Дмитрієва О.Ю.

Науковий керівник: к.е.н. Вецепура Н.В.

Донецький університет економіки та права, м. Донецьк

ОРГАНІЗАЦІя ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Активний розвиток відносин, новітніх форм господарювання обумовив розширення та урізноманітнення кола інтересів, запитів і потреб суб’єктів ринку. Якісне та результатне управління господарською діяльністю, а особливо її трудомісткими секторами вимагає формування належного інформаційно – аналітичного забезпечення.

В сучасних умовах господарювання необхідно володіти своєчасними і доречними даними про стан господарських операцій та подій на всіх стадіях їх здійснення. Задоволення сукупності нових та оновлених потреб користувачів різних рангів можливе при ефективному і раціональному функціонуванні системи внутрішнього контролю.

Це питання широко висвітлюється, як українськими, так і закордонними авторами, гідний внесок у вітчизняну науку про контроль внесли такі вчені,як: М. С. Пушкар [2], В.С. Рудницький [4], В.О. Шевчук [1].

На думку В.О. Шевчука, нехтуючи контролем, свідомо або несвідомо, суб’єкти втрачають можливість порівнювати, а також пізнавати реальність [1, с.12].

Важливість контролю підтверджує і М. С. Пушкар, стверджуючи, що відсутність контролю породжує хаос, а координація й узгодження діяльності структурних підрозділів стає неможливою [2, с.48].

Іншими словами, контроль направляє процес управління за обраними ідеальними моделями, коректуючи поведінку підконтрольного об’єкта.

Інформація стосовно економічних ресурсів, що контролюються суб’єктом господарювання, і стосовно його здатності в минулому змінювати ці ресурси, є корисною для визначення здатності суб’єкта господарювання генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому [3]. З численних визначень внутрішнього контролю є такі, що містять наявність організаційних рис, організаційної структури. Так, під внутрішнім контролем розуміється система фінансового та інших видів контролю, яка передбачає наявність організаційної структури, методів і способів роботи, а також внутрішні ревізійні заходи, здійснювані керівництвом для того, щоб контрольований об’єкт функціонував ефективно і продуктивно [4].

Результативне та якісне його проведення полягає у споживанні за ходо здійснення визначених процесів, перевірки їх відповідності нормам і нормативним й виявленні відхилень, що перешкоджають отриманню запланованих результатів. Отже, внутрішній контроль корисний тільки в тому випадку, якщо спрямований на досягнення конкретних цілей і, перш ніж оцінювати результати контролю, необхідно визначити ці цілі. Система внутрішнього контролю організовується керівництвом підприємства, це перша і основна відмінність внутрішнього контролю від інших видів контролю. Незалежний аудит проводиться незалежним аудитором у відповідності до МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів», МСА 250 «Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів», МСА 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків», МСА 520 «Аналітичні процедури», МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури тестування», МСА 580 «Пояснення управлінського персоналу», МСА 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту» [5].

Ревізія проводиться штатним ревізором будь – якого відомства, форми й види контрольних дій також визначаються цим відомством на основі відповідних законодавчих актів, наприклад Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 № 509 – ХІІ [6].

Результатом дослідження дозволяють зробити висновки, що внутрішній контроль – це система заходів, організованих керівництвом підприємства та здійснюваних на підприємстві з метою найбільш ефективного виконання всіма працівниками своїх обов’язків при здійсненні господарських операцій. Внутрішній контроль визначає законність цих операцій і їх економічну доцільність для підприємства. Спрямованість системи внутрішнього контролю можна представити наступним чином: здійснення упорядкованої і ефективної діяльності підприємства, забезпечення дотримання політики керівництва кожним працівником, забезпечення збереження майна підприємства, виявлення провин та зловживань. Щодо організації внутрішнього контролю, такий устрій передбачає встановлення суб’єктів та об’єктів контролю, контрольні дії, технологію отримання даних для контролю тощо. Раціональна організація внутрішнього контролю відповідає сучасним вимогам управління. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку на фінансовий стан суб’єкта господарювання впливають економічні ресурси, які він контролює, його фінансова структура, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища, у якому він функціонує. Зміст організації внутрішнього контролю передбачає встановлення мети, організаційну структуру контролю та її зв’язок із організаційною структурою управління підприємством в цілому, регламентацію функцій та розподіл відповідальності, технологію отримання даних, планування контролю, основні параметри контролю,систему норм і нормативів, внутрішніх стандартів, внутрішню звітність.

Під організацією внутрішнього контролю розуміють стійку, впорядковану сукупність підрозділів з контролю з їхніми ієрархічними взаємозв’язками, які відображають співпорядкованість як по вертикалі, так й по горизонталі управління. Неодмінною умовою успішної діяльності контрольних органів є системний підхід, який спрямований на створення цілеспрямованого мінімуму структур, що здатні забезпечити ефективну реалізацію функцій контролю. Організація внутрішнього контролю передбачає встановлення мети контролю, вибір головних параметрів, що актуальні для діяльності підприємства, створення підрозділу з внутрішнього контролю, призначення працівників.

Важливим напрямом внутрішнього контролю є контроль за використанням ресурсів підприємства. В свою чергу, контроль за використанням матеріальних є складовою мети обліку собівартості продукції.

Найважливішою функцією внутрішнього контролю є забезпечення дотримання працівниками підприємства своїх посадових обов’язків. Методи, які використовуються при здійсненні внутрішнього контролю, дуже різноманітні і включають елементи таких методів як:

1) бухгалтерський фінансовий облік (рахунки і подвійна запис, інвентаризація та документація, балансове узагальнення);

2) бухгалтерський управлінський облік (виділення центрів відповідальності, нормування витрат);

3) ревізія, контроль, аудит (перевірка документів, перевірка розрахунків, перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій, інвентаризація, підтвердження і простежування);

4) теорія управління.

Всі перераховані вище методи інтегруються в єдину систему і використовується в цілях управління підприємством.

Для підвищення ефективності контролю необхідно не тільки забезпечувати його своєчасність, але й повноту всіх операцій і процесів, а також розробити внутрішні стандарти контролю [7, с.180].

Література

1) Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (проблеми теорії, організації, методології): Монографія. – К.: КДТУ, 1998. – 371с.

2) Пушкар М.С. – Контрлінг – інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: [Монографія] / М.С. Пушкар, Р.М. Пушкар. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 370с.

3) Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] /За редакцією к.е.н., проф. М. Д. Ковінка]. – Фастів: Поліфаст, 2006. – 440с.

4) Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. / В.С. Рудницький – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – 192с.

5) Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2006 року: Пер. З англ. мови О.В. Селезньов, О.Л. Ольховікова, О.В. Гик, Т.Ц. Шарашидзе, Л.Й. Юрківська, С.О. Куліков. – К.: ТОВ «ІАМЦ АУ «СТАТУС», 2006. – 1152с.

6) Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 № 509 – ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=509-12

7) Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці. – Д.: Наука і освіта, 2000. – 223с.