантаження;

- відсутність сталої стратегії економічного і політичного розвитку;

- нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури;

- недостатнє інформаційне забезпечення;

- неврегульованість питань захисту прав власності інвесторів;

- нестабільність роботи фінансової системи країни;

- низький рівень платоспроможності в країні тощо.

За статистичними даними загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40 млрд 026,8 млн дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 р. та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол.

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 8 млрд 593,2 млн дол., Німеччина - 6 млрд 613 млн дол., Нідерланди - 4 млрд 002 млн дол., Російська Федерація - 2 млрд 674,6 млн дол, Австрія - 2 млрд 604,1 млн дол., Сполучене Королівство - 2 млрд 375,9 млн дол., Франція - 1 млрд 640,1 млн дол., Сполучені Штати Америки - 1 млрд 387,1 млн дол., Віргінські Острови, Британські - 1 млрд 371 млн дол. та Швеція - 1 млрд 272,3 млн дол. [5].

Для стимулювання залучення іноземних інвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці країни необхідно, щоб основні положення законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування не тільки відповідали міжнародним нормам, а й виконувались. Зарубіжний інвестор має сприйняти Україну як стабільну і передбачувану країну, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й із послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, а також економічну структуру, яка постійно модернізується [2, 65].

Для покращення механізму залучення іноземних інвестицій в Україну пропонується зосередити увагу на інформаційному забезпеченні. Необхідно створити центри інформування іноземних інвесторів, які б надавали інформаційні, оперативні та консультативні послуги, формували інформаційні каталоги підприємств, що приватизуються, бази електронних даних, постійно оновлювали інформацію та її рекламування, проводили аукціони, конференції, маркетингові заходи.

Одним із негативних чинників є інфляція. Як економічне явище, сьогодні вона розглядається не лише в підручниках і обговорюється владою на передодні виборів. Її вплив на собі безпосередньо відчуває кожний громадянин при здійсненні купівлі товарів і послуг, ідентичних до попереднього року при незмінних доходах [4, 87].

В Україні практично відсутня державна політика з формування її інвестиційного іміджу, майже не використовується світовий досвід. Варто зазначити, що формування інвестиційного іміджу держави несумісне з бюрократизмом і корупцією у владних структурах. Державна політика щодо формування інвестиційного клімату потребує докорінних змін і має проводитись на якісно вищому рівні.

Крім того, для підвищення інвестиційної привабливості України необхідно побудувати відповідні ринкові інститути, реструктурувати банківську та страхову систему, відтворити фінансові ринки. Треба надати можливість інвестору управляти ризиками. Для цього необхідно створити адекватні фінансові інститути.

Попри складні умови залучення інвестицій на перспективу органами державної влади розроблена Програма залучення інвестицій в економіку України на 2011-2012 рр. В цілому заплановано залучити близько 168 млрд грн. інвестицій. На основі програми торговельно-економічних реформ до 2014 р. сформовано базу даних інвестиційних проектів за напрямками: 125 стратегічно важливих галузевих і регіональних інвестиційних проектів загальною вартістю близько 200 млрд грн, 714 інвестиційних проектів за пріоритетними напрямами економічного і соціального розвитку вартістю близько 900 млрд грн. Під частину цих проектів планується залучати кошти європейських, російських, світових, фінансових структур іноземних приватних інвесторів.

На сьогодні привабливість інвестиційного середовища України експерти оцінюють досить стримано. Попри певні позитивні зрушення негативні фактори для вкладення інвестицій явно переважають. Є нагальна необхідність змін насамперед у методах діяльності двох інституцій: податкової адміністрації та митної служби [3, 30].

Отже, не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів. Означене відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, відносно кваліфікованої і дешевої робочої сили та інших факторів в їхніх очах, оскільки вони перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток.

Основним завданням щодо забезпечення поліпшення інвестиційного клімату та регулювання інвестиційної діяльності має стати:

¾ створення сприятливого інвестиційного середовища шляхом стимулювання національних інвесторів до капіталовкладень;

¾ концентрація грошових потоків на пріоритетних напрямах розвитку економіки;

¾ забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості;

¾ забезпечення пріоритетного виділення кредитних ресурсів на пільгових умовах рефінансування банкам, які кредитують високоефективні інвестиційні проекти [4, 86];

¾ створення надійного, доступного та оперативного організаційного та інформаційного забезпечення щодо залучення іноземних інвестицій тощо.

Висновки. Таким чином, на сьогодні інвестиційний клімат України залишається несприятливим для інвестора. Складний процес входження іноземних інвестицій у країну, невисока довіра інвесторів до стабільності урядових рішень, відсутність стійких змін в економіці, втручання уряду в роботу приватного бізнесу, корупція, невпевненість інвесторів, це основні перепони на шляху до покращення та розвитку інвестиційного клімату. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були цільові програми вирішення системних проблем: структурної перебудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу; інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва.

Отже, недостатні обсяги інвестицій у реальний сектор економіки України при технологічній та галузевій структурі основного капіталу негативно впливають на структуру економічного зростання. В Україні відбувається обмеження подальшого економічного розвитку за рахунок зменшення питомої ваги інвестицій в основний капітал, як головного чинника структурних змін економіки.

Література:

1. Бакум І. В. Аналіз особливостей інвестиційної політики України / І. В. Бакум // Економіка та держава. - 2010. - №12. - С. 135-137.

2. Боднар І. Р. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі / І. Р. Боднар // Регіональна економіка. - 2009. - №4. - С. 62-70.

3. Бутняров А. Сприятливий інвестиційний клімат країни - запорука залучення іноземних інвестицій / А. Бутняров // Ринок цінних паперів України. - 2008. - №3-4. - С. 29-32.

4. Гудима Р. Р. Стан та шляхи покращення інвестиційного клімату України / Р. Р. Гудима // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, БДФА. - Чернівці : Технодрук, 2009. - Вип. 2. - С. 84-90.

5. www.ukrstat.gov.ua – сайт Державного комітету статистики України.