Право /5.Уголовное право и криминология

Сапріянчук О.П.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Науковий керівник: Пендюр В.В.

Розвиток віктимології на сучасному етапі

Глибокі зміни, що відбуваються у житті нашого суспільства, породжують багато труднощів не лише в економічній, політичній та соціальній сферах, а й в етико-психологічній. Наслідком ускладнення соціально-економічної і політичної ситуації, процесів, пов’язаних зі швидкими змінами в суспільстві, є, зокрема, бурхливе зростання кількості та розмаїття соціальних конфліктів, в основі яких часто бувають нерозуміння людьми одне одного, надмірна дратівливість, агресивні прояви. Увиразнення показників правопорушень і злочинів зумовлює актуальність дослідження факторів та передумов виникнення конфліктності, агресії, злочинності і пошуку шляхів їх запобігання.

Традиційно дослідження причин агресії, злочинів та соціальних конфліктів спрямовуються на вивчення властивостей особистості агресора (злочинця), можливих причин вербальних або фізичних нападів, мотивів скоєння злочинів, особливостей конфліктної, агресивної чи злочинної поведінки. Водночас одна з найзначніших причин цих явищ залишається малодослідженою, хоча вона й очевидна: йдеться про віктимологічний аспект проблеми соціальних конфліктів і злочинів.

Теоретичний аналіз наукових досліджень і публікацій показав, що останнім часом все більше зацікавлення науковців і практиків викликають проблеми агресії, насильства і конфліктів, а також віктимології. Проблема злочинності завжди була і буде актуальною. Дослідники, переважно в галузі кримінології, постійно здійснюють розвідки щодо причин злочинів Ю. Антонян, О. Бандурка, С. Бородін, В. Гульдан, М. Дубінін, І. Карпець, Н. Кузнецова, В. Пирожков, О. Ратінов, О. Шаваєв, Г. Шнайдер. Але необхідно підкреслити, що в переважній більшості ці дослідження відзначаються однобічністю, оскільки основна увага вчених зосереджується на особистості й поведінці злочинця. Жертва ж досить довго вважалася пасивним учасником кримінальної взаємодії і такою, що ніяк не спричиняє злочин, а лише зазнає шкоди від нього

Віктимоло́гія — галузь у кримінологічній науці, що разом означає вчення про жертву. Віктимологія - наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

У широкому значенні віктимологія вивчає як жертви злочинів, так і жертви певних соціальних та природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні - це кримінальна віктимологія, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезисі злочинної поведінки, а тому є частиною науки кримінології.

Зарубіжні вчені розрізняють віктимологію в широкому та вузькому її значеннях. У широкому значенні віктимологія - це окрема наука, що вивчає як жертв злочинів, так і жертв певних соціальних і природних явищ (війн, стихійних лих тощо). Віктимологія ж у вузькому значенні (кримінальна віктимологія) - частина кримінології, тобто галузь знань про жертву злочину та її роль у генезі злочинної поведінки.

Основною метою віктимологічного вивчення є підвищення ефективності запобігання конкретним злочинам і профілактика злочинності загалом через уплив безпосередньо на потерпілих, а також через організацію правового виховання, зорієнтованого як на потенційних потерпілих, так і на можливих злочинців.

Жертва у віктимології - це особа або певна спільнота людей, котрій прямо чи опосередковано завдано будь-якої шкоди від злочинного посягання. Таке широке трактування особи потерпілого дає можливість комплексно дослідити всі її ознаки.

Латентна жертва - це особа, що реально постраждала від злочину, але з якихось причин цей факт залишився невідомим для офіційного обліку. Тож латентними жертвами є і ті потерпілі, котрим закон надав право вибору - повідомляти чи не повідомляти про злочин, який стався (справи приватного обвинувачення).

Важливо також розрізняти випадки, коли статус потерпілого особа приписує собі без достатніх на те підстав і, навпаки, коли він їй нав'язується. Роль жертви може бути реальною та уявною (мається на увазі її самооцінка). Принципове значення має і виділення персоніфікованих та колективних ролей. Хоча віктимологія, переважно, вивчає конкретні жертви, але не варто забувати, що нерідко саме від групової поведінки залежить процес перетворення на жертву як групи осіб, так і окремих її членів.

Завданням віктимології є встановлення більш повної картини латентної злочинності через виявлення потерпілих від невідомих або прихованих злочинів, а також удосконалення механізмів компенсації шкоди потерпілому на справедливій основі.

Віктимологія вивчає жертву щодо її морально-психологічних і соціальних характеристик, які впливають на її вразливість, та ситуації, що передують злочинові, а також ситуації безпосереднього вчинення злочину. Це дає змогу отримати відповіді на запитання: як у таких ситуаціях у взаємодії з поведінкою злочинця криміногенно-провокаційно виявляється поведінка жертви.

У кримінологічних дослідженнях минулого головна увага приділялася поведінці злочинця, а потерпілий від злочину, переважно, фігурував як учасник кримінального процесу. Водночас, взаємозв'язок злочинця та потерпілого має важливе кримінологічне значення. Із метою об'єктивного дослідження механізму конкретного злочину необхідно вивчати не тільки злочинця, а й жертву злочину. Це зумовлюється тим, що приводом до злочинного посягання й умовою, що полегшує його вчинення, іноді може бути й поведінка потерпілого. Таку поведінку у кримінології називають віктимною, а розділ кримінології, що вивчає пов'язані з цим проблеми, -віктимологією.

Розвиток віктимології на сучасному етапі здійснюється за такими напрямками:

- підготовка особи до можливого "стику" зі злочином за допомогою розробки алгоритму оптимальної поведінки в криміногенних ситуаціях і спеціальних тренінгів;

- підвищення рівня захищеності посадовців, чиї функціональні обов'язки пов'язані з підвищеним ризиком стати об'єктом злочинного посягання;

- інформування громадян про віктимологічні "ситуації-пастки", щоб, по можливості,уникнути їх або звести до мінімуму;

- захист і реабілітація потерпілих від злочинів.

Отже, віктимологія на даному етапі розвитку все більше розвивається і набуває все більшого застосування на практиці і можна сказати, що віктимологія – самостійний науковий напрям, що має свої, специфічні предмет, об’єкт і методи дослідження; віктимна поведінка потенційної чи актуалізованої жертви, як предмет віктимології, потребує ретельного всебічного дослідження для виявлення причин та умов віктимізації і пошуку шляхів зниження рівня віктимності населення (у тому числі й латентної); як інтегрований науковий напрям, віктимологія синтезує кримінологічні, криміналістичні, соціологічні та інші знання про постраждалих (жертв), серед яких центральне місце мають посідати знання психологічні; саме дослідження віктимної поведінки як психологічної проблеми дозволяє вирішити найбільшу низку проблем особистісної девіктимізації.

Література:

1. Бовть О.В. Віктимна поведінка як психологічна проблема /О.В.Бовть //Право. - 2008. - №10. - С.152-159.

2. Інтернент ресурси [http://radnuk.info/pidrychnuku/kruminologiua/39-ivanov1/320-61-.html]

3. Інтернент ресурси [http://uk.wikipedia.org/wikі]