Гуленко Ю. В., Колокольцев А. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, Україна

Базові засади побудови бухгалтерського обліку банків України в сучасних умовах

Банківська діяльність, безумовно, є специфічним видом бізнесу, однак оптимізація управлінських процедур у банківських установах має таку саму мету і такі самі інструменти реалізації, як і в будь-яких інших господарюючих суб’єктів.

Основним вихідним продуктом для системи банківського менеджменту була, є і буде інформація, насамперед облікова, що формується всередині банку і, як правило, є базою для прийняття будь-якого рішення на всіх рівнях ієрархії управління. Якість інформації визначає якість рішень, що приймаються. Облікова інформація формується в системі бухгалтерського обліку банка. Її структуризація нерозривно пов’язана із виділенням окремих елементів системи обліку: фінансового, управлінського та податкового. Безумовно, центральне місце в цій системі належить саме фінансовому обліку.

Мета статті – дослідити базові засади побудови системи бухгалтерського обліку банків України та визначити основні напрями її оптимізації.

Бухгалтерський облік ведеться безперервно з моменту реєстрації банку до його ліквідації. Банки самостійно обирають систему та підсистеми бухгалтерського обліку виходячи з потреб управління та обсягу банківських операцій. Будь-яка система обліку має забезпечити дотримання принципів бухгалтерського обліку, єдність методологічної основи, взаємозв’язок даних синтетичного й аналітичного обліку, хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на основі первинних документів, накопичення і систематизацію даних обліку за показниками, необхідними для управління банком, а також складання звітності.

Як уже зазначалося, система обліку банку включає фінансовий, управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі первинного обліку, відрізняючись цілями, об’єктами обліку, колом користувачів облікової інформації, роллю в управлінні установою, формою та періодичністю подачі даних.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України (постанова Правління НБУ від 30.12.98 р. № 566) «…Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов’язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність.

Управлінський облік ведуть з метою забезпечення керівництва банку та його підрозділів оперативною інформацією у визначеному керівництвом форматі для планування та прийняття відповідних управлінських рішень. Банки самостійно обирають методику обліку, визначають зміст внутрішньої звітності, а терміни її подання для різних рівнів управління.

Банк самостійно визначає свою облікову політику, розробляє систему і форми управлінського обліку, внутрішньої звітності та контролю операцій, визначає права працівників на підписування документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Що стосується звітності, то відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 69) Національний банк України встановлює для банків форми звітності та методику їх складання; періодичність і термін подання; структуру пояснювальної записки; мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та терміни їх подання; методику формування консолідованої звітності.

Бухгалтерський облік в банку має забезпечувати виконання принаймні двох функцій:

- Запис інформації про операції, що виконуються банком, та відображення цих операцій в агрегованому вигляді у фінансовій звітності для аналізу й управління;

- Запис детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметри самих операцій для отримання оперативної інформації про стан окремих статей у розрізі контрагентів, видів валют, фінансових інструментів тощо.

Ведення агрегованого обліку для виконання першої функції забезпечується за допомогою синтетичного обліку з використанням балансових рахунків, детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію формується на рівні аналітичного обліку за аналітичними рахунками через використання параметрів аналітичного обліку.

Обов’язкові параметри аналітичного обліку формуються з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Необов’язкові параметри мають рекомендаційний характер. Порядок їх застосування установа банку визначає самостійно.

Кінцевим продуктом системи обліку є фінансова звітність. Як відомо, склад фінансової звітності для всіх суб’єктов ринку в Україні визначений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову ) Україні».

Банки подають фінансову звітність:

- Національному банку України через відповідні територіальні управління НБУ;

- Власникам (акціонерам) відповідно до установчих документів;

- Іншим органам державного управління і зацікавленим організаціям у межах чинного законодавства.

В Україні законодавчо визначено десять принципів бухгалтерського обліку: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат; превалювання сутності над формою; історична собівартість, єдиний грошовий вимірник; періодичність.

Проблеми застосування принципів обліку, визнання та оцінки в системі бухгалтерського обліку банків окремих фінансових інструментів завжди актуальні, оскільки оптимальне їх вирішення визначає достовірність облікової та звітної інформації банку і відповідно якість управлінських рішень, що приймаються. Разом із тим в умовах нестабільності фінансових ринків виникають додаткові чинники ризику функціонування установи. Це стосується як традиційних банківських ризиків, так і ризику значних коливань реальної вартості основних статей балансу банку.У цьому зв’язку важливо враховувати залежність перелічених показників і певною мірою фінансового стану банку в цілому від змін, що відбуваються на окремих сегментах ринку.

Важливим, на мою думку, є також той факт, що принципи та інструменти, які застосовують у системі бухгалтерського обліку банків України, мають бути достатньо мобільними, щоб забезпечити врахування всіх ризикоутворюючих чинників у процесі розрахунку базових показників діяльності установи та визначення реальної вартості фінансових інструментів на дату формування балансу.

Література:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІVіз змінами.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р. №2121-ІІІ із змінами.

3. http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/mainart_id=924110&cat