Брутян Катерина Сергіївна, к.е.н.,

Коваленко Надія Вікторівна

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Оцінка конкурентоспроможності підприємства

та шляхи її підвищення

Перехід економіки України до ринку, поява підприємств різних форм власності, надання практично кожному економічному суб'єкту права виходу на світовий ринок зумовили необхідність вивчення конкуренції для забезпечення комерційного успіху. Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Конкуренція розглядається як економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах [1].

Визначення конкурентоспроможності досліджуються досить широко економістами, а саме розкривається в працях таких зарубіжних дослідників: Ф. Котлера, Ж. Ламбена, М. Портера, та інших. Різні аспекти забезпечення конкурентоспроможності об'єктів є предметом дослідження вітчизняних авторів, таких як В.Д. Базилевич, Я.Б. Базилюк, Я.А. Жаліло, З.С. Варналій, В.М. Геєць, Б.Є. Кваснюк, С.К. Реверчук, А.І. Кредісов, А.С. Філіпенко, А.В. Шегда та інших.

Основними принципами оцінки конкурентоспроможності підприємства є: принцип інтегральності, що забезпечує поглиблення і конкретизацію зв'язків між чинниками конкурентоспроможності; принцип комплексності, що припускає виявлення різних складових конкурентоспроможності товару і чинників, що роблять на неї вплив; принцип діалектичності, що має на увазі розгляд сукупності чинників в розвитку [2].

На основі оцінки конкурентних переваг пропонуємо напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства:

1. Регулювання цін з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції певних галузей є малоефективним, основним механізмом має стати регулювання цін на послуги та природних монополій – газ, електроенергію, трубопровідні. Звичайно, регулювання цін природних монополій при нинішній інфляції в Україні не повинно полягати в їх заморожуванні або мінімальному зростанні. Але органам державної влади доцільно слідкувати за тим, щоб темпи зростання цін монополій не перевищували темпи зростання цін виробників послуг [3].

2. У вирішенні задач підвищення конкурентноздатності підприємства з кожним роком все зростаюче значення набуває проблема вибору, і освоєння нових ринків збуту. У зв'язку з цим на будь-якому підприємстві дуже важливі аналітико-пошукові зусилля в цій області. Нові ринки збуту вирішальним образом можуть змінити конкурентноздатність продукції і рентабельність збутової діяльності. Сезонні коливання в попиті можуть сприяти успішній реалізації послуг в різних точках планети [4].

3. Виконання основних вимог збутової логістики. Високоякісна пропозиція збутової логістики розглядається споживачем як особлива послуга, яку вони готові оплатити. Тобто, за допомогою таких високоякісних послуг підприємство може досягти переваг у конкурентній боротьбі з приводу власної продукції. Для будь-якого виробника необхідним є чітке планування й просування продукції до споживача – це забезпечує підвищення конкурентоспроможності продукції, а також завоювання стійких позиції на світовому ринку [5].

4. Чітко визначити стратегію підвищення конкурентоспроможності власної продукції.

Регулювання конкурентоспроможності послуг всередині підприємства є: вдосконалення проектування; використання найсучасніших техніки і технології;вхідний контроль якості сировини;матеріалів і комплектуючих;поліпшення стандартизації (виробничо-технічні); правильна кадрова політика;створення належних умов праці і відпочинку;мотивація праці, активізація людського чинника (соціальні); система прогнозування і планування якості; встановлення прийнятних для виробника і споживача цін;економічне стимулювання виробництва якісних послуг (економічні); вдосконалення організації виробництва і праці;методів технічного контролю;підвищення кваліфікації кадрів; дотримання технологічної і виробничої дисципліни; забезпечення загальної культури виробництва (організаційні).

Таким чином, ефективна конкуренція визначається споживачами й продавцями, які оперують незалежно у вільній конкурентній системі. Здійснення конкурентоспроможності підприємства є початковим моментом планування діяльності та розробки стратегії. Одним із найважливіших факторів, що обумовлюють ці позитивні зрушення, є те, що внаслідок реформ сформовано конкурентне середовище. За розрахунками фахівців антимонопольного комітету, більше половини продукції виробляється суб'єктами господарювання, що працюють на загальнодержавних та регіональних ринках з конкурентною структурою.

Література

1. Конкурентоспроможність національної економіки / за ред. Б.Є. Кваснюка. — К.:Фенікс, 2005. — 582 с.

2. The Global Competitiveness Report 2007–2008 [Електронний ресурс]. — Режим доступа: http: // www.worldbank.org.

3. Калюжный И.Л. Стратегический менеджмент: учеб.пособие / И.Л. Калюжный. — Севастополь: Арт-Принт, 2002. — 111 с.

4. Баумгартен Л.В. Анализ методов определения конкурентоспособности организаций и продукции / Л.В. Баумгартен //. — 2005. — №4. — С. 72–85.

5. Большая экономическая энциклопедия. — М.:Эксмо, 2007. — 816 с