Миколюк І.В.

Науковий керівник: Недбалюк О.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торгівельно-економічного університету

Сучасні особливості формування інвестиційного клімату в Україні

Одним із визначальних факторів, що забезпечують надходження інвестиційних ресурсів є створення сприятливого інвестиційного клімату. Нині він набуває визначального характеру для виходу економіки з кризи та забезпечення конкурентоспроможного виробництва продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому продовольчих ринках.

Обсяги іноземних інвестицій та їх ефективне використання є індикатором інвестиційного клімату країни і формування сприятливого середовища для іноземного капіталу. Зважаючи на це, необхідна врегульована державна політика, спрямована на створення сприятливих економічних, правових та організаційних умов для залучення іноземних інвестицій.

Проблеми оцінки привабливості інвестиційного клімату України розглядали відомі вчені. Серед них – наукові праці І.Л. Сазонця, А.А. Пересади, Ю.В. Полякової, М.І. Кісіля, О.І. Амоші, М.П. Денисенка,А.І. Сухорукова та ін. Дослідження ними динаміки інвестиційних процесів сприяли обґрунтуванню нових методичних підходів щодо аналізу інвестиційного клімату на макро- і мікроекономічному рівнях. На думку цих провідних вчених-економістів, інвестиційний клімат України має суттєві відмінності від інвестиційного середовища інших країн Європи, які обумовлені особливостями його формування. Останні наукові дослідження в цій царині пов’язані з вивченням проблем і можливостей залучення іноземних інвестицій в економіку України, аналізом інвестиційних процесів, значенням інвестиційного фактора у формуванні ресурсного потенціалу. Разом з тим, питання створення сприятливого інвестиційного клімату в економіці України залишаються поза увагою науковців, що й визначило актуальність і спрямованість проведеного дослідження.

Інвестиції являють собою процес експорту капіталу із-за кордону в різноманітних видах і формах, який вкладається в об’єкти підприємництва з метою одержання прибутку, або досягнення соціального ефекту. Разом з іноземним капіталом підприємства України матимуть усі складові ринкові системи: повноцінного власника-інвестора, нові технології, техніку, інновації, ринки для постачання сировини та збуту продукції, пропозиції додаткових робочих місць. Це забезпечить оновлення матеріально-технічної бази, підвищення експортного потенціалу всіх галузей економіки, покращення якості продукції, розвиток імпортозамінних виробництв, підвищення кваліфікації кадрів та зростання заробітної плати.

На теперішній час в Україні створено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягнення більшого притоку інвестицій та підвищення ефективності їх використання. Інвестиційну діяльність регулює Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Для підвищення захисту іноземних інвестицій у 2000 році Верховною Радою України Ратифіковано Вашингтонську Конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

Значним кроком на шляху до створення сприятливого інвестиційного клімату, збільшення притоку інвестиційних коштів має бути реформування податкової системи.

Так, у 2007 році затверджено Концепцію реформування податкової системи (розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.2007 р. № 56).Відповідно до положень цієї Концепції реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами: на першому етапі (протягом 2007 року) передбачалося проведення заходів, спрямованих на подолання основних недоліків податкової системи, розроблення та ухвалення Податкового кодексу; на другому етапі (2008–2012 роки) передбачається реалізація положень Податкового кодексу для створення сприятливого середовища сталого економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі; на третьому етапі (2013–2015 роки) передбачається поглиблення реформування податкової системи з урахуванням досягнутого соціально-економічного рівня розвитку держави.[2, С. 81-86.]

Характеризуючи сучасний стан інвестицій в Україні, можна зазначити, що на даний моментнаша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості.

Голова представництва Telenor Group в Україні, президент Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), член Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України вважає, що інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. І проблема не тільки у фінансовій кризі, хоча криза, звісно, поглибила ситуацію. Основна проблема України у тому, що тут складно вести бізнес. Уостанньому рейтингу держав за рівнем сприятливості веденню бізнесу Всесвітнього банку Україна посідає 145-е місце. Це найгірший результат серед держав Центральної і Східної Європи і набагато гірший від результатів у державах Африки, Азії і Латинської Америки. Це означає, що потенціальні інвестори перш за все обирають інші держави для інвестування — там, де легше вести бізнес.

Сучасні обсяги інвестицій недостатні для прискорення науково-технічного прогресу, зокрема за еволюційним типом розвитку. В українській економіці попит на інвестиції значно перевищує їх пропозицію, що в ринкових умовах призводить до їх високої вартості. Так, позичкові інвестиції (банківський, комерційний кредити, лізинг) сьогодні переважно невигідні для більшості галузей економіки України, оскільки у більшості випадків вони короткострокові й надзвичайно дорогі. Виходячи з обмеженості внутрішніх ресурсів, найбільш привабливим джерелом ресурсного забезпечення можуть бути іноземні інвестиції. Проте відсутність життєздатних виробничих механізмів поряд з низьким рівнем ліквідності більшої частини підприємств створюють для цього значні перешкоди.[6, С. 68–81]

Нині підприємства здійснюють інвестиції в основний капітал, головним чином, за рахунок власних коштів (63% від загальних обсягів вкладених ресурсів у 2009 р.), на другому місці – кредити банків та інші позики (14,4%) і лише третю позицію займають кошти іноземних інвесторів (їх частка дорівнює 4,5%), а 4,4% вкладень забезпечується коштами державного бюджету (табл. 1).[3]

Протягом останніх п’яти років обсяги надходження іноземних інвестицій до України зросли у 2,4 раза, – із 16,9 до 40,0 млрд. дол. США (табл. 2).

Позитивним є стабільний щорічний приріст надходження інвестиційних ресурсів. Разом з тим, Україна також інвестує власні фінансові ресурси в економіку інших країн. Зокрема, за період із 2006 до 2010 рр. обсяги інвестицій за кордон зросли із 0,2 до 6,2 млрд. дол. США.

Аналіз географії вилучення інвестиційних ресурсів з України засвідчив, що станом на 1.01.2010 р. найбільший обсяг капіталу (6223,3 млн. дол. США) було спрямовано до Кіпру (92,9%) (табл. 3).

Ефективність залучення інвестиційних ресурсів в економіку України є дуже

низькою. Величина державних витрат, пов’язаних із впровадженням та використанням різноманітних інструментів механізму залучення інвестиційних ресурсів, сягає понад 10 млрд. грн. щорічно, а обсяг залучених інвестиційних ресурсів не відповідає навіть їх мінімальним потребам.[4]

Наведені показники дають можливість оцінити обсяги інвестування української економіки. Вони свідчать про проблеми, що значно погіршують інвестиційний клімат України і потребують системного вирішення. Головними негативними рисами серед них є прогнозований спад економіки, погіршення можливостей отримання кредитів, недостатня розвиненість венчурного капіталу для фінансування ризикових проектів, відсутність ринку землі, низький рівень розвитку інноваційних технологій, а також недостатнє співробітництво бізнесових структур з науковими установами та університетами .

Підготовку та реалізацію заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій потрібно здійснювати у визначеній послідовності, тобто за такими етапами:

— дослідження інвестиційного потенціалу України;

— вибір пріоритетних галузей та технологій;

— розробка способів залучення інвестицій;

— реалізація розробленої політики та контроль за її виконанням.

Одним із головних передумов успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції тапередбачуваність рівня цін в економіці. Для цього необхідні, по-перше, контроль за доходами та видатками бюджету, а по-друге, розв’язання проблем боргового тягаря.

Поряд з тим важливого значення набувають програми реструктуризації банківської системи, оскільки капітал українських банків становить приблизно 10 % від ВВП. Приплив інвестиційних капіталів через банківський сектор може позитивно вплинути на зростання і розвиток української економіки за рахунок присутності іноземних банків на вітчизняному ринку.

Слід також запровадити просту і зрозумілу систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням бізнес_інтересів) характер стягнення податків.

Для стимулювання внутрішніх інвестицій, які є також невід’ємною складовою інвестиційної привабливості України, є виправданим надання пільг малому та середньому бізнесу, запропонування дореалізації вже розроблених інвестиційних проектів, що потребує створення спеціальних інформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів.

Важливо підвищити ефективність діяльності антимонопольних органів України, оскільки спостерігається тенденція до створення «регіональних монополій». Підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економіки повинно стати стратегічним завданням. Стан виробничих фондів незадовільний, і Україна стоїть на порозі техногенної катастрофи. Її інфраструктурні галузі настільки застаріли, що ігнорувати цей факт більше неможливо. Подібні активи не можуть бути надійною базою конкурентної боротьби та інвестиційної привабливості.[1, С. 54]

Висновки. Таким чином, формуванню сприятливого інвестиційного клімату в Україні мають сприяти масштабні комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів, розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій та реалізації інвестиційних проектів. Збільшення обсягу інвестицій в економіку України забезпечить прискорення соціально-економічного розвитку регіонів та пріоритетних галузей виробництва.

Література:

1. Іноземні інвестиції в Україні: бар’єри, можливості і шанси // Економіст. – 2010.–№4. – С. 54.

2. Ланченко Є.О. Аналіз інвестиційних процесів і зайнятості в аграрному секторі економіки / Ланченко Є.О. // Економіка АПК. – 2010. – №6. – С. 81-86.

3. Вікарчук О.І. Інвестиційний фактор у формуванні ресурсного потенціалу. /

Вікарчук О.І. // Економіка. Управління, Інновації. [Електронне наукове фахове видання].–2009. – №2.

Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/index.html

4. Парій Я.П. Діалектика інвестицій та розвитку національної економіки в умовах геополітичних трансформацій / Парій Я.П. // Державне управління: теорія та практика.[Електронне наукове фахове видання].– 2009. – № 2

Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2009_2/doc_pdf/Pariy.pdf.

5. Прес-служба Державного комітету статистики України. Оперативна інформація про іноземні інвестиції України за 2009 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/localfiles/display/ operativ2010

6. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України / О. В. Гаврилюк // Фінанси України. — 2008. — № 2 (147). — С. 68–81.