Огінова І.О.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Використання навчального матеріалу з біології (тема "Середній мозок") для пояснення причин збереження у сучасних людей реліктового світогляду

В еволюційному плані суто людським надбанням є високорозвинена нова кора головного мозку, інші структури якого зазнали набагато менших філогенетичних перетворень і суттєво не відрізняються від аналогічних утворів інших ссавців. Наявність таких давніх мозкових підсистем дозволяє керувати фізіологічними процесами і поведінкою особин на рівні автоматизмів, котрі не потребують безпосередньої участі неокортексу і тривалих розмірковувань щодо доцільності відповідних дій. Це суттєво економить час на виконання стандартних поведінкових процедур, які здійснюються за схемою "стимул – реакція", але одночасно виникає можливість ззовні керувати поведінкою людини за допомогою пред’явлення особі стимулу, котрий запустить бажану для маніпулятора реакцію-відповідь.

Важливу роль у цих процесах відіграє середній мозок, де знаходяться центри контролю стереотипних рухів, динаміки спанні і неспання, емоційно-мотиваційної активності тощо. Тут містяться й первинні рефлекторні центри слуху та зору. Внаслідок цього за допомогою відповідно добраних звуків та відеорядів можна змінювати стан свідомості людини, емоційно заохочуючи її до прийняття рішень на підсвідомому рівні. При цьому критичний аналіз доцільності відповідних дій і свідомий вибір типу поведінки виключається апріорі.

Така можливість швидкого стереотипного реагування відіграла суттєву роль у процесі виникнення магічних уявлень у пізніх неандертальців. Завдяки ним давні люди при виконанні ритуалів спільно створювали необхідну для себе психічну атмосферу, котра додавала їм впевненості у собі, адже вони закликали на допомогу "вищі сутності" й отримували їхню згоду на певні дії, чи навпаки – застереження. У будь-якому випадку людям ставало легше – знімалася відповідальність за власні вчинки, котра перекладалася на "вищі сили".

Особливого значення це набувало в умовах невизначеності певних наслідків тієї чи іншої поведінки, котра зумовлювалася інформаційним дефіцитом, який сприяє встановленню несправжніх кореляцій між окремими подіями зовнішнього світу, більшість із яких була небезпечною для давніх людей. У своєму повсякденному житті вони стикалися з двома типами діяльності: Ефективність першої з них залежала переважно від самої людини. Результати діяльності другого типу були значною мірою опосередковані грою випадку, тобто були невизначеними. Існувало й чимало проміжних варіантів.

Вирішення проблеми прогнозування можливих наслідків розвитку тієї чи іншої ситуації у бажаному напрямку при дитячому стані розуму людства неминуче призводило до висновку про існування непідвладних людині сил, що за своїм бажанням впливають на результати діяльності, а тим самим і на все життя людей. Виникав ілюзорний світогляд, який базувався на уявних зв'язках між окремими подіями довкілля. Орієнтуватися в такому світі допомагали ритуали, спрямовані на безпосереднє спілкування з фантазійними сутностями.

Чимало ритуалів супроводжувалося імітацією рухів, які люди виконують під час своєї практичної діяльності. Завдяки цьому учасники подібних містерій виявлялися краще навченими і більш тренованими, що допомагало їм легше досягати успіху у виконанні відповідної діяльності. Одночасно закріплювалося хибне уявлення про те, що можна за допомогою відповідних маніпуляцій закликати на допомогу могутні потойбічні сили, котрі виконають за людину найважчу частину роботи, принесуть добробут і щастя, або навпаки, покарають злодіїв. Незважаючи на ілюзорність, ритуали слугували засобом накопичення практичного досвіду, вони стабілізуювали психіку людини, виконуючи роль своєрідного психотерапевта.

Спільне виконання певних ритуалів створювало відчуття захищеності та впевненості в собі, сприяючи зростанню ефективності відповідної колективної поведінки, налаштованої на постійну "співпрацю" з надприродними силами.

Подібні уявлення, що виникли багато тисяч років тому і значною мірою забезпечили виживання наших давніх пращурів, зберігаються до сьогодні завдяки тому, що навіть у сучасних людей існує значний інформаційний дефіцит у багатьох галузях повсякденного життя. Це призводить до виникнення проблем, аналогічних тим, з якими стикалися наші далекі предки. Так само, як і вони, сучасні люди задля їх вирішення використовують ресурсні можливості еволюційно давніх структур, зокрема, середнього мозку. Оскільки тут знаходяться центри емоційно-мотиваційної активності, виникає принципова можливість суттєво спрощувати поведінку людей, роблячи її більш зрозумілою для пересічної особи. А це, в свою чергу, створює відчуття психолгічного комфорту, який насправді є дуже відносним і в будь-якому випадку тимчасовим – проблема вирішена середнім мозком на емоційному рівні, який має численні вади і в принципі не дозволяє людям самостійно керувати своїм життям.

Тисячи поколінь наших пращурів сплатили дуже високу ціну за появу свідомості, пов’язаної з неокортикальними структурами. Саме вони дозволяють людині надзвичайно гнучко реагувати на зовнішні впливи, забезпечуючи безліч можливих варіантів поведінки, за рахунок яких людина може пристосуватися до будь-яких вимог середовища свого існування. Звертаючись до "вищих сил" людина нехтує цими можливостями, обмежуючи свої поведінкові реакції набором найпростіших ритуалів, нейрофізіологічні ланцюги яких замикаються на рівні середнього мозку, суттєво обмежуючи діапазон адаптаційних процесів людей у сучасному світі.

Який би вибір не зробила людина, вона має на нього право, але при цьому не слід забувати, що такий вибір має бути зроблений свідомо, по-людські. Але для цього людина має бути обізнаною з разними, альтернативними варіантами пояснення причин власної поведінки. Незрівняну допомогу в цьому може надати обізнаність людини із фізіологічними та психологічними особливостями функціонування різних мозкових структур, котрі вивчаються на уроках біології.