Талакіна Т.О., Кондратьєв В.О.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

Щодо проблем, сутності й попередження сімейно-побутового насильства стосовно неповнолітніх

Насильство в сім’ї і, зокрема, стосовно неповнолітніх – це особлива сфера дослідження, вивченням якої займаються фахівці з педагогіки, психології, соціології, кримінології, кримінального права, адміністративного права та науковці з інших галузей знань.[4]

Значний внесок у дослідженні причин сімейно-побутової злочинності та сімейно-побутового насильства стосовно неповнолітніх внесли відомі вчені-юристи А.І. Алексєєв, Ю.М. Антонян, В.О. Глушков, О.М. Джужа, А.І. Долгова та ін.

У духовній сфері суспільства спостерігається суперечливість життєвих принципів, девальвація загальнолюдської і культурно-етичної системи цінностей. У зв'язку з цим суспільство України характеризується критичною ситуацією у сфері охорони дитинства, супутниками якої є демографічна криза, погіршення як кількісних, так і якісних характеристик населення, загострення проблеми здоров’я дітей, значне зростання дитячої бездоглядності та злочинності неповнолітніх. Тому, є всі підстави стверджувати, що насильство над дітьми в сім'ї заслуговує окремого розгляду, наукового дослідження, оскільки діти, особливо в молодшому віці, є особливо уразливими і беззахисними і вимагають для свого повноцінного розвитку спеціальної уваги і піклування. [5]

Цей вид насильства досить розповсюджений і широко практикується у всіх прошарках суспільства та сімей різного фінансового й соціального статусу, але через характерну латентність домашнього побутового насильства воно не було предметом публічного обговорення.

Отже, метою даної статті є виділення найважливіших рис, які характеризують сімейно-побутове насильство щодо неповнолітніх, визначення місця сімейно-побутових насильницьких злочинів у структурі насильницької злочинності.

Генезис насильства в сім’ї має глибокі корені. І в Україні, і в закордонних країнах держава або санкціонувала застосування насильства в сім’ї чи інших сферах життєдіяльності людини, або просто не заперечувала проти звичаїв та традицій, що встановились у відношенні до неповнолітніх.

Процес зміни соціальних стереотипів займає багато часу і не завжди є достатнім для вирішення ситуації в житті окремої особистості. Тому держава повинна застосовувати усі можливі заходи та засоби для вирішення проблеми насильства стосовно неповнолітніх в сучасній сім’ї. [4]

Різні вчені трактують визначення терміну «насильство» по-різному. Згідно з енциклопедією Міллера: «Насильство – це завдання людям шкоди шляхом убивства, калічення чи завдання болю». Його значення може поширюватись і на загрозу завдання такої шкоди, а також на психологічну і на фізичну шкоду. Нерідко буває дуже важко визначити, чи мало місце в ситуації насильства в сім’ї фізичне насильство, чи справа обмежувалася психологічним або економічним насильством.

Головними рисами, що характеризують сімейно-побутове насильство щодо неповнолітніх є мета, повторність та динамічність такого насильства.

Метою такого насильства є домінування над неповнолітнім та контроль його поведінки.

Повторність проявляється в тому, що сімейно-побутове насильство щодо неповнолітнього має тенденцію до систематичного повторення.

Динамічність насильства полягає в тому, що воно є процесом, тобто розвивається поступово і має циклічний характер і за відсутності протидії має постійну тенденцію до посилення. [5]

Організація Об’єднаних Націй вимагає від України розпочати боротьбу з насильством в сім’ї і для цього в Україні використовується ціла низка нормативно-правових актів, що захищають неповнолітніх дітей від насильства. Перш за все це Конституція України, Сімейний кодекс України, а також Конвенція ООН про права дитини, Загальна Декларація прав людини та ін.

Сімейно-побутові насильницькі злочини проти неповнолітніх за характерними ознаками можуть бути умовно розділені на основні і додаткові.

До основних ознак зазначених злочинів належать особисто-побутові відносини, що склалися між винним і потерпілим до здійснення злочину; криміногенний сімейно-побутовий конфлікт, що лежить в їх основі; протиправне діяння, саме воно є неправомірним вирішенням конфлікту, конфліктної ситуації між людьми, пов’язаними саме сімейно-побутовими відносинами; чітка особистісна спрямованість протиправних дій батьків проти неповнолітніх як безпосереднього учасника криміногенного конфлікту; криміногенно-ситуативний характер посягання.

До додаткових ознак слід віднести наявність тривалих конфліктних стосунків між злочинцем і потерпілим; сімейно-побутові мотиви особистісного характеру (ревнощі, ненависть, кривдження, неприязнь, помста тощо); використання побутових знарядь при скоєнні злочину.

Головна задача сьогодні – це не ліквідація причин та умов насильства, а попередження насильства в сім’ї. Держава повинна ефективно реагувати на випадки насильства в сім’ї та забезпечувати повну реабілітацію тих, хто пережив це насильство. Необхідними заходами з попередження насильства в сім’ї, насамперед, повинні бути популяризація Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”, стимулювання як громадськості, так і органів влади та місцевого самоврядування до його більш широкого застосування, підвищення рівня ознайомленості громадян з їх природними і охоронюваними законом правами.

Таким чином, головними заходами попередження сімейно-побутового насильства стосовно неповнолітніх є: сприяння діяльності жіночих неурядових організацій; регулярне опублікування офіційної статистики насильства в сім’ї; розроблення методичних рекомендацій з наведеним невичерпним переліком дій, що можуть відноситись до того чи іншого виду насильства в сім’ї, та із зазначенням індикаторів, які можуть свідчити, що по відношенню до особи було скоєно той чи інший вид насильства в сім’ї; сприяння суспільному усвідомленню серйозності проблеми за допомогою рекламної кампанії в пресі, телевізійних програм та фільмів на тему попередження насильства в сім’ї; корекція сімейного виховання, насамперед, заборона фізичного покарання дитини, підвищення педагогічної культури батьків; створення науково-практичного коментарю до Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”, в якому необхідно більш чітко визначити коло осіб, на яких розповсюджується дія закону.[4]

Список використаної літератури:

1. Конституція України. – К.: Юрінком, 1996. -79с.

2. Всеобщая Декларация прав человека // Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. – М.: Юрид. лит., 1990. – С. 15.

3. Сімейний кодекс України. Коментар основних положень / упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

4. Диссертации \ Ковальова О.В. \ 1.1. Сутність та види насильства в сім’ї – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://adminpravo.com.ua/index.php/2010-04-13-14-05-13/113-2010-08-31-11-40-41/1500-11------.html

5. Економіка. Фінанси. Право. – М. Ю. Самченко/ Поняття та сутність сімейно-побутового насильства стосовно неповнолітніх/ №7/2010 – с. 30- 33