Коваль Д . В., Кондратьєв В. О.

Донецький національный університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ

СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Криміналізація суспільства – небезпечна тенденція для України, тому важливим напрямком протидії злочинності є її попередження. Запобігання злочинності в середовищі неповнолітніх є одним з напрямків запобігання злочинності в цілому. На сьогодні, протидія злочинності серед цього контингенту залишається однією з головних проблем кримінологічної науки.

Рівень наукової розробки проблеми можна визначити як достатньо досліджений. Відомими є наукові праці таких авторів як В.Т. Маляренка,

А. П. Закалюка, О. І. Бугери, М. І. Вєтрова, Ю.М. Грошевого, В.Г. Гончаренка, Л.М. Лобойка, М.М. Михеєнка та інші. Однак у сучасному суспільстві ще багато прогалин у цій роботі і особливо у сфері запобігання підлітковій злочинності.

Отже, мета статті – висвітлення питань, щодо злочинів, які вчиняються неповнолітніми та визначити основні напрями запобігання цьому явищу.

Протиправна поведінка дитини обумовлена, перш за все, особливостями середовища, в якому вона знаходиться, а саме: перебування у криміногенному оточенні, виховання у проблемних та кризових сім’ях, відсутність індивідуального підходу до проблемної дитини у навчально-виховних закладах, негативний вплив асоціальних груп однолітків тощо.

Найбільш вразливий і не стійкий віковий період у підлітків припадає на 16-17 років. У цьому віці підлітками вчиняється до 62 % злочинів від загальної кількості злочинів, вчинених неповнолітніми. Разом із цим, немає певних обмежень чи виключень у залежності від соціального статусу неповнолітніх злочинців — ними стають як безпритульні, вихідці із неблагополучних сімей, так і вихідці із цілком педагогічно та матеріально благополучних родин. [1]

Як свідчать дані Державної кримінально-виконавчої служби України, щорічно до спеціальних виховних установ надходить до 30 засуджених неповнолітніх, які не вміють читати й писати. Значна кількість засуджених неповнолітніх (69 %) раніше вже засуджувалися до покарань, але не пов’язаних з позбавленням волі. [3]

Враховуючи це, успішна профілактика злочинності неповнолітніх може бути забезпечена не тільки шляхом створення відповідних умов для утримання засуджених неповнолітніх у спеціальних виховних установах, які б забезпечували надання освіти та професійних навичок, підвищення правової компетентності та психологічної готовності до свідомого соціально унормованого життя, а також запобігання та профілактику злочинів серед неповнолітніх вцілому.

М. І. Вєтров під терміном «профілактика злочинності неповнолітніх» розуміє сукупність соціально-економічних, ідеологічних, культурно-виховних, організаційно-управлінських заходів, спрямованих на виявлення та запобігання причинам злочинності, умовам та обставинам, що сприяють їх учиненню, на виправлення та перевиховання осіб, які мають відхилення у поведінці, на застереження суспільства від протиправних діянь. [4]

Термін «запобігання» (попередження) у кримінологічній літературі визначається як складна, багаторівнева система державних органів та громадських організацій, що здійснюють анти криміногенний вплив на соціальні об’єкти, з метою недопущення порушень кримінально-правових норм і усунення (нейтралізації) чинників, що її детермінують. [5]

Сьогодні у суспільстві дедалі утверджується думка про те, що запобігти злочинності неповнолітніх лише за допомогою засобів кримінально-правового впливу на підлітків-правопорушників неможливо. Тому виникає потреба у створенні ювенальної юстиції, яка б передбачала: комплекстну взаємодію державних і недержавних установ та організацій з метою виявлення глибинних процесів у цій сфері та причин, що породжують злочинність серед неповнолітніх, адекватне реагування на них; запобігання вчиненню злочинів та їх профілактику; правовий вплив на неповнолітніх, які вчинили злочини, та осіб, що своїми діями сприяли антисоціальній поведінці; соціальну реабілітацію неповнолітніх правопорушників та адаптацію їх у суспільстві.

Необхідність створення в Україні системи ювенальної юстиції зумовлена тим, що положення чинного законодавства не повною мірою відповідають міжнародним договорам, що були ратифіковані Україною: Конвенція про права дитини (ст.40), Мінімальна стандартні правили ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінські правила). Вітчизняне законодавство, спрямоване на захист прав та законних інтересів неповнолітніх, у єдності з міжнародними угодами повинно бути покладене в основу державних та регіональних програм попередження злочинності неповнолітніх. Основна спрямованість ювенальної юстиції має бути соціально-реабілітаційною, а не каральною.

Наступним кроком у запобіганні злочинності неповнолітніх має стати впровадження інституту шкільного інспектора. Інспектори у справах дітей, закріплені за освітніми установами є структурними одиницями підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх міськрайорганів ГУМВС-УМВС України. Шкільні інспектори підпорядковуються начальнику міськрайонів, наказом якого кожен із співробітників закріплюється за конкретним освітнім закладом. Розміри і межі території, де вони проводять профілактичну роботу, визначені розмірами і межами освітнього закладу та його мікрорайону.

Найбільш ефективними заходами, також, слід вважати реалізацію соціальних заходів, спрямованих на підвищення рівня правової культури і неповнолітніх, і громадян; поліпшення науково-методичного забезпечення профілактичної діяльності щодо запобігання злочинності неповнолітніх.

Таким чином, підвищенню ефективності профілактики злочинності серед неповнолітніх сприятиме застосування конкретних заходів, спрямованих на усунення факторів, що сприяють злочинності, а саме:

1. Запровадження державної політики запобігання злочинності неповнолітніх, що сприятиме соціальній інтеграції молоді;

2. Надання спеціальної допомоги і запровадження у навчальних закладах спеціалізованих експериментальних програм, спрямованих на правове виховання молоді та їх кращу інтеграцію у суспільстві;

3. Розробка та застосування технічних та ситуативних заходів щодо усунення або обмеження існуючих причин та умов для вчинення неповнолітніми правопорушень.

Таким чином, органічно поєднуючи загальні та спеціальні заходи запобігання злочинності неповнолітніх, можна ефективно впливати на умови та причини злочинності у конкретному регіоні, що врешті-решт знизить рівень злочинності неповнолітніх.

Література:

1. Федір Іллюк Дорога життя // Юридичний вісник України / Федір Іллюк. - 2006 р. [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу:

<http://www.minjust.gov.ua/0/7825>

2. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: < http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052713.html>.

3. Звіт про виконання Плану заходів щодо реалізації основних напрямів діяльності Державного департаменту України з питань виконання покарань на 2010 рік (за ІV квартал 2010 року) [Електронний ресурс]. –

Електрон. текстові дані. – Режим доступу <http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=79024&cat_id=66359&search_param=D1%85&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing =1>

4. Ветров Н. И. Криминологическая характеристика правонарушений молодежного возраста [Текст] : учеб. пособ./ Н. И. Ветров. – М., 1998. – С. 102

5. Курс кримінології : Загальна частина [Текст] : підручник / за заг. ред. док. юрид. наук, проф. О. М. Джужи; відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв : у 2 кн. – Кн. 1: Заг. част. – К. :Юрінком Інтер, 2001. – 345 с.