Филологические науки/ 6.Актуальные проблемы перевода

Кібкало С. В., Дядюра І. В.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Особливості перекладу власних імен з англійської на українську мову (на прикладі роману В. Теккерея «Ярмарок суєти» та його україномовної версії)

Цінність тексту перекладу полягає в його відповідності тим завданням, для вирішення яких і було здійснено процес перекладу, а оскільки власні імена належать до найдревнішого пласту мови, і саме в них закладено найпервинніше значення, то в цьому випадку завдання перекладача – донести в усій повноті це значення, забезпечивши тим самим рівноцінне сприйняття тексту як носієм мови, так і читачем [2, c. 34].

В традиційному перекладознавстві описані перекладацькі тактики і прийоми, які застосовуються при перекладі власних імен з англійської на українську мову. В більшості випадків такі процеси складно назвати перекладом як таким, оскільки, як правило, власні імена транскрибуються або транслітеруються. Проте, в деяких випадках власні імена можуть перекладатися [1, c. 209].

Досить важливо проаналізувати варіанти перекладу англійських власних імен саме українською мовою, оскільки більшість перекладів творів класичної світової літератури донедавна були представлені лише російськими версіями.

Ця робота є спробою за допомогою порівняльного аналізу дослідити проблематику перекладу власних імен роману В. М. Теккерея «Ярмарок суєти», здійсненого О. Сенюк. Методом суцільної вибірки з джерела та тексту перекладу було виокремлено понад 100 власних імен та відповідну кількість їх українських еквівалентів.

До цього часу не існує чіткої класифікації ономастичних одиниць, тож у роботі було здійснено спробу дослідити засоби перекладу зазначених власних імен з опорою на власну класифікацію. Така класифікація базується на розподілі власних імен за способом перекладу.

З огляду на підтекстове забарвлення книги (критики вважають цей твір однією з найгостріших сатир того часу), авторським рішенням перекладача стало саме перекладати, а не транскрибувати чи транслітерувати більшість власних імен, оскільки саме вони несуть найголовніше смислове навантаження. До цієї групи належать власні імена, що пов'язані з побутом англійців. Більшість таких власних імен було перекладено за допомогою стилістичного засобу антономазії. Наприклад:

- ... so attractive, that the Reverend Mr. Crisp ... fell in love with Miss Sharp [4, c. 9] – такою чарівною, що велелебний містер Кріспі ...закохався в міс Шарп [3, c. 27];

- ... Sir Pitt led to the altar Rosa, daughter of Mr. G. Dawson, of Mudbury [4, c. 58] – Сер Пітт повів до вівтаря Розу, дочку містера Дж. Доусона з Грязьбері [3, c. 69];

- ... Не could drink more than ... old Heavytop, the Colonel [4, c. 106] – Він міг перепити ... навіть старого полковника Неперепийлі [3, c. 113];

- ... Miss Toady explained presently [4, c. 139] – Міс Підлизлі сама пояснила мені все [3, c. 143];

- ... When Lady de la Mole, who had ridden a score of times by Becky's side at Brussels… [4, c. 357] – Коли леді де ля Цвіль, що часто їздила верхи поруч з Ребекою у Брюсселі… [3, c. 333].

Крім вище наведених прикладів перекладу власних імен за допомогою антономазії можна підібрати і інші варіанти. Наприклад: велелебний містер Кріспі – велелебний містер Хрумлі, Хрумкі, Хрумчик, Хрумлик; міс Шарп – Гострячка, Колючка міс Шарп; Міс Підлизлі – міс Підлеслі, Підлабузлі.

Отже, можна дійти висновку, що використання прийому антономазії для передачі власних імен, пов'язаних з побутом та рисами характеру англійців, підходить якнайкраще. Адже ім'я персонажа – один із засобів, що створює художній образ, воно може характеризувати соціальну приналежність персонажа, передавати національний та місцевий колорит і навіть відтворювати історичні події. Використання антономазії при перекладі художнього твору є надзвичайно цікавим та ефективним засобом для створення комічного ефекту, а також допомагає показати головні риси шляхом називання того чи іншого героя відповідним чином. Крім того, використовуючи антономазію, автор твору показує своє відношення до певних осіб або до суспільства в цілому.

Крім власних імен персонажів роману В. Теккерея «Ярмарок суєти» можна виділити також наступні підгрупи: власні імена, пов’язані з античною літературою (геммерсмітська Семіраміда – Semiramis of Hammersmith, Adonis – Адоніс); власні імена, що містять реальну антропонімію, яка пов’язана з іменами видатних людей свого часу (Nineveh, Cceur de Lion, Jack Sheppard –Ніневія, Річард Лев'яче Серце чи Джек Шеппаро); власні імена, що завдячують своїм походженням літературі (його П'ятниця – his man Friday, скромна Попелюшка – a humble Cinderella); біблійні власні імена (fancy brazen Goliath – нахабний Голіаф, little David – непоказний Давид, in Delilah's lap – біля ніг Даліли).

Переклад власних імен, пов'язаних з біблійною тематикою, реальною антропонімією, античністю, відзначається легкістю та великим ступенем еквівалентності через приналежність до широко вживаного пласту мови.

Список використаної літератури

1. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе / С. Влахов, С. Флорин – М. : Международные отношения, 2002. – 340 с.

2. Суперанская А. В. Структура имени собственного : (фонология и морфология) / Суперанская А. В. – М. : Наука, 1969. – 207 с.

3. Теккерей М. В. Ярмарок Суєти / Теккерей М. В. [пер. з англ. О. Сенюк]. – К. : Дніпро, 1979. – 621 с.

4. Thackeray M. W. Vanity Fair / W. M. Thackeray. – L. : Penguin Books, 1994. – 672 p.