Москаленко А.Ф.

Теорія мовних актів в сучасній лінгвістиці

Мовний акт- мінімальна одиниця мовної діяльності, що виділяється і вивчається в теорії мовних актів – ученні, що є найважливішою складовою частиною лінгвістичною прагматики.

Одне з положень теорії мовних актів полягає в тому, що мінімальною одиницею людської комунікації є не речення або вислів, а здійснення певного вигляду актів, таких, як констатація, питання, наказ, опис, пояснення, вибачення, вдячність, поздоровлення і тощо. Ця установка виявилася співзвучною тим поглядам в сучасній лінгвістиці, для яких є характерним прагнення вийти за межі речення, розсунути рамки лінгвістичного аналізу. Таке розширення дослідницького світоглядуу – не є самоціллю, а засобом «розвантажити» семантичний опис речення і тексту, видаливши з нього деякі компоненти загальнокомунікативного порядку.

В рамках загальнолінгвістичного підходу до теорії мовних актів можна виділити дві дисципліни: власне теорію мовних актів (аналіз, класифікація і встановлення взаємозв'язку між мовними актами безвідносно до мовних засобів) і «аналіз мовних актів», або лінгвістичний аналіз мови (встановлення відповідності між мовними актами і одиницями мови). В рамках першої дисципліни питання про те, наскільки цілі і наміри реалізовуються в конкретному спілкуванні,є несуттєвим. Для другої ж дисципліни мовний матеріал є вихідним пунктом; саме тут лінгвістика бачить свою галузь дослідження.

Дослідники в понятті мовного акту підкреслюють різні моменти, істотні для лінгвістики. Так, M. Хеллідей розглядає мовний акт як вибір однієї з багаточисельних альтернатив, що переплітаються між собою, створюючих «семантичний потенціал» мови. Кажучи, ми вибираємо одну з форм: твердження, питання, узагальнення або уточнення, повторення або додавання нового. Іншими словами, в протилежність погляду на мову як на набір правил, або формальних розпоряджень, тут пропонується концепція мови як сукупність виборів, які індивідами можуть бути оцінені по-різному. Саме у цьому сенсі мовний акт пов'язаний з «планеруванням мови» і є складним утворенням, в якому когнітивні і тому подібні функції поєднуються з міжособовими при тій або іншій питомій вазі цих функцій в конкретній ситуації.

Існує ще один важливий момент: є речення, в логічній структурі яких слова і прислівникові словосполучення модифікують показник іллокутивної сили. Звідси витікає, що прагматичний і синтаксичний підходи до мовних актів тісно переплетені. Про це ж, мабуть, свідчить і явище так званих «модалізованих мовних актів». Інакше кажучи, граматика повинна імпліцитно включати до свого складу теорію мовних актів.

У сьогоднішній лінгвістиці спроби удосконалити цю теорію робляться в наступних напрямах:

1) вийти за межі окремо взятого мовного акту, пов'язати його з іншими одиницями спілкування так, щоб вийшла цілісна картина живого спілкування з його зворотами, виправленнями, удосконаленнями стилю. Як інколи в зв'язку з цим вказується, контекст в цій теорії – не більше, ніж «можливий контекст», а істинно творчий аспект мовної діяльності в її щоденному прояві залишається затушованим;

2) усунути розрив між намірами і засобами вираження, прийнятими в даному соціумі. Інакше сенс мовної дії є неясним. Проте в сьогоднішній теорії мовних актів удається виявити лише властивості логіко-синтаксичної репрезентації мовної дії, а не реальних мовних дій;

3) відобразити в теорії ту обставину, що одні лише синтаксичні і семантичні властивості речення як одиниці мови (тобто властивості «псевдоречення») поза мовою не можуть визначати вживаність конкретного речення в конкретному вигляді мовного акту. Інакше умови адекватного вживання речення виявляться, всупереч вихідним установкам даної теорії, унікальними для кожного конкретного речення, а не типовими;

4) необхідно уточнити вихідні поняття; інакше під час переходу теорії мовних актів від дедуктивних міркувань до аналізу конкретного матеріалу (наприклад, в аналізі літературознавства) відбувається наступне: терміни і основні поняття починають вживатися настільки приблизно, що втрачають свій суворий сенс. В результаті вся термінологія і теоретичний апарат можуть сприйматися просто як черговий спосіб метафоричного визначення явищ;

5) врахувати не лише наміри і думки мовця, але і природу мовного спілкування, головним чином залежну від взаємин і взаємодії мовця і слухача.

Отже, багато з недоліків сучасної теорії мовних актів можуть бути пояснені її незавершеністю і становленням, що продовжується. Перспективи вживання теорії мовних актів, як було показано вище, вельми різноманітні, тому не слід недооцінювати її значущість для мовознавства на сьогоднішній день.