УДК 159.922:316.(64:165.242.2

DMITRIENKO INNA VLADIMIROVNA (DIE CHARKOW-NATIONALE PÄDAGOGISCHE UNIVERSITÄT NAMENS DER G.S. SKOVORODAS (ДМИТРИЕНКО ИННА ВЛАДИМИРОВНА (ДМИТРІЄНКО И.В., ХАРЬКОВСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМЕНИ Г.С. СКОВОРОДИ )

DMITRIENKO JURIJ NIKOLAJEWITSCH, DAS KORRESPONDIERENDE MITGLIED DER INTERNATIONALEN AKADEMIE DER WISSENSCHAFTEN DER ÖKOLOGIE UND DER SICHERHEIT DER LEBENSTÄTIGKEIT, DER DOKTOR DER PHILOSOPHIE, DER DOZENT, DER BEWERBER DER AKADEMISCHEN WÜRDE DES DOKTORS DER RECHTSWISSENSCHAFTEN DER KIEWER NATIONALEN UNIVERSITÄT NAMENS TARAS SCHEWTSCHENKOS (ДМИТРИЕНКО Ю.Н., ЧЛЕН-КОРРЕСПОНДЕНТ МЕЖДУНАРОДНОЙ АКАДЕМИИ НАУК ЭКОЛОГИИ И БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ, ДОКТОР ФИЛОСОФИИ, ДОЦЕНТ, СОИСКАТЕЛЬ УЧЕНОЙ СТЕПЕНИ ДОКТОРА ЮРИДИЧЕСКИХ НАУК КИЕВСКОГО НАЦИОНАЛЬНОГО УНИВЕРСИТЕТА ИМЕНИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО)

DIE HAUPTTYPEN (DIE FORMEN) DER UKRAINISCHEN RECHTLICHEN MENTALITÄT WIE DER ERSTEN IDEEN-WELTANSCHAULICHEN, NORMATIVEN-RECHTLICHEN BASIS, DES STÜTZPUNKTSUBSTRATES, DER PRIMÄREN MENTALEN RECHTE DER PRIMÄREN SUBJEKTE, DER GEÄNDERTEN NATÜRLICHEN PERSPEKTIVEN DES UKRAINISCHEN RECHTLICHEN BEWUSSTSEINS UND DER KULTUR WIE TYPISCH NATIONAL (ОСНОВНІ ТИПИ (ФОРМИ) УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОВОГО МЕНТАЛІТЕТУ ЯК ПЕРШОПРИРОДНОЇ ІДЕЙНО-СВІТОГЛЯДОЇ, НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ, БАЗОВОГО СУБСТРАТУ, НЕВІДЧУЖУВАНИХ ПЕРВИННИХ МЕНТАЛЬНИХ ПРАВ ПЕРВИННИХ СУБ'ЄКТІВ, ТРАНСФОРМАТИВНИХ ПРИРОДНИХ ПЕРСПЕКТИВ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ ТА КУЛЬТУРИ ЯК ТИПОВО НАЦІОНАЛЬНИХ)

У ході культурно-правової практики кожен суб’єкт правової свідомості повинен соціально визначити істинні та штучні правові та законодавчі цінності і смисл громадського і приватного правового життя, міжособистісних ідейно-світоглядних стосунків, моралі, нормативно-правової побутової етики, тобто освоїти і верифікувати повсякденний пласт правової культури. На той же час суспільно-правове буття і звичаєва правова свідомість являють собою сукупність спеціалізованих сфер типової національної правової культури, що включає процеси соціального, правового, законодавчого та ідеологічного порядку, життєзабезпечення та економічної, політичної і правовозаконодавчої взаємодії, а також філософії, соціології, психології тощо. Стратегічний розвиток (прошу помітити – не становлення!) української правової свідомості та культури прямо залежить від наявності, стану та дієвих перспектив історичного і реального ментально-правового поля її історичних і реальних суб'єктів («території», більшою мірою нефізичної структури, польової конфігурації існування місця певної національної правової свідомості та культури, традиції, неформальної спадкоємності правової свідомості та культури) у конкретному соціумі, суспільстві, конкретній нації, конкретного народу, конкретній державі, конкретної недержавної форми української правової свідомості та культури. Стратегічне же становлення (прошу помітити – не розвиток!) української правової свідомості та культури прямо залежить від наявності, стану та дієвих перспектив історичного і реального ідеологічно-правового поля її тільки реальних сучасних суб'єктів («території», системи, фізичної, скоріш за все непольової конфігурації існування артефактів і архетипів певної національної правової свідомості та культури, традиції, формальної спадкоємності правової свідомості та культури) у конкретному одержавленому соціумі, суспільстві, конкретній одержавленій нації, конкретного одержавленого народу, конкретній державі, конкретної державно-правовій форми української правової свідомості та культури. У цьому відношенні ментально-правове поле – це той дух правової культури, під впливом якого в суспільстві, бажано громадянському, відпрацьовується характерна для певної культури стійка сукупність ідейно-світоглядних правових уявлень, правових (становлення правосвідомості) і правоусвідомлених (розвиток правосвідомості), переживань, життєвих правових установок, яка визначає їх ментально структуроване бачення світу та правового світу. Цю сукупність називаємо правовим менталітетом, або правовою ментальністю. Правова ментальність – це ідеально, ідейно та естетично сформована давня історична проекція загального світу української правової культури на правову психіку людей як первинних суб'єктів правової свідомості та культури. Ідеологічно-правове поле – це та нормативно-правова (законодавча) матерія правової культури, під впливом якої в державі, бажано правовій, відпрацьовується характерна для даної державно-правової культури стійка сукупність регулятивних нормативно-правових уявлень, правових (становлення правосвідомості) і правоусвідомлених (розвиток правосвідомості), переживань, життєвих законодавчих установок, яка визначає їх типово ідеологічне, науково-теоретично структуроване бачення світу та, насамперед, даного законодавчого світу. Цю сукупність називаємо законодавчим, ідеологічно-правовим менталітетом, або ідеологічно-правовою ментальністю. Ідеологічно-правова ментальність – це неідеально, неідейно та неестетично, а типово законодавчо сформована сучасна проекція загального світу української законодавчої культури (за природного формування правосвідомості за вирішальними правовими ідеями певного конкретно-історичного або хронологічного її становлення та/або розвитку) на правову ідеологію людей, їх різних організацій, колективів та груп як вторинних суб'єктів правової свідомості та культури (первинних суб'єктів законодавчої свідомості та культури). Які ж існують фундаментальні якості природного українського правового менталітету? За різними ідеями такі: 1. Український правовий менталітет відбиває специфічні структуровані особливості українського типу правової культури, особливий образ правових думок, які формуються в тих, хто до даної правової культури належить. 2. Український правовий менталітет – це історично зумовлений ідейно-світоглядний та нормативно-правовий, з домінаною ідейної світоглядності феномен. Соціальні перетворення та еволюції української правової культури слабко призводять до зміни правового менталітету, але трансформація його відбувається лише внаслідок значних, революціонизованих культурно-правових змін. 3. Український правовий менталітет входить до структури індивідуальної психіки людини в процесі її залучення до даної правової культури. На протязі життя правова ментальність особливості може модифікуватися, але відбувається це тільки за умови суттєвого впливу на правового індивіда будь-якої нової для нього культурно-правової форми і, як правило це пов’язано з глибинними психолого-правовим зрушеннями. 4. В українському правовому менталітеті суспільне та індивідуальне правове зливаються і стають нерозрізненими. Він являє собою і суспільно-правове явище, яке виступає як незалежна від окремих людей соціокультурна правова реальність, і явище особистісно-правове, яке характеризує правову психіку окремої людини. Правовий менталітет українського народу є одночасно і правовою ментальністю його окремих представників. 5. Український правовий менталітет укорінюється у підсвідомих глибинах людської правової психіки, і його носії можуть правоусвідомити його зміст лише ціною спеціальних зусиль. Ментально-правові установки зазвичай задаються людині чимось само собою зрозумілим, і вони спираються на них у своєму правовому мисленні і правомірній (слухняній) поведінці з глибокого дитинства, не задумуючись, чому вони саме так думають і діють, а не інакше. Правова ментальність особистості важко піддається (якщо людина не стара, або стара, але мешкає у правовій державі) або зовсім не піддається (якщо людина за середнім віком або стара, або мешкає у неправовій державі) перебудові (конкретних науково-теоретичних правових досліджень з цього приводу нема), але звісно, що ментально-правове поле структурується не однією, а деякими водночас та вразночас спільними правовими ідеям, які виявляються в категоріях культури та правової культури, їх відомих артефактах і архетипах. 6. Український правовий менталітет є першоосновою формування невід'ємних ментальних прав первинних суб'єктів української правової свідомості та культури. 7. Український ідеологіно-правовий менталітет є першоосновою формування від'ємних ідеологічних прав вторинних суб'єктів української правової свідомості та культури, якщо останні наміренно порушують ментальні права.

Категорія правової культури – це загальні ідейно-світоглядні та нормативно-правові уявлення і статично-процесуальні нормо-та актотворчі установки, яких дотримуються суб'єкти права як суб'єкти правової свідомості та культури у сприйманні й розумінні об’єктивної правової реальності. Вони поділяються на дві групи. До першої відносяться онтологічні правові категорії, властиві всім об’єктам, з якими люди мають справу та пов’язані вони з ідейним розвитком української правової свідомості. У цих категоріях відбуваються світоглядні формування регулятивних уявлень про загальні універсальні атрибути навколишнього об’єктивного правового світу. Це, наприклад, правовий (законодавчий) простір, час, рух, правові зміни, законодавчі властивості, нормативна якість, кількість, причина, наслідок, відповідність, закономірність тощо. Ці категорії характерні для будь-якого правового об’єкта як у природі, так і в суспільстві. Друга група категорії включає соціально-правові категорії, що характеризують людину і суспільство як нормативно-регулятивні, законодавчо структуровані, основні, найважливіші обставини суспільного життя людей, їх діяльності і духовного світу (наприклад праця, власність, держава, свобода, справедливість, добро, совість, обов’язок тощо). Обидві групи категорій тісно взаємопов’язані, оскільки між онтологічними та соціальними категоріями межа відносна і в різних правових культурах простежується неоднаково, починаючи з античних часів.

В античній українській правовій ментальності найважливішу роль відігравали ідеї краси, гармонії і узгодженості людини і космосу. Стародавньогрецька скульптура, архітектура, поезія, філософія та правова свідомість і культура, котрі ми визнаємо рідними за тривалого існування давньогрецьких колоній на півні Криму, свідчать, що в давніх греків і українців ці правові ідеї ЯК ІДЕЇ РІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ були одним з головних стимулів творчої тодішньої та сучасної правової діяльності. Виділяємо різні типи правової ментальності. Якщо мова йде про будь-який народ в цілому, то його правовий менталітет визначається особливостями загальнонаціональної правової культури (цикл соціальної активності української правової свідомості некризовий, самостійність відносна). Основні категорії певної правової культури обов’язкові для всіх її носіїв – інакше вони просто не зможуть розуміти один одного і жити в одному суспільстві, взаємодіючи між собою. Але в складі народу існують різні соціально-правові групи і спільноти, в яких є власні правові субкультури. У межах кожної правової (законодавчої) субкультури загальний нормативно-правовий зміст окремих категорій може ідейно-світоглядно модифікуватися. На єдині для всього українського народу категоріальні правові (законодавчі, законотворчі) уявлення в різних соціально-правових групах нашаровуються деякі ідеологічні, політичні та навіть законодавчі відмінності у їх різноджерельному розумінні. У кожній правовій субкультурі складається груповий, корпоративний менталітет, який являє собою окремий різновид загальнокультурного правового менталітету. Специфічний груповий правовий менталітет формується також у адептів тієї чи іншої окремої культурно-правової форми правової свідомості та її артефактів й архетипів. Правова ментальність особистості визначається, по-перше, типом суспільства, в якому вона живе, тобто особливостями соціально-культурного, морального, правозаконодавчого та ідеологічного світу, до якого належить дане суспільство; по-друге, особливостями національної, правової, релігійної, ідеологічної, політичної та іншої культури разом та окремо; по-третє, особливостями всіх і кожної правової культур або культурно-правових форм, типів правової свідомості, які зумовлюють правовий менталітет окремих соціальних груп у суспільстві. Таким чином, українську правову ментальність можна розглядати на різних рівнях: 1) на рівні соціоправокультурних світів чи типів правової культури (правова ментальність архаїчна, антична, західноєвропейська, східна); 2) на рівні національних правових культур (правова ментальність українців, росіян, китайська, американська); 3) на рівні правових (законодавчих) субкультур, носіями яких є різні соціальні групи (правова ментальність дворянська, акторська, християнська, православна). Зміст правового менталітету складається з ментально-правових комплексів – правоуявлених і правоусвідмлених образів, які формуються накладанням «категоріальної правової (законодавчої) сітки» на конкретні правові (законодавчі) явища правової дійсності і визначають їх нормативне сприйняття. Ментально-правові комплекси визначають собою «згустки ментально-правових (різноментально-правових ) слів», дещо ніби особливого «ущільненя» ментально-правового поля, які надають йому характер негомогенності, неоднорідності; у нас це складові пропорції різнонаціональноментальної шільності формули української правової [1] та національної ідіоми [2]. Такі «згустки смислів» - різнонаціонально-ментально-щільні складові пропорцій зазначеної формули є першоджерелом наших «установочних» попередніх міркувань суджень про різні правові речі. Ми підводимо під ці смисли правові явища, які трапляються нам у житті, щоб зрозуміти і оцінити останні. Ментально-правові комплекси (рівні відсоткової національно-ментальної щільності складових пропорцій формули української правової ідіоми зокрема) виступають ніби даніми історичними та реальними правовими та правоусвідомленими передумовами, які сприяють орієнтації людини в подіях і умовах правового та/або законодавчого (законотворчого) життя, а також займати відповідну нормативно-правову позицію щодо них. Як ментально-правові комплекси, можуть виступати соціальні, правові, законодавчі стереотипи статичного права (становлення правосвідомості) та правової свідомості (розвиток правосвідомості) – спрощені схематичні ментально-правові уявлення про окремі суспільно-правові явища і об’єкти, що отримали широке визнання суспільно-правової думки. Багато ментально-правових комплексів являють собою вербальні правові ілюзії, «мовно-правові міражі», які ніби утворюють особливу – «вторинну», «психогенну правову реальність». Ментальне поле української правової культури з його «категоріальною правовою (законодавчою) сіткою» і сукупністю в цій сітці ментально-правових комплексів зумовлюють існуючу в правовій культурі окрему цілісну систему нормативно-правових (законодавчих) образів, які характеризують широкий правовий (міжнародний) та вузький (національний) світоустрій та виступають як цілісна правова картина світу. Картина правового (законодавчого) світу, як і інші ментально-правові утворення, не має чітко визначених ідейно-світоглядних і нормативно-правових обрисів і здебільшого включає в себе недостатньо логічно співвіднесені компоненти, двоякі і невизначені правові образи. В різних правових (законодавчих) культурах, особливо в сучасну правову епоху, картина правового світу багатогранна і поліваріантна, та включає в себе загальнодоступні компоненти наукового правового знання, релігійні вірування, і різні данні життєвого правового досвіду. Виявленням і аналізом змісту картини правового світу, приведення її у форму логічно-упорядкованого правового світогляду займається філософія права, правової свідомості, культури, як один з духовних феноменів правової культури.

Список використаних джерел:

1. Дмитрієнко Ю.М. Прямі ефекти девіантної правосвідомості: перша формула української правової ідіоми // Право і безпека. Науковий журнал. 2004/3'2. - Харків:НУВС, 2004. - С.11-18

2. Дмитрієнко Ю.М. Прямі ефекти синергетики девіантної правосвідомості: перша формула української національної ідіоми // Держава і право. Збірник наукових праць. Вип. 25. – Київ: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. - С. 14-21