Гвоздюкова
С. М.
Наук.
керівник: к.е.н., доц. Слободяник Ю. Б.
ДВНЗ
«Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна
Актуальні питання аудиту похідних фінансових інструментів
Ринок похідних фінансових
інструментів України асоціюється, перш за все, з ризиком. Ризик для українських
підприємств пов'язаний з нерозвиненістю ринку, з відсутністю ефективних
механізмів державного регулювання та не розробленою методикою обліку. Проте, на
практиці спостерігається тенденція до швидкого розвитку ринку фінансових
деривативів, зокрема, якщо у 2005 році на світовому ринку похідних фінансових
інструментів нараховувалось 199,7 млн. укладених угод, то у 2009 році їх
кількість склала 9388,2 млн. [1]. Така
сама ситуація і на вітчизняному ринку, якщо не зважати на те, що розвиток
відбувається значно повільнішими темпами. За даними ДКЦПФР у 2005 році було
укладено 4,56114 млн. угод на ринку похідних фінансових інструментів у той час,
як у 2009 році кількість укладених угод збільшилась до 8,07687 млн. [2]. У зв’язку з цим актуальним стає дослідження обліку
і, відповідно, аудиту похідних фінансових інструментів.
Метою роботи є аналіз проблем, що
виникають під час проведення аудиту похідних фінансових інструментів у суб’єктів
господарювання.
Метою аудиту похідних фінансових
інструментів (ПФІ) є надання об’єктивної та обґрунтованої інформації про
правильність відображення розрахунків за похідними фінансовими інструментами у
фінансовому обліку підприємства.
Основними первинними документами
при розрахунках ПФІ є сам ПФІ та ордер на його виконання. Особливістю
аудиторської перевірки первинної документації при здійсненні операцій з ПФІ є те,
що не існує законодавчо затверджених форм цих документів. Отже, при аудиті первинних
документів за розрахунками ПФІ аудитору, на нашу думку, необхідно спиратися на
діюче законодавство України, в основі якого щодо ПФІ є:
-
Закон «Про цінні
папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 N 3480-IV;
-
Постанова КМУ
«Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми
деривативів» від 19.04.1999 N 632;
-
Господарський
кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV;
-
Цивільний кодекс
України від 16.01.2003 р. № 435-ІV.
Крім того, на нашу думку, при
проведенні аудиту ПФІ аудитору слід також керуватися внутрішніми документами,
які затверджуються підприємством:
-
Наказом про
облікову політику підприємства у частині організації здійснення фінансової
діяльності та безпосередньо положень, що стосуються політики підприємства щодо
розрахунків ПФІ;
-
внутрішніми
документами, зокрема: реєстрами укладених угод на позабіржовому ринку, реєстрами
куплених (проданих) угод на біржовому ринку, ордерами на купівлю або продаж
ПФІ, наказами про виконання угод на базові активи, звітами про попередньо
проведені перевірки тощо;
-
документами, що підприємство
розробляє самостійно: графіками документообігу ПФІ, аналітичними відомостями,
що дозволяють виокремити угоди ПФІ з поміж всіх інших угод, звітами про
виконання планів щодо розрахунків ПФІ за минулі періоди тощо.
Такі нормативні документи
регулюють обов’язкові реквізити, що повинні бути указані у первинних документах
і саме на них, на нашу думку, доцільно звертати особливу увагу аудитору при
проведенні аудиту ПФІ. Також, досліджуючи процес здійснення господарської
діяльності підприємства щодо ПФІ, аудитор має усвідомити рівень організації та
внутрішнього контролю за ПФІ на підприємстві, тим самим знижуючи власний ризик.
Адже, чим краще функціонує система внутрішнього контролю та здійснюється
організація обліку ПФІ на підприємстві, тим менше аудиторський ризик.
Іншим питанням проведення аудиту
ПФІ на підприємстві є перевірка правильності розрахунку первісної вартості, за
якою похідний фінансовий інструмент був поставлений на баланс підприємства.
Похідні фінансові інструменти мають складну структуру та природу походження. Так,
обов’язковою умовою існування ПФІ є наявність базового фінансового інструменту.
У цьому зв’язку, можна допустити,
що первісна вартість ПФІ не може бути меншою ніж вартість базового активу. На
нашу думку, часом це дійсно так, а часом ні. За певний проміжок часу на ринку
базових активів можуть статися суттєві зміни. ПФІ також в процесі обігу змінюють
свою вартість залежно від попиту та пропозиції. Тому, не завжди зміни на ринку
базових фінансових інструментів провокують зміни на ринку ПФІ. Отже, для того,
щоб правильно оцінити розрахунок первісної вартості ПФІ аудитору слід користуватися
МСБО 32, МСБО 39, МСФЗ 7, в межах, що не суперечать П(С)БО 13. Міжнародні
стандарти визначають первісною оцінку ПФІ за справедливою вартістю.
Отже, відповідно до МСБО 32, МСБО
39, МСФЗ 7 основними завданнями для аудитора при оцінці ПФІ за справедливою
вартістю є:
-
дослідження чи
існує для певного виду ПФІ активний ринок. Для вирішення цього завдання пропонуємо
скористатися звітами ДКЦПФР або проаналізувати аналітичну інформацію, що
публікується на біржових сайтах;
-
за відсутності
активного ринку аудитором досліджуються останні ціни для відповідного похідного
фінансового інструменту. Інформацію про останні ціни на активному ринку, на
нашу думку, можна отримати зі звітів попередніх перевірок (якщо раніше
допускалися помилки в оцінках), звітності підприємства минулих періодів,
реєстрів аналітичного обліку минулих періодів, архівних звітів ДКЦПФР або
біржових сайтів тощо;
-
визначити
подібні похідні фінансові інструменти, для яких активний ринок існує.
Подібність визначається аудитором за економічним змістом ПФІ, і вже потім, за
допомогою даних біржового ринку, визначається чи існує для подібного
інструменту активний ринок.
Наступним питанням аудиторської
перевірки є відображення операцій з ПФІ на рахунках бухгалтерського обліку. Складність,
що потребує уваги аудитора, криється у відсутності в Плані рахунків
бухгалтерського обліку окремих рахунків для обліку операцій з похідними
фінансовими інструментами.
У зв’язку з цим принциповою для
аудитора повинна стати класифікація ПФІ за економічним змістом. Така
класифікаційна ознака є ґрунтовною для відображення ПФІ на рахунках
бухгалтерського обліку і описується в МСБО. Так, згідно з МСБО похідні
фінансові інструменти за економічним змістом поділяються на ПФІ, що виконують
функцію хеджування ризиків та ПФІ, що виконують спекулятивну функцію.
Вважаємо, що відомості щодо
віднесення фінансового дериватива до однієї з груп аудитор може отримати в ході:
-
документальної
перевірки (наприклад, наказу про обліку політику в частині фінансової
діяльності підприємства);
-
під час усної бесіди
з керівником підприємства;
-
співставленням
інформації про основну діяльність підприємства і про базові активи в основі ПФІ
(так, якщо базові активи відповідають основній діяльності, то можна зробити
висновок, що ПФІ придбані з метою хеджування, якщо ж базові активи не
відповідають потребам основної діяльності підприємства, то, скоріше за все,
вони придбані з метою спекуляції). ПФІ з метою спекуляції доцільно відображати
у складі дебіторської заборгованості, у той час як ПФІ, придбані з метою
хеджування, навпаки відображаються як інвестиції.
Також, аудитору доцільно визначити:
-
чи ведеться
аналітичний облік щодо операцій з ПФІ;
-
чи зазначені в
робочому плані рахунків підприємства субрахунки для обліку ПФІ;
-
чи відповідають
записи в регістрах бухгалтерського обліку записам на синтетичних рахунках
підприємства тощо.
Таким чином, в силу сутності
фінансового деривативу окреслені ділянки обліку є найбільш складними.
Відповідно на них робиться більше всього помилок та перекручень. Ускладнюється
проведення аудиту ПФІ відсутністю законодавчої бази регулювання обігу та обліку
ПФІ, відсутністю розвиненого ринку ПФІ, недостатністю практики в сфері
застосування ПФІ, нерозумінням працівниками ролі ПФІ через властиві їм функції.
На нашу думку, аудитору при створенні
програми та безпосередньому проведенні аудиту необхідно: розробити додаткові
тести системи внутрішнього контролю, врахувати можливі похибки при оцінці ПФІ, орієнтуватися
на середні дані по ринку, визначаючи окремі контрольні значення на різних
етапах проведення аудиту. Вважаємо, що такий підхід сприятиме отриманню
якісного висновку та мінімізації аудиторського ризику в процесі аудиту похідних
фінансових інструментів.
Література:
1.
Bank for international settlements [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://www.bis.org/publ/qtrpdf/r_qa1009.pdf
2.
Державна комісія
з цінних паперів та фондового ринку [Електронний
ресурс] : Режим
доступу: http://www.ssmsc.gov.ua/ShowPage.aspx?PageID=12
4. Міжнародний
стандарт бухгалтерського обліку 32 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/document/92444/MSBO_32.pdf