Д.м.н., проф. Карнаух М. Г., Павленко О. І.

ДП «Український науково-дослідний інститут промислової медицини»,

м. Кривий Ріг, Україна

Нова концепція сучасної медицини праці – професійні ризики здоров’ю працюючих

Здоров’я працюючого населення – найважливіший елемент національного багатства і основний пріоритет для політики охорони здоров’я як на міжнародному, так і національному рівнях, воно є найважливішою складовою трудового потенціалу, значною мірою визначає подальший економічний та соціальний розвиток суспільства. Залежить воно, багато в чому, від стану промисловості та навколишнього середовища, поведінки людей і якості продуктів, що споживаються. Сьогодні здоров’я стає і найважливішим конкурентним елементом на ринку робочої сили. Тільки працююча людина створює матеріальні блага для суспільства [1, 2].

Як відомо, під час трудової діяльності працівники промислового і сільськогосподарського виробництва зазнають впливу чинників виробничого середовища і трудового процесу, що може негативно позначитися на їхньому здоров'ї. Під час своєї трудової діяльності робітникі підпадають під вплив шкідливих біологічних, фізичних, хімічних, ергономічних факторів виробничого середовища та психоемоційному стресу. Близько 100 000 хімічних речовин, 50 факторів фізичного характеру, 200 факторів біологічного походження, 20 несприятливих ергономічних умов та фізичних навантажень на робочому місці є небезпечними з погляду умов праці і можуть призвести до пошкодження здоров’я та виникнення професійних захворювань. Крім того, приблизно 300-350 хімічних, фізичних та біологічних факторів визнані професійними канцерогенами [3, 4]. За даними Держкомстату станом на 31 грудня 2009 року в Україні кількість працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам становила 1,3 млн. осіб (27,8 % до облікової кількості штатних працівників) (жінок – 296 тис. осіб). З них 315,3 тис осіб (70,3 %) припадає на добувну промисловість, 194,4 тис осіб (20,8 %) – діяльність транспорту та зв’язку, 518,2 тис осіб (27,8 %) – переробну промисловість з якої 179,1 тис осіб (51,7 %) – металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. Кількість осіб, що працює у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів під впливом перевищення ГДР, ГДК (у % до облікової кількості штатних працівників) складає за шкідливими хімічними речовинами 1, 2 та 3-4 класу небезпеки – 21,5 %, за пилом переважно фіброгенної дії – 27,2 %, за шумом, інфразвуком, ультразвуком – 35,2 %, за мікрокліматом у приміщеннях – 28,0%, за температурою зовнішнього повітря або атмосферного тиску – 4,9 %, за важкістю праці – 15,3 %, за напруженістю праці – 21,5 %, за іншими факторам – 4,5 % [3].

При вирішенні питань охорони здоров’я працюючих особу актуальність набувають задачі зниження експозиційних, дозових навантажень, а також «захист часом». Для вирішення цих проблем використовується концепція професійного ризику [5, 6].

До кінця ХХ сторіччя нормування різноманітних факторів виробничого середовища на Україні базувалось на гігієнічних принципах випереджаючого нормування, тобто на дотриманні ГДК і ГДУ, пріоритету медичних показників перед технічною досяжністю, пороговості дії фактора при відповідних критеріях шкідливості і проводилось за комплексом гігієнічних, клінічних і соціологічних показників [7].

Але сьогодні стає зрозумілим, що необхідно замінювати стару методологію профілактичної медицини, а саме «нульового ризику» або «абсолютної безпеки» для робітників на нову концепцію прийнятного ризику. Центром загальної уваги спеціалістів з медицини праці має стати визначення професійних ризиків і пов’язані з ними процедури ідентифікації, оцінки й управління факторами ризику розвитку несприятливих змін у людини як на популяційному так і на індивідуальному рівнях.

Розвинені західні країни, починаючи ще з 70-х років минулого сторіччя, в дослідженнях, пов'язаних із забезпеченням безпечних умов праці та проживання, розпочали перехід від концепції «абсолютної» безпеки (ALAPA – від «As Low As Practicable Achievable»: «настільки-низько, наскільки це можливо досягти на практиці») до концепції «прийнятного» ризику (ALARA — від «As Low As Reasonable Achievable»: «настільки низько, наскільки це можливо досягти в розумних межах», з урахуванням соціальних та економічних факторів), на які людина має орієнтуватися при появі можливості негативного розвитку подій. Основні положення було викладено в документах та стандартах ISO ST-1999, ST-2631, ST-5349. Ступінь впровадження концепції ALARA в практичну діяльність сьогодні є різним у різних країнах. У багатьох з них концепція «прийнятного» ризику вже набула законодавчого характеру, а методологія оцінки ризику стала провідним напрямком наукових досліджень та одним з найважливіших інструментів удосконалення усієї системи контролю і забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення [8, 9].

Метою використання методології оцінки і управління ризиками є збільшення об’єктивної обґрунтованості прийняття управлінських рішень в області забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Об'єктивна оцінка ризику є основою для розробки і впровадження системи профілактичних заходів на виробництві, що останнім часом визначається терміном «управління ризиком». При цьому, за можливості, слід ураховувати не тільки вірогідність (кількісну оцінку) ризику, але й тяжкість наслідків, можливість контролювати ризик, економічну вигоду. За сучасними уявленнями, управління ризиком є складовою системи управління якістю продукції згідно стандартів ІСО, ВООЗ, МОП. Зокрема, йдеться про стандарти ІСО 9000 та ІСО 14000, які містять вимоги до управління якістю продукції на основі автоматизації та вимоги до управління виробництвом та захисту оточуючого середовища. В перспективі впровадження у виробництво саме цих груп стандартів дозволить забезпечити управління професійним та екологічним ризиком здоров'ю населення.

Управління ризиками здійснюється комплексом організаційно-технічних, лікувально-профілактичних, економічних та інформаційних заходів (рис 1). Згідно з рекомендаціями MOT, перевагу слід віддавати технічним заходам з усунення небезпечного фактора та впровадження нових безпечних технологій. За неможливості повного усунення шкідливого чинника (за рахунок нових технологій) заходи спрямовують на зниження його рівня до безпечних величин. При збереженні залишкового ризику необхідне застосування ЗІЗ та здійснення захисту працюючих часом (режим праці та відпочинку, скорочений робочий день, додаткові відпустки), що подовжує безпечний стаж роботи. Лікувально-профілактичні заходи включають регулярне відстеження стану здоров'я — періодичні цільові медичні огляди, диспансерний нагляд, реабілітаційні заходи тощо [10,11].

Рисунок № 1. Схема керування професійним ризиком.

Таким чином сучасна методологія медицини праці має на меті укріплення і збереження найвищого ступеню фізичного, душевного і соціального благополуччя працюючих у всіх сферах, попередження у працюючих відхилення у стані здоров’я, які викликані умовами праці, захисту працюючих від ризиків, обумовлених шкідливими виробничими факторами, розміщення і збереження працюючих у виробничому середовищі, що пристосоване до їх фізіологічних і психологічних здібностей, адаптацію роботи до працюючих і кожного працюючого до його або її праці, підвищення ефективності використання коштів підприємства, направлених на оздоровлення працюючих у шкідливих умовах праці. Все це є складовими для розвитку засобів керування ризиком робітників, що відкриває перспективи пошуку шляхів впровадження страхової медицини на виробництві.

Література:

1. Актуальні проблеми діагностики та лікування професійних захворювань : посібник для лікарів / Під ред. проф. М. Г. Карнауха. – Кривий Ріг, 2009. – 128 с.

2. Кундієв Ю. І. Професійне здоров’я в Україні. Епідеміологічний аналіз / Кундієв Ю. І., Нагорна А. М. – К. : Авіцена, 2006. – 316 с.

3. Стан умов праці найманих працівників у 2009 році : стат. бюлетень / Держкомстат України. – К., 2009. – 22 с.

4. Актуальні проблеми діагностики та лікування професійних захворювань : посібник для лікарів / Під ред. проф. М. Г. Карнауха – Кривий Ріг, 2009. – 128 с.

5. Региональная «система медицины труда» - эффективная модель оценки и управления профессиональными рисками / С. В. Кузин, В. Б. Гурвич, В. Г. Климин [и др.] // Медицина труда и промышленная экология. – 2010. – № 2. – С. 1–4.

6. Мельцер А.В. Гигиеническое обоснование комбинированных моделей оценки профессионального риска / А. В. Мельцер, А. В. Киселев // Медицина труда и промышленная экология. – 2009. – № 4. – С. 1–5.

7. Вертеленко М. В. Методичні підходи до оцінки ризику впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників на професійне здоров’я / М. В. Вертеленко // Український журнал з проблем медицини праці. – 2007. – № 2 (10). – С. 72–77.

8. Пономаренко А. М. Вдосконалення гігієнічних засад оцінки впливу умов праці на здоров’я гірників на основі концепції «прийнятного ризику» / А. М. Пономаренко, Г. С. Передерій, В. В. Мухін // Український журнал з проблем медицини праці. – 2009. – № 4 (20). – С. 23–30.

9. Профессиональный риск для здоровья работников: руководство / Под ред. Н. Ф. Измерова и Э. И. Денисова. – М. : Тровант, 2003. – 448 с.

10. Чернюк В. І. Оцінка ризиків здоров’ю та управління ними як проблема медицини праці / В. І. Чернюк, П. М. Вітте // Український журнал з проблем медицини праці. – 2005. – № 1. – С. 47–53.

11. Руководство по оценке профессионального риска для здоровья работников. Организационно-методические основы, принципы и критерии оценки : Р 2.2.1766–03. – М. : Минздрав России, 2003. – 23 с.