Филологические науки/ 7. Язык, речь, речевая коммуникация

К.ф.н., доц. Кикоть В. М., Заводовський О. А.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Лінгвістичні засоби виразу гендерних стереотипів у публіцистичному ракурсі

Гендер – специфічний набір культурних характеристик, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків, їх взаємовідношення між собою. Гендер, таким чином, належить не просто до жінок або чоловіків, а до взаємозв’язків між ними, і до способу соціального конструювання цих відношень. З поняттям гендер пов’язане поняття гендерних стереотипів – внутрішніх установок щодо місця жінок та чоловіків у суспільстві, їх функцій і соціальних завдань. Ці стереотипи є однією з перешкод до встановлення рівності в суспільстві.

Мета роботи – виявлення та вивчення особливостей гендерних стереотипів у мовленні чоловіків і жінок та лінгвістичних засобів їхнього вираження у публіцистичному ракурсі.

Дослідження прагматичних відмінностей гендерно зумовленої комунікативної поведінки свідчить про тенденцію надавати лідерство чоловікам у ситуації неформального міжгендерного спілкування в парі „чоловік – жінка“. Комунікативна поведінка жінок демонструє врахування інтересів і мовця, і слухача. Аналіз мовлення показує, що комунікативна поведінка чоловіків спрямована на чіткий і логічний виклад інформації. У свою чергу, комунікативна поведінка жінок спрямована на підтримання доброзичливої атмосфери спілкування, при цьому ігнорується логіка викладення інформації.

Комунікативній поведінці чоловіків притаманне використання стратегії домінування, а для комунікативної поведінки жінок характерне використання стратегії співробітництва й відповідних мовленнєвих актів, що відповідає комунікативним стереотипам, наявним у англомовному суспільстві. Крім того, в ситуації міжгендерного спілкування гендер може виступати єдиною статусною ознакою, що зумовлює вибір комунікативної поведінки й ігнорує такі статусні риси, як вік, соціальний стан, професія. Наприклад, чоловіки дозволяють собі вживати більш вільні, розкуті слова, спілкуючись один з одним, що не є припустимим для них у присутності жінок:

Male Coach: …we need you for the game next weekend.

Teenager: Can we whip them, Coach?

Coach: There ain’t no way we can lose if we hustle.

Female Coach: ... we need you for the game next weekend.

Teenager: Do you think we can win?

Coach: I’m sure we can; we’ll have to try our hardest.

В англо-американській лінгвістичній літературі акцентується помітна невпевненість жіночого мовлення, підкреслена обмеженість жінок у висловленні власної думки, що виражається у частому використанні слів – заповнювачів kind of, perhaps, it seems to me, maybe, from my point of view, тощо.

Наявність лексико-стилістичних розбіжностей чоловічої та жіночої вербальної поведінки також виявляє суттєві відмінності їх мовної картини світу. Це демонструють наступні характеристики:

1) Особливість мовного вираження оцінки. Реалізація лексико-стилістичних особливостей чоловічої вербальної поведінки відображує більш негативне сприйняття чоловіками навколишнього світу. Відмінності в реалізації позитивної оцінки полягають у вживанні прикметників charming, marvelous, gorgeous, nice, що є характерними для висловлювань опитуваних жіночої статі.

2) Реалізація засобів модифікації прагматичного значення лексичної одиниці та висловлювання загалом. У висловлюваннях жінок в більшій мірі використовуються інтенсифікатори на зразок so, too, very, just, extremely.

3) Використанні стилістично забарвленої лексики. Для висловлювань чоловіків характерне вживання значної кількості стилістично зниженої лексики. Бажання продемонструвати високий рівень ерудиції з метою підвищення своєї статусної позиції відображається у використанні варваризмів й іноземних слів, професійної лексики:

1) Male: It is still possible to win a tough court lawsuit employing absolutely legitimate tools.

2) Interviewer: Any plans for future projects?

Male 1: We want to use this momentum.

Male 2: So this is numero uno for all of us.

4) Використання значної кількості кваліфікаторів-інтенсифікаторів і лексичних одиниць загальної позитивної оцінки, схильність до реалізації модальних форм, які допомагають уникнути категоричності висловлювань.

5) Висока чутливість жінок до норм поведінки в суспільстві відображається у використанні комунікативів, фразеологізмів, кваліфікаторів, що належать до нейтральної лексики. Образне сприйняття дійсності знаходить своє втілення у значній кількості ідіом і фразеологічних сполучень.

Нами було зроблено спробу проаналізувати мовлення політиків обох статей як на фонологічному, так і лексико-граматичному рівнях. Політики чоловічої статі тяжіють до вживання більш неформальних лексичних одиниць порівняно з жінками-політиками, яким притаманні „високоетичні“ мовні форми. Для промов Джорджа Буша та Тоні Блера, мовленнєва поведінка яких була використана для нашого дослідження, характерне опускання кінцевого звуку закінчення –ing [iŋ]. Це можна назвати порушенням високоетичних мовних норм. Інтонаційні коливання менш характерні для чоловічого мовлення, що відзначається консервативністю та монотонністю. Політична промова як відображення маскулінності, становить соціально сформовану манеру мовлення, що заперечує вияв певних ознак, пов’язаних з гендером. Так, у мовлені королеви Єлизавети помітний процес маскулінізації: стиль мовлення більш чоловічий. Це допомагає зменшити вплив гендерних особливостей на образ політичного діяча.

Отже, чим вище професійний статус жінки-оратора, тим очевиднішою є тенденція втратити типово жіночі риси мовлення, яке поступово набуває чоловічих ознак. Соціальний статус є головним компонентом, що пояснює лінгвістичні розбіжності між чоловічим та жіночим ораторським мовленням. Гендерно-орієнтовані мовні відмінності відображають, головним чином, домінантно-підпорядковані відношення між чоловіками та жінками-ораторами.