Морфологія аналізу якості уроку

Надія Островерхова, док. пед. наук, провідний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України

Актуальність теми. У тлумаченні уроку в морфологічному аспекті ми виходимо з того, що «морфологія» (грец. мorphё – форма + logos - учіння) – це наука про закономірності будови [1, с. 464]. З’ясування сутності морфології уроку дозволяє визначити його складові як відносно самостійні підсистеми та оцінити ефективність їх реалізації, якість результативності спільної діяльності вчителя та учнів на уроці, спрямованої на досягнення операціонально заданої мети навчання.

Результати вивчення та аналізу літератури з окресленої теми дослідження, досвіду роботи керівників шкіл з питань відвідування, спостереження та аналізу уроку свідчать, що ці питання потребують суттєвої корекції. Не завжди мета спостереження й аналізу якості уроку є адекватною його типу і змісту теми навчального матеріалу. Введення нами в науковий обіг поняття «об’єкт домінувального спостереження» на уроці сприяє підвищенню ефективності його аналізу завдяки знання і врахування логіко-структурних особливостей змісту теми уроку.

Основна частина. Морфологія аналізу якості уроку залежно від логіко-структурних особливостей теми навчального матеріалу детермінується її місцем у логічній структурі певного курсу навчального предмета. Логічні зв’язки між темами (поняттями) можна представити за допомогою графа – геометричної конструкції, яка зображає символічно позначені об’єкти і зв’язки між ними. Наприклад, дія «множення» визначається на основі дії «додавання» ( множення – це сума однакових доданків). Цей зв’язок можна зобразити найпростішим графом, який подано на (рис. 1).

Рис. 1. Граф логічного зв’язку між двома метематичними поняттями

Згідно з теорією графів і методикою її застосування К. Бержа особливості тем курсів навчальних предметів характеризуються обсягом «спуску» та «прийому» інформації [2]. На графі «спуск» інформації позначається «вихідною» стрілкою, а «прийом» – «вхідною» (рис.1). Як окрема математична дисципліна теорія графів була вперше представлена в роботі угорського математика Кйоніга в 30-х роках ХХ століття. «Широкого застосування графи набули в таких галузях прикладної математики як програмування, теорія кінцевих автоматів, електроніка, у розв’язанні вірогіднісних та комбінаторних задач» [2]. З філософського погляду кожне явище, поняття знаходиться у певному відношенні, зв’язку з іншими. Це положення цілком правомірно транслюється в педагогічному процесі і полягає в тому, що вивчення нових понять базується на основі раніше засвоєних. Наприклад, формуванню поняття «многокутник» передує засвоєння таких понять: точка, пряма, відрізок прямої, ламана. Граф формування поняття «многокутник» подано на рис. 2, на якому зображені логічні зв’язки з попередніми та наступними поняттями, що формуються на основі поняття «многокутник», зокрема – «чотирикутник» і його різновиди (паралелограм, прямокутник, ромб, квадрат, трапеція (на графі – рис. 2 під номерами 6, 7, 8, 9, 10).

Рис. 2. Граф логічного зв’язку поняття «чотирикутник» і його різновидів

За кількістю «вхідної» та «вихідної» інформації (на графі – за кількістю стрілок) теми певного курсу навчального предмету ( на прикладі математики) класифікувано таким чином: початкові, кінцеві, найбільш значущі, найбільш складні, вузлові [3]. Розглянемо морфологію аналізу ефективності вивчення тем, окреслених у цій класифікації.

Початкові поняття (теми) курсу навчального предмета характеризуються відсутністю «вхідної» інформації (на графі - «вхідних» стрілок). Їх вивчення починається з „tabula rasa“ (з чистого листа) і в цьому полягає їх специфіка. У процесі вивчення початкових тем (понять) основне навантаження на уроці бере на себе вчитель, який розкриваючи його сутність, активізує пізнавальну діяльність учнів, залучає їх до взаємодії. Тому цілком закономірно, що об’єктом домінувального спостереження на уроці має переважно бути педагогічна діяльність учителя.

Морфологія аналізу ефективності уроку, на якому вивчається початкова тема певного курсу навчального предмета, характеризується такими параметрами:

– історична довідка щодо генези об’єкта вивчення (теми ) на уроці;

– з’ясування ступеня самостійно набутої інформації учнями класу з теми уроку;

– розкриття теоретичної та практичної значущості вивчення початкової теми для формування наступних понять (тем) курсу навчального предмета, для яких воно буде базовим, тобто логічно пов’язаних з даним;

– розкриття перспективи використання початкових понять у курсах навчального предмета наступних класів та інших предметів, споріднених з даним;

– оцінювання якості засвоєння учнями початкових понять (усне опитування, короткотривала самостійна робота, тести тощо).

Кінцеві поняття (теми) курсу навчального предмета характеризуються

обсягом «входження» в них інформації із раніше вивчених тем. Вони не дають спуску інформації на інші об’єкти вивчення і є завершальними у логічному ланцюзі формування кількох попередніх понять. За умови знання «логічного ланцюга» формування кінцевого поняття, яке вивчається на уроці, можна виявити і ліквідувати «розрив» у знаннях учнів при його формуванні. У цьому випадку необхідно повторити всі поняття, на основі яких формується дане кінцеве поняття, що вивчається на уроці. У разі відсутності повторення «вхідної» інформації (у її логічному ланцюзі) вірогідність незасвоєння кінцевого поняття на уроці відчутно збільшується.

Морфологія аналізу ефективності уроку, на якому вивчається кінцеве поняття певного курсу навчального предмета, характеризується системою таких оцінних параметрів:

– з’ясувати, які поняття вивчалися раніше, що передували даному в логічному ланцюзі його формування і як учитель це враховує в процесі вивчення даного кінцевого поняття;

– якщо вчитель виявив «розрив» у ланцюзі формування кінцевого поняття, то яким чином він коригує процес навчання;

– встановити, чи вчитель з’ясував рівень засвоєння учнями попередніх понять, на основі яких формується кінцеве поняття;

– як учитель організував повторення попередніх понять: сам відтворив знання у пам’яті учнів, залучав учнів до їх актуалізації, задавав завчасно завдання учням повторити відповідні поняття, логічно пов’язані з даним;

– оцінка якості засвоєння учнями кінцевого поняття на уроці.

Найбільш значущі поняття (теми) певного курсу навчального предмета характеризуються великим обсягом «спуску» інформації на інші поняття, що логічно пов’язані з даним (формально вони визначаються за кількістю «вихідних» стрілок). Його незасвоєння є «гальмом» у формуванні багатьох інших понять, для яких воно є базовим. У процесі їх вивчення об’єктивно вступає в навчальний процес пропедевтика розкриття наступних понять, логічно пов’язаних з даним, які будуть вивчатися пізніше і для яких воно є базовим.

Морфологія аналізу ефективності уроку, на якому вивчається найбільш значуща тема, характеризується системою таких оцінних параметрів:

– розкриття вчителем сутності найбільш значущого поняття та його ролі у формуванні наступних понять ( яких саме?);

– розкриття теоретичного та практичного значення поняття, що вивчається на уроці, для формування інших понять даного курсу навчального предмета або інших предметів (міжпредметні зв’язки);

– наявність пропедевтичних елементів у процесі вивчення найбільш значущого поняття;

– перевірка якості засвоєння найбільш значущого поняття на репродуктивному, реконструктивному та творчому рівнях.

Найбільш складні поняття (теми) певного курсу навчального предмета характеризуються значною кількістю «вхідної» інформації (в тому числі вони можуть бути й кінцевими). За цих умов важливим фактором є необхідність засвоєння всіх тих понять, які дають «спуск» інформації на дане поняття, що вивчається на уроці.

Морфологія аналізу якості уроку, на якому вивчається найбільш складне поняття, характеризується системою таких оцінних параметрів:

– розкриття сутності складного поняття, його місця в логічній структурі курсу навчального предмета;

– повторення тих понять, на базі яких складне поняття формується;

– включення складного поняття у практичні завдання, які потребують на перших порах репродуктивних знань учнів;

– зв’язок домашнього завдання з вивченим складним поняттям та тими поняттями, на основі яких воно формується;

– логічний зв’язок даного складного поняття з іншими, які вивчалися в курсах предмета попередніх класів.

Вузлові поняття (теми) вирізняються найбільшою сумарною кількістю бінарних логічних зв’язків з іншими, тобто найбільша сумарна величина «вхідних» і «вихідних» стрілок. За даними нашого дослідження вони мають найбільшу питому вагу у логічній структурі певного курсу навчального предмета.

Морфологія аналізу ефективності уроку, на якому вивчається вузлове поняття, характеризується системою таких оцінних параметрів:

– повторення і актуалізація засвоєння учнями «вхідних» понять - базових для формування вузлового поняття;

– розкриття значущості вузлового поняття у формуванні наступних понять, логічно пов’язаних з ним;

– здійснення перевірки якості засвоєння учнями вузлових понять (як базових у даному курсі навчального предмета);

– включення вузлових понять у заліковий матеріал, підсумкові контрольні роботи, тести тощо.

За ступенем засвоєння учнями вузлових понять можна судити про якість засвоєння даного курсу навчального предмета в цілому, тому що ступінь логічного зв’язку вузлових понять з іншими досить високий (75% – 85%).

Класифікація тем навчального матеріалу за їх місцем у логічній структурі курсу навчального предмета, розкриття їх морфології дозволяє оптимізувати та конкретизувати об’єкт домінувального спостереження, аналіз якості його реалізації на уроці. При цьому оптимальним варіантом є спостереження і аналіз якості вивчення на уроці вузлових тем, де суб’єктом спостереження та аналізу може бути як педагогічна діяльність вчителя, так і навчальна діяльність учнів, їх взаємодія і результативність. Слід зауважити, що граф курсу навчального предмета чи локальні графи взаємозв’язку і взаємозалежності між об’єктами вивчення програмного матеріалу можуть використовуватися вчителями на уроці в якості наочності.

Внаслідок ознайомлення з літературою щодо онтології поняття «морфологія» як наукової категорії розкрито суть «морфології» аналізу уроку, під якою розуміється його редукція на системи оцінних параметрів, що дає можливість проникнути в глибину навчального процесу і оцінити його якість залежно від особливостей типових і нетипових уроків, логіко-структурних особливостей теми навчального матеріалу.

Висновок. Знання морфології змісту теми уроку уможливлює застосування варіативних технологій спостереження, аналізу, оцінювання його ефективності та якості знань учнів.

Література

1. Словарь иностранных слов / Под. ред.И.В.Лехина и проф.Н.М.Петрова.– М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1954.– 853 с.

2. Берж К. Теория графов и ее применение.– М.: Изд-во иностр. л-ры, 1962.– 319 с.

3.Островерхова Н. М. Структурный анализ учебного материала как метод совершенствования внутришкольного контроля // Педагогіка: Респ. наук.- метод. зб. – К.: Рад. шк., 1981.– Вип. 20. – С. 52 – 60.