Мироник
О.В., Москалюк В.Д., Сорохан В.Д., Меленко С.Р.
Буковинський державний медичний університет
Клініко-епідеміологічні особливості
ВІЛ-інфекції на Буковині
За орієнтовними даними ВООЗ на початок теперішнього століття у світі
нараховувалося більше 40 млн ВІЛ-інфікованих (з них майже 3 млн дітей), померло
більше 16 млн хворих. Кожного дня у світі інфікується близько 16 000 осіб
і половина з них молоді люди (14-25 років) [1, 2]. Очікується, що в ХХI столітті на
планеті кожен сотий чи навіть п’ятидесятий мешканець буде заражений ВІЛ. Важко
собі уявити руйнівні наслідки ВІЛ-пандемії при теперішньому житті та у
віддаленому майбутньому [3].
Епідеміологічна
ситуація стосовно захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД залишається
неблагополучною. Більша частина захворюваності припадає на країни, що
розвиваються [5]. І у більшості пострадянських
республік, починаючи з 90-х років збіглого століття, відзначається стійке
зростання захворюваності [4]. За темпами приросту захворюваності Україна
займає одне з провідних місць в Європі [6].
Поширення ВІЛ-інфекції обумовлено соціальними чинниками є
економічною нестабільністю, економічною кризою, бідністю та
безробіттям. Важкий економічний стан заважає проведенню ефективних
заходів з протидії дедалі зростаючої загрози епідемії ВІЛ-інфекції по Україні в
цілому і в Чернівецькій області зокрема.
Нами був
проведений аналіз 102 амбулаторних карт
ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають на диспансерному обліку в Чернівецькому обласному
центрі профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІД.
Ми
порівнювали показники захворюваності на ВІЛ-інфекцію за 12 місяців 2010 р. з 2009 р. За аналогічний період відмічається зростання даного показника на 3% (в 2009 р – 99
ВІЛ-інфікованих проти 102 - у 2010 р.).
Найвищі
показники ВІЛ-інфекції спостерігаються серед мешканців м. Чернівці,
Сторожинецького, Хотинського, Сокирянського, Глибоцького районів. Серед них
осіб чоловічої статі – 48%, жіночої – 52%.
Дуже актуальною для області є тенденція до збільшення кількості ВІЛ-позитивних
жінок. Питома вага осіб жіночої статі серед загальної кількості ВІЛ-інфікованих
постійно зростає. Причому, близько 80% – це жінки репродуктивного віку і як
наслідок – зростання числа (крім 2010 р.) дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих
жінок.
Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу уражає найбільш працездатну і репродуктивну
частину населення, що дуже скоро може призвести до посилення і загострення
негативних демографічних і соціально-економічних тенденцій.
Нами проведений аналіз вікової структури ВІЛ-інфікованих на Буковині осіб
віком до 18 років – 27%, віком 18-24 роки – 20%, 50 і старше – 6%. Найбільша
кількість випадків ВІЛ-інфекції зареєстрована у віковій групі 25-49 років –
47%.
Проаналізовані
можливі шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Статевий шлях інфікування склав 63%, від
ВІЛ-інфікованої жінки до дитини – 21%. Відмічається суттєве зниження
парентерального шляху інфікування, що, на нашу думку, зумовлено впровадженням
одноразового медичного інструментарію, проведенням ефективних профілактичних
заходів в лікувальних установах.
Проте необхідно відзначити, що не дивлячись на
збільшення статевого шляху передачі ВІЛ, не можна як і раніше недооцінювати
участі споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) в розвитку епідемії ВІЛ. Вони,
як і раніше, залишаються групою ризику інфікування ВІЛ і серед них так само
дуже поширений статевий шлях передачі інфекції: від СІН до їх статевих
партнерів, які не є споживачами ін'єкційних наркотиків.
Література:
1.
Лобзин Ю.В. ВИЧ-инфекция: клиника, диагностика, лечение / Ю.В. Лобзин,
К.В. Жданов, В.Л. Пастушенков. – СПб: ООО «Издательство ФОЛИАНТ», 2003. – 144
с.
2.
Меленко С.Р.
ВІЛ-інфекція/СНІД – проблеми і перспективи / С.Р. Меленко, В.Д. Москалюк //
Інфекційні хвороби. – 2008. – № 2. – С. 98-101.
4.
Белозеров К.С.
ВИЧ-инфекция. 2-е изд. / К.С. Белозеров, Е.И. Змушко // СПб: Питер, 2002.
5.
ВІЛ-інфекція в Україні
// Інформаційний бюлетень МОЗ України. – К., 2008. – 45 с.
6.
Меленко С.Р., Сорохан
В.Д. Способи визначення ендотеліальної дисфункції у хворих на
ВІЛ-інфекцію/СНІД. // Сучасні аспекти військової
медицини. / Збірник наукових праць головного військово-медичного
клінічного центру “ГВКГ” МО України. Київ. – 2010. – С. 271-275.