Савчук Оксана Іванівна

Зозуляк Олеся Дмитрівна

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Науковий керівник: Заєць Катерина Дмитрівна

Проблема безробіття та шляхи її подолання

На сьогодні в Україні набуває актуальності проблема безробіття населення, яке збільшилось у кризовий період за останні два роки. У соціальній сфері досі залишаються значні труднощі з працевлаштуванням населення. Особливо ця тенденція простежується, коли під час економічної кризи підприємства ставали банкрутами або зменшували свої виробничі потужності. Значна кількість населення потерпала від масових звільнень, частину трудового колективу підприємств відправляли в неоплачувану відпустку на невизначений період або звільняли через реорганізацію підприємств.

Цю актуальну проблему досліджувало багато вчених, зокрема вона висвітлена у працях українських вчених: Шостак С.В., Гальків Л.І., Майсюра О.М., Петренко І., Костенко М.А. та багато інших. Серед зарубіжних учених ці проблеми вивчали Д. Рікардо, Ж. Сей, А. Сміт, Л. Харріс, А. Філліпс та інші.

Завданням даної статті є розкриття суті і значення категорії «безробіття», визначення наслідків дії даного явища на суспільство, а також виділення основних шляхів оптимального залучення працівників до праці.

Безробіття — це таке соцiально-економiчне явище, коли частина економiчно активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі й стає “зайвою”. На сьогодні, за даними ООН, близько 800 млн осіб, тобто фактично кожний третій працездатний у світі, не має роботи взагалi або має сезонний чи випадковий заробіток.

Безробiтними (за методологiєю МОП) вважаються особи (зареєстрованi та незареєстровані в державнiй службi зайнятостi), якi одночасно задовольняють трьом умовам:

1) не мали роботи (прибуткового заняття);

2) активно шукали роботу або намагалися органiзувати власну справу;

3) впродовж двох тижнiв були готовi приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному пiдприємствi з метою отримання оплати або доходу.

До категорії безробітних відносять також осіб, які:

- приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів;

- знайшли роботу і чекають відповіді;

- зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

- навчаються за направленням служби зайнятості [1].

Безробіття визначають як різницю між кількістю працездатних, які перебувають у складі робочої сили, та кількістю зайнятих.

В Україні Законом «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, непередбачених законодавством, доходів, зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступати до підходящої роботи.

За висновками економістів, стан безробіття може виникнути внаслідок таких факторів:

- нестачі сукупного ефективного попиту;

- негнучкості системи взаємозв’язку цін і ставок заробітної плати, а також викривлень у ній, пов’язаних із грошовою експансією держави й інфляцією;

- недостатньої мобільності робочої сили;

- структурних зрушень у економіці;

- дискримінації жінок, молоді та національних меншин на ринку праці;

- демографічних змін в чисельності та складі робочої сили;

- сезонних коливань рівнів виробництва в окремих галузях економіки.

Говорячи про наслідки безробіття, доцільно виділити чотири стадії адаптаційного циклу, спричиненого безробіттям:

1. Втрата роботи викликає шок, але безробітні розглядають відсутність роботи як тимчасове явище.

2. Активний пошук роботи.

3. Невдачі у працевлаштуванні призводять до нервових зривів та соціальних протестів.

4. Формування у безробітних почуття фатальної безнадії.

Негативні соціальні наслідки безробіття: посилення соціальної напруги, зростання кількості психічних захворювань, загострення криміногенної ситуації, посилення соціальної диференціації, падіння трудової активності. Проте, як не дивно, є і позитивні наслідки безробіття, наприклад підвищення соціальної цінності робочого місця, збільшення особистого вільного часу та свободи вибору місця роботи, зростання соціальної значимості й цінності праці [2].

Вирішення проблеми безробіття не можливе без втручання держави. Так, в Україні функціонує державна служба зайнятості, Державний фонд сприяння зайнятості населення та Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Основними нормативними актами, що регулюють питання безробіття є Конституція України, основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закон України «Про зайнятість населення».

Держава підтримує безробітних не лише нормативними актами, але й грошовими виплатами. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, осіб, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої перерви, а також осіб, які шукають роботу вперше та інших незастрахованих осіб, визнаних безробітними та застрахованих осіб, звільнених з останнього місця роботи мають право на допомогу по безробіттю без врахування трудового стажу в розмірі:

- з 1 січня 2011 року – 510 грн.;

- з 1 квітня 2011 року – 520 грн.;

- з 1 жовтня 2011 року – 534 грн.;

- з 1 грудня 2011 року – 544 грн.

Для застрахованих осіб, визнаних у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески, розмір допомоги встановлено:

- з 1 січня 2011 року – 714 грн.;

- з 1 квітня 2011 року – 729 грн.;

- з 1 жовтня 2011 року – 748 грн.;

- з 1 грудня 2011 року – 762грн. [3].

Щоб знизити рівень безробіття в Україні потрібно проводити такі заходи :

- відновлення ринку праці;

- поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці;

- дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей;

- надання роботодавцям коштів на перекваліфікацію співробітників;

- відновлення роботи підприємств, а внаслідок – створення нових робочих місць;

- покращення стану виробництва;

- застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт;

- усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили (необхідно: створити розвинутий ринок житла, збільшити масштаби житлового будівництва, скасувати адміністративні перешкоди для переїзду з одного населеного пункту в інший.

Таким чином, проблема безробіття в Україні в кризових економічних умовах набуває особливої актуальності і потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалiзацiї ефективної кадрової політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімально допустимого рівня.

Література:

1. Л.І.Гальків. Витрати людського капіталу України: чинник безробіття// Економіка і регіон. – 2009. - №2. – ст. 110-113.

2. О.М. Майсюра. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України// Економіка та держава. – 2010. – №8. – ст. 60-62.

3. І.Петренко. Розмір допомоги по безробіттю у 2011 році// Вісник податкової служби України. – 2011. - №6. – ст. 47.