Право/7. Экологическое, земельное и аграрное право

Тіцька Олеся Миколаївна

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Правовий статус спеціалістів сільського господарства як суб'єктів аграрних відносини

Одним із специфічних видів правовідносин є аграрні правовідносини. Суб'єктами аграрних правовідносин визнаються фізичні та юридичні особи, які наділені правами і обов’язками у сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, а також в їх виробничо-технічному і соціальному значенні [1, с.21]. Серед зазначених суб’єктів можна виділити специфічну групу – це спеціалісти сільського господарства.

Слід зауважити, що в сучасний період дослідженню цього питання не приділяється достатньої уваги, хоча за часів Радянського Союзу дане питання активного обговорювалося у наукових колах. Зокрема, аналізу правового становища спеціалістів сільського господарства присвячено роботи В.З.Янчука, В.І.Семчика, Г.В.Чубукова, М.С.Сторожева та інших вчених.

На сьогодні ні в законодавстві, ні у юридичній літературі немає єдиного підходу до визначення осіб, які належать до категорії «спеціаліст сільського господарства».

В.І.Семчиком була висловлена думка, що до цієї категорії належать особи, які мають вищу або середню спеціальну освіту і які працюють на сіль господарських підприємствах за відповідною спеціальністю: агрономом, зоотехніком, ветеринарним лікарем, інженером тощо, або займають керівні посади: голови колгоспу (директор радгоспу), керівника виробничого підрозділу чи галузі виробництва [2, с.7].

О.М.Браніцький у своєму дисертаційному дослідженні «Правове становище спеціалістів сільського господарства» зазначає, що спеціалісти сільського господарства – особи, які здобули вищу або середню спеціальну освіту, а також особи, які здобули освіту за однією із загальних професій та працюють у сільськогосподарських підприємствах незалежно від виду організаційно-правової форми та форми власності, в результаті чого наділені спеціальною правосуб’єктністю [3, с.3].

Правове становище даних суб’єктів аграрних правовідносин закріплюється у нормативно-правових актах, які можна поділити на три блоки: загальні (які стосуються всього господарського комплексу, у тому числі і спеціалістів сільського господарства); галузеві (які стосуються агропромислового комплексу, у тому числі й спеціалістів сільського господарства); спеціальні або професійні (які встановлюють права і обов’язки спеціалістів різних галузей сільського господарства) [4, с.71].

Для того, щоб особа могла бути суб’єктом певних правовідносин вона повинна бути наділена правосуб’єктністю. Правосуб'єктність виражається і конкретизується у правоздатності, дієздатності та деліктоздатності [5, с.356]. Правоздатність спеціалістів сільського господарства – складне, багатогранне явище. Оскільки в ньому поєднуються два види правоздатності – галузева, яка вказує на специфіку сільськогосподарського виробництва, та спеціальна – оскільки спеціалісти займають відповідні посади в господарствах та наділені закріплених у нормах права повноважень, що надаються їм для забезпечення виконання покладених на них функцій [6, с.227; 7, с. 22].

Також можна стверджувати про спеціальну правосуб’єктність, яка полягає у сукупності необхідних умов, які дають можливість даній категорій осіб бути учасниками аграрних правовідносин, з настанням яких норми права пов'язують виникнення спеціальних прав та обов’язків і можливості нести відповідальність за свої дії [7, с.22].

Слід погодитися з думкою О. Браніцького про дві умови виникнення спеціальної правосуб'єктності спеціалістів сільського господарства. До них слід віднести: 1) здобуття відповідної освіти і 2) виникнення аграрно-трудових правовідносин [7, с.22].

Особи, які бажають стати спеціалістами сільського господарства можуть здобути вищу або середню спеціальну освіту у спеціалізованих аграрних ВНЗ або здобути освіту за однією із загальних професій і по закінченню працювати у сільськогосподарських підприємствах.

Аграрно-трудові правовідносини виникають із факту членства (коли йдеться про підприємства кооперативного характеру) та укладення трудового договору. У першому випадку трудові відносини регулюються нормами аграрного права з урахуванням положень трудового законодавства; у другому – нормами трудового законодавства, з урахуванням специфіки праці у сільському господарстві [3, с.4].

Права і обов’язки, закріплені у чисельних нормативно-правових актах, не охоплюють всіх особливостей правосуб'єктності спеціалістів аграрних підприємств. Локальні нормативно-правові акти аграрних підприємств, які повинні регулювати правове становище спеціалістів сільськогосподарських підприємств, як правило, не приймаються. Науковці, що досліджують зазначені проблеми, пропонують прийняти комплексний нормативно-правовий акт для покращення правового регулювання діяльності спеціалістів сільського господарства, вирішення проблем, пов’язаних з трудовою діяльністю спеціалістів аграрних підприємств [4, с.74].

Спеціалісти сільського господарства є повноправними суб’єктами аграрних правовідносин. Вони наділені відповідними правами та обов’язками, характеризуються спеціальною правосуб'єктністю. У зв'язку з цим слід погодитися з пропозицією О.М.Браніцького про необхідність прийняття комплексного нормативно-правового акта, який сприятиме уніфікації правового регулювання діяльності спеціалістів у аграрних підприємствах незалежно від форм власності та організаційно-правової форми [4, с.74]. Як справедливо зазначає вчений, таким актом повинен стати Закон України «Про спеціалістів сільського господарства» [3, с. 5]. В цьому законі доцільно закріпити поняття спеціалістів сільського господарства, визначити критерії, яким повинні відповідати дані особи, їх права і обов’язки, порядок і умови трудової діяльності, юридичну відповідальність. Прототипом такого нормативно-правового акта може слугувати Положення про спеціаліста сільського господарства, який працює в колгоспі, радгоспі чи інших сільськогосподарських підприємствах [8].

Література:

1. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов: Учебн. пособие.- Изд. 2-е, доп. и испр. // Бердников Е.С., Гавриш Н.С., Глотова Е.Д. и др. / Под ред. А.А. Погребного, И.И. Каракаша. – Х., 2001. – 400 с.

2.Сторожев Н.В., Молчадская Л.Н. Права и обязоности специалистов сельскохозяйственных предприятий по управлению производством / Науч. ред. А.А. Головко. – Минск,1982. – 160 с.

3.Браніцький О.М. Правове становище спеціалістів сільського господарства : Автореферат дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.06 / О.М. Браніцький; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Харків, 2006. – 20 с.

4. Браніцький О.М. Тенденції законодавчого закріплення правового становища спеціалістів сільського господарства // Право України. – 2004. – №11.- С.70-74.

5.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер.з рос. – Х., 2001. – 656 с.

6. Теорія держави і права: Навч. посібник /А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К., 2002. – 368с.

7. Браніцький О.М. Деякі аспекти правового становища спеціалістів сільського господарства як суб’єктів аграрних правовідносин // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 21-24.

8. Положение о специалисте сельского хозяйства, работающем в колхозе, совхозе и других сельскохозяйственных предприятиях: Приказ Министра сельського хозяйства СССР от 19 декабря 1977 г. // Бюллетень нормативных актов министерств и ведомств СССР. – 1978. – №5. – С.3-6.