Бойко І., Кондратьєв В.О.

Донецький Національний Університет економіки і торгівлі

ім.М.Туган-Барановського

ЩОДО ЗЛОЧИНІВ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Злочинність у банківській сфері була і залишається невід’ємною складовою загальної картини противоправних дій у сфері економіки. І саме від діяльності правоохоронних органів з розслідування та розкриття злочинів у банківській сфері залежить, чи зміниться ця ситуація надалі.

Метою роботи є визначення поняття «банківського злочину» та основних елементів характеристики таких злочинів.

Вивченням даної проблеми займалися такі вчені, як Сатуев Р.С., Шраер Д.А., Яськова Н.Ю., Матусовький Г.А., Голубєв В.О.

Злочини у банківській сфері – це суспільно небезпечні, винні діяння, що посягають на фінансові ресурси банків чи інших кредитно-фінансових установ, що вчиняються з використанням кредитно-банківських операцій уповноваженими на їх здійснення суб’єктами підприємницької діяльності чи іншими особами, які не мають жодного відношення до банку чи кредитно-фінансової установи [2].

До злочинів у банківський сфері належать різні за родовим об’єктом кримінально-карані діяння, що можуть бути названі «традиційними», зокрема розкрадання, посадові злочин; шахрайство з фінансовими ресурсами, фіктивне підприємництво, фіктивне банкрутство та ін.

Злочини у банківській сфері можна умовно поділити на три основні групи: злочини, вчинені організованими групами, до складу яких входять як сторонні особи, так і працівники банку; злочини, пов’язані з посяганням на майно та грошові кошти банку чи його клієнтів; злочини, що вчиняються службовим особами банку, в тому числі керівниками.

Більшість дослідників-криміналістів, які вивчають економічні злочини, відзначають такі елементи криміналістичної характеристики злочинів,вчинених у банківській системі України є: предмет злочинного посягання; способи підготовки, вчинення та приховування злочину; особа злочинця; обстановка вчинення злочину; «слідова картина» [3].

Дослідження предмета злочинного посягання, як елемента характеристики злочину, передусім вимагає висвітлення його сутності та співвідношення понять об’єкта та предмета злочину, які застосовуються в кримінальному праві.

Об’єктом вважають суспільні відносини, на які посягає злочин, яким він спричиняє шкоду та які захищаються нормами кримінального права. Під предметом розуміються речі матеріального світу, впливаючи на які особа посягає на ті або інші суспільні відносини. До основного предмета можуть належати кошти у готівковій та безготівковій формах, матеріальні цінності. В юридичній літературі під матеріальними цінностями розуміють будь-яку річ, яку можна викрасти [3].

Способи підготовки, вчинення та приховування злочину – це об’єктивно і суб’єктивно обумовлена система поведінки суб’єкта до, у момент і після вчинення злочину, що залишає різного роду характерні зовнішні сліди, що дозволяють за допомогою різноманітних наукових, економічних, правових, технічних прийомів і засобів уявити суть того, що сталося, своєрідності злочинного поводження правопорушника, його окремих особистісних даних і відповідно визначити найбільш оптимальні методи вирішення завдань розслідування злочину. Способи вчинення злочинів у банківській сфері дуже різноманітні – від звичайного розбійного нападу зі зброєю до використання сучасних інформаційних технологій.

Г.А. Матусовський класифікує способи вчинення злочинів на групи за суб’єктом злочину:способи посягання позичальника на фінансові ресурси кредитно фінансових установ; способи посягання працівників кредитно-фінансових установ на фінансові ресурси, що зберігаються в цих установах на рахунках клієнтів; способи посягань на кредитно-фінансові ресурси, пов’язані зі злочинною змовою представників кредитора і позичальника [2].

Злочинцем може бути чоловік, що володіє інформацією про банківську установу, про рух грошової маси,який, можливо працював у банківській сфері. Окрім цього, злочини цієї групи вчиняють працівники банку та їх керівники.

Останнім часом серед осіб, що вчиняють злочини у банківській сфері, збільшується й частка жінок. Це пов’язане з професійною орієнтацією деяких спеціальностей, робочих місць, обладнаних електронно – обчислювальними машинами та доступом у мережу Інтернет.

Кожний злочин відбувається в тій або іншій обстановці, у тих чи інших умовах. Диференціація об’єктивної реалії, охоплюваної цим поняттям, дозволяє визначити коло його складових елементів, а отже, і обставин, які необхідно з’ясувати в ході розслідування кримінальної справи. Це означає, що необхідне з’ясування часу доби, дня, тижня, місяця, місця вчинення злочину, наявності поблизу житлових, виробничих та інших об’єктів, кадрової політики фінансової установи та поведінку персоналу до і після вчинення злочину.

Під слідами злочину вчинених у банківській сфері розуміється будь-які зміни середовища, що виникли в результаті вчинення в цьому середовищі злочину. Сліди, що можуть бути виявлені на місці події: сліди пальців рук, ніг, знарядь злому, транспортних засобів, мікрочастинки та ін. Всю гаму слідів, що виникають під час вчинення «банківських злочинів», умовно можна поділити на:

традиційні сліди – це сліди в матеріальному середовищі, а саме сліди-відображення, сліди-речовини, сліди-предмети та нетрадиційні – це сліди в електронному середовищі, тобто, як стверджує В.О. Голубєв, інформаційні сліди, що утворюються в результаті впливу на комп’ютерну інформацію шляхом доступу до неї і являють собою будь-які зміни комп’ютерної інформації, пов’язані з подією злочину [1].

Таким чином, детальне дослідження основних елементів криміналістичної характеристики злочинів у банківській сфері, сприяє ефективному їх розкриттю та розслідуванню.

Криміналістична характеристика злочинів у банківській сфері є складовою під час розроблення методики їх розслідування,тому що вона дає уявлення про основні риси злочину, механізм його скоєння, особу злочинця, обставини, що заважають розслідування або сприяють йому.

Ознайомлення з такою методикою сприяє підвищення рівня спеціальних знань, що у свою чергу зробить процес розслідування більш ефективним.

Література:

1. Петренко П. Криміналістична характеристика злочинів у банківській сфері/ Петренко П. // Аналітика. – 2010. - №5. – С.44-47.

2. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч. Посібник.-Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.

3. Сатуев Р.С., Шраер Д.А., Яськова Н.Ю. Экономическая преступность в финансово-кредитной системе. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – 272 с.