Психология и социология.
11.Психофизиология.
Дзвоник Г.П., Савченко Т.М.
передбачаємо розгляд такого кола питань:
• професійний стрес у діяльності
менеджера
• фактори впливу на розвиток
професійного стресу менеджера;
•
модель професійного
стресу у менеджерів освітніх організацій.
Розпочнемо питання, яке
стосується професійного стресу у менеджерській діяльності. Причиною стресу, пов'язаного із менеджерською діяльністю, є
особливості самого соціального феномену і ті вимоги, які висуваються особистості, яка
виконує функції професійного управління. За А. Файолем, управління - це
процес безперервних професійно пов'язаних
дій, що забезпечує успіх функціонування
певної організації. Коротко охарактеризуємо зміст принципів, які лежать в основі феномену управління. Ці принципи було закладені ще на початку XX століття німецьким соціологом М.Вебером:
1. Потрібно, щоб існував поділ праці, який
визначає чітку відповідальність
за виконання своїх обов'язків;
2. Потрібно, щоб існувала чітка ієрархія
влади, за якою кожен
службовець несе
відповідальність перед вищим посадовцем за своїх
підлеглих, але він і
наділяється владою над ними;
3. Потрібно, щоб існувала чітка система
правил, яка має вигляд
посадових
інструкцій і призначена забезпечити
одноманітність
виконання кожного
завдання;
4. Потрібно, щоб існувала чітка
формалістична невиразність
керівника. Він повинен
управляти організацією відповідно щодо раціональних стандартів
включати особистісні емоції і
міркування;
5. Потрібно, щоб кожен працівник в тому
числі і управлінець
відповідав «технічній»
кваліфікації посади, яку обіймає;
6. Потрібно, щоб існував чіткий механізм відбору
кандидатів на
посади із їх наступною
атестацією відповідності посаді в тому числі і керівників (менеджерів).
Історичний розвиток суспільства вносить нові корективи у розуміння процесів управління. У останніх дослідження великий акцент робиться на
потребі наявності у менеджера розвиненого емоційного інтелекту. Під емоційним інтелектом розуміють:
1) адекватне оцінювання власних
емоцій;
2)
високий рівень самоконтролю;
3)
високий рівень мотивації;
4)
розвинена емпатійність;
5)
висока комунікативна
компетентність.
Л. Дафт об'єднуючи
велику кількість вимог до посади менеджера, виявив три основні категорії навичок, якими останній повинен
володіти:
- концептуальні;
- людські;
- технічні.
Концептуальні навички -
це
когнітивні уміння, які
дозволяють менеджеру сприймати, аналізувати та управляти інформацією про
організацію.
Людські
навички - це
уміння, які дозволяють створити ефективну взаємодію
між усіма членами організації.
Технічні навички - це спеціальні знання та вміння, які необхідні для виконання всіх робочих завдань. Вони передбачають оволодіння менеджером спеціальними професійними знаннями, аналітичними здібностями для ефективного виконання своєї діяльності. Аналізуючи особливість професійного стресу менеджерів освітніх організацій порівняно із менеджерами організацій іншого типу візьмемо за основу дослідження Л.М. Карамушки, яка виділила особливості діяльності освітньої організації. По-перше, основною метою освітньої організації є забезпечення знаннями та виховання і розвитку особистості, тобто в результаті створюється складний за параметрами продукт. В комерційних організаціях основною метою є отримання прибутку за допомогою виробництва товарів і послуг. Рівень відповідальності менеджерів в цих організаціях буде різний і відповідно психічне напруження буде мати різне походження. По-друге, соціально-психологічні характеристики об'єкта управління досить відрізняються по відношенню до комерційних організацій. Так, в освітній організації основним об'єктом є діти, які мають досить великий спектр характеристик, які потрібно враховувати при досягненні основної цілі. Це, звичайно, буде породжувати появу багатьох складностей, які вимагають залучення значних розумових, емоційних ресурсів менеджера. По-третє, при порівнянні особливостей результату діяльності освітні організації також мають значні відмінності від комерційних організацій. Так, кінцевий продукт (рівень освіченості, вихованості) дуже відстрочений у часі і не має відчутного «зворотного зв'язку», також не помітні чіткі матеріальні критерії якості продукту. Це вимагає від менеджерів освітніх організацій певних зусиль, які супроводжуються психологічними напруженнями та навантаженнями. Тому при побудові моделі професійного стресу менеджера освітньої організації будемо враховувати ці особливості.
Фактори впливу на розвиток професійного стресу менеджера незважаючи на велику кількість обов'язків та багатовекторність напрямів відповідно вищезазначених вимог, які ставляться до менеджера стосовно процесу управління, можна говорити, що вони можуть і виступати причиною виникнення професійного стресу менеджера. Такий висновок дозволяє нам зробити теорія психологічного стресу Р. Лазаруса, із якої випливає, що невідповідність внутрішніх ресурсів зовнішнім вимогам стає причиною виникнення стресу. Оскільки зовнішні вимоги породжені професією менеджера та певним організаційно-професійним середовищем звідси виникає і специфіка стресу. В сучасній психологічній науці він відомий, як «професійний стрес у менеджерській діяльності». Розглядаючи особливості професійного стресу менеджерів освітніх організацій ми використали підхід Л.М. Карамушки стосовно аналізу психологічних чинників в організаційному середовищі:
-
макрорівень аналізу явища - на рівні держави і суспільства;
-
мезорівень аналізу явища - на рівні організації; ,
-
мікрорівень аналізу явища - на рівні особистості.
Вплив суспільних явищ на розвиток стресу. Аналізуючи
суспільство, в якому функціонують
освітні організації та працівники
цих організацій, як основне середовище, що стає джерелом багатьох стресорів, потрібно зробити акцент на
найважливіших факторах такого
впливу на особистість професіонала.
Один із самих важливих чинників
повноцінного функціонування освітньої організації є її економічна забезпеченість та стабільність. Можливість
працівникам задовольняти
значну частину своїх потреб безпосередньо пов'язана із їх фінансовою можливістю, яку
забезпечує професійна діяльність і дозволяє уникати
появі багатьох стресорів.
Економічна стабільність держави нормалізує більшість соціально-політичних процесів. Останні сприяють створенню загального позитивного емоційного фону, в якому перебуває суспільство і конкретна особистість працівника освітньої організації.
Важливу роль у створенні
психологічного благополуччя на рівні
суспільства відіграє
наявність у такому суспільстві мережі соціально-психологічної підтримки громадян. Така підтримка
дозволяє уникати особистості багатьох
стресорів, пов'язаних із особливостями її міжособистісної взаємодії.
Вплив організаційного середовища на. розвиток стресу. При аналізі такого впливу ми розглянемо ті явища, які
мають місце у освітній організації та викликають
психічну напруженість і за певних обставинах спричиняють виникненню
професійного стресу. На основі аналізу літератури нами виділено такі
фактори, що можуть провокувати розвиток стресу. Такі явища як, низька або відсутня інформованість про можливості кар'єрного зростання, непрозорість кадрової
політики, рівень участі в управлінні
навчальним закладом кожного члена колективу, неефективне використання всіх ланок структури управління
тощо, спричиняють появу психічної напруженості у діяльності членів
колективу.
Нечітка постановка цілей і завдань перед
кожним членом колективу, що особливо виражається під час реформ, коли організація починає працювати у змінених
умовах. Неефективна, або низькоефективна система отримання зворотного зв'язку про особливості
роботи кожного члена колективу; не завжди високоякісний рівень підвищення кваліфікації працівників
організації; низький рівень інформаційно-методичного
забезпечення діяльності педагога (наявність нових методичних рекомендацій,
підручників, та ін.) — ці явища також
підвищують рівень психічної напруженості у діяльності членів колективу.
Неефективна організація
навчально-виховного процесу (неефективне використання кабінетного фонду, часті
зміни в розкладі, наявність замін колег і т. п.); низька психологічна забезпеченість
організаційних процесів; наявність заорганізованості, формалізму в діяльності організації є дуже потужним
стресором у діяльності як керівництва школи, так і всіх
його членів. Наявність конфліктних
міжособистісних взаємин у колективі, перевага негативних емоційних станів серед членів колективу, рівень сприятливості
психологічної атмосфери та знижена
кількість міжособистісних взаємин між членами
колективу у позаробочий час,
поряд з невеликою кількістю культурно-масових
заходів що проводять спільно всі учасники колективу, одного боку є ситуаціями, які будуть викликати стрес, з іншого боку, вони є
показником рівня стресу персоналу.
Вплив особливостей професії на розвиток стресу. На основі аналізу літератури ми виділили такі стресогенні явища, що пов'язані з цільністю професії менеджера та педагога. Багато дослідників указують на те, що працівники, які повністю усвідомлюють і відчувають свою роль в організації, як правило, мають такий рівень напруженості, який дозволяє ефективно працювати. Коли з'являється відчуття неможливості фізично у необхідний термін виконати всі вимоги своєї ролі, та відчуття недостатньої кількості навичок і вмінь для виконання своєї ролі, або ж потреба виконувати одночасно дві ролі (завуч і вчитель, директор), то дуже швидко у такого працівника розвивається стан «професійного стресу». Зазвичай у сучасного педагогічного працівника спостерігається велика перевантаженість в об'ємах робіт, які необхідно виконати. Як наслідок відбувається інформаційне перенасичення, а, з іншого боку, менеджер часто вимушений витрачати свій особистий час на виконання свої обов'язків. Такі тенденції цілеспрямовано ведуть до виникнення стресу. Значний відсоток менеджерів (ця тенденція помітна у молодих спеціалістів) часто очікує від себе надмірно багато. Таким чином, примушуючи себе працювати понад міру, можна залишатися незадоволеним результатами. За таких обставин працівник неспроможний відчути і усвідомити, що ним виконаний великий обсяг роботи. За нереалістичною оцінкою перспектив обов'язково виникають негативні відчуття, які переобтяжують емоційний стан, надають йому негативного забарвлення, таким чином, ця ситуація призводить до стресу.
Відносини з керівництвом можуть викликати
напруження і стрес тому, керівник
може впливати на життя й діяльність працівника матеріально й морально
(преміювання, визнання). Крім того, керівники можуть ігнорувати пропозиції підлеглих, у результаті останні не
відчувають своєї значущості та цінності своїх думок, ідей.
В сучасних умовах директор не обмежений у
спілкуванні з колегами і така взаємодія дає можливість обговорити професійні
проблеми, отримати підтримку, пораду, заохочення, оцінку, іншими словами
- зворотній зв'язок. Але разом з тим, серед
молодих спеціалістів може зустрічатись зворотна тенденція, - ще не стале коло колег часто не дає вичерпної,
об'єктивної інформації. Ці чинники утруднюють
професійне спілкування та отримання якісного зворотного зв'язку. А це теж може призвести до стресу. Потреба передачі навчального
матеріалу вимагає у педагога великих емоційних та інтелектуальних зусиль, які в
залежності від індивідуальних особливостей, вичерпуються більш або менш повільно. Ці ж зусилля
потрібно поділити і на
виховання учнів, на додаткові заняття та на зустрічі з батьками учнів. Разом з тим є учні, які потребують
посиленої уваги з боку педагога.
Тому, як наслідок, часто серед вчителів таке постійне виснаження приводить до серйозних змін в
емоційній сфері — проявляється так званий синдром «професійного
вигорання», який є видом професійного стресу. Кожна професія має свою специфіку. Однією з
особливостей роботи педагога
є постійна необхідність у самовдосконаленні та професійному вдосконаленні. Якщо така самостійна
внутрішня робота не проводиться, то час від часу може з'являтись відчуття професійної невідповідності.
Інформаційні потоки настільки великі, що
кількість знань, яка необхідна для того, щоб не відставати від темпів життя, досягає величезних
розмірів. Тому можлива поява відчуття
нестачі досвіду, навичок, часу, енергії, яке призводить також до виникнення стресу. Разом з тим наявність частих
емоційних розумових перевантажень і, з
іншого боку, монотонності у роботі ще сильніше загострює прояви стресу, який за таких
обставин виникає дуже швидко. Так коротко можна охарактеризувати
основні стресори, які постійно
впливають, як у
професійній діяльності, так і в соціальному середовищі на
кожного індивіда. Кожен із цих стресорів має
різну силу, тривалість у часі та інтенсивність
дії. Згідно транзакційного підходу
А.Б. Леонової, до вивчення «професійного стресу», ми проаналізували
основні особистісні характеристики, які
виступають модераторами розвитку стресу. Завдяки когнітивним процесам
стрес або розвивається й носить
згубний вплив, або розв'язується на стадії зустрічі із стресором і не викликає
негативних змін. Серед основних характеристик
особистості, які відіграють важливу роль у розвитку стресу, виділяють:
1)
емоційна
реактивність - властивість темпераменту, яка характеризує швидкість виникнення емоційного збудження. Високий рівень
реактивності підвищує ризик виникнення професійного стресу;
2) нейротизм - властивість темпераменту, яка
характеризує швидкість виникнення нервового
збудження. Високий рівень нейротизму підвищує ризик виникнення
професійного стресу;
3) тривожність - індивідуальна особливість, що проявляється в схильності людини до частих
інтенсивних переживань тривоги, та у низькому порозі
її виникнення. Високий
рівень особистісної тривожності
підвищує ризик виникнення професійного стресу;
4) витривалість -
переконаність і вміння контролювати події власного життя і впливати на них. Висока витривалість пом'якшує вплив стресорів,
і відповідно, підвищує стресостійкість;
5) локус контролю - схильність індивіда пояснювати виникнення значимих подій особистого життя зовнішніми причинами
(екстернали), або внутрішніми,
власними зусиллями (інтернали). Професіонали із внутрішнім локусом контролю
більш стійкі до стресів;
6) негативна афективність - особистість із яскраво вираженою цією характеристикою схильні почувати себе нещасливими, і незадоволеними життям узагалі. Почасти вони акцентують свою увагу на всіх негативних сторонах власного життя. Високий рівень негативної афективності позитивно корелює з високими показниками професійного стресу;
7) самоповага - відображає ставлення до самого себе. Результати досліджень переконливо доводять, що індивід з
розвиненим почуттям самоповаги більш стресостійкі;
8) самоефективність — це впевненість професіонала в тому, що він вирішить завдання адекватним йому способом. Індивіди, наділені цією якістю,
більш стійкі до психологічних стресів;
9) толерантність до ситуацій невизначеності - схильність індивіда фрустраційно реагувати на складні ситуації. Згідно результатів досліджень низька толерантність, тобто швидке виникнення стану фрустрації, позитивно корелює з високим рівнем стресу;
10) поведінковий патерн А - поняття виникло завдяки дослідженню
схильності певних індивідів до коронарних
захворювань серця. Для типу
А характерна висока
амбіційність, агресивність, бажання змагатись,
нетерплячість. Особистість типу Б має протилежні характеристики.
За
проведеними дослідженнями тип
А відзначається низькою
стресостійкістю;
11) тип коупінґу - спосіб подолання стресових ситуацій. Зважаючи на
високу варіативність способів подолання, низький рівень стресу мають
ті професіонали, які володіють повним
арсеналом типів коупінґу, та
навчились використовувати ці способи
адекватно до ситуації. Тобто,
володіють високою варіативністю способів поведінки;
12) гендерні особливості -
згідно закордонних досліджень існує
декілька різноманітних даних. Як правило,
жінки частіше скаржаться на
стресогенність життя, ніж чоловіки, та
більше страждають від таких
наслідків стресу, як головні болі,
зниження апетиту, порушення сну.
Разом з тим, чоловіки в 4 рази частіше вмирають від серцево-судинних
захворювань. Але до цього часу невідомо, що
саме визначає реакцію на
напруженість (стать, ґендер чи різниця у стимулах довкілля).
Зазначена модель містить такі
основні складові:
1) Блок зовнішніх чинників (стресорів), які пов'язані із впливом середовища,
в якому працюють менеджери освітніх організацій;
2) Блок внутрішніх чинників пов'язаних з
характеристиками самих менеджерів;
3) Блок «Фізіологічні та психологічні наслідки стресу».
Що
стосується «Блоку зовнішніх чинників
(стресорів)», то до основних із них віднесено такі стресори: а)
«Соціальне середовище»; б) «Організаційно-професійне середовище».
Блок «Соціальне середовище»
1.Соціально-політична
та соціально-економічна ситуація в державі.
Залежність стану освіти від економічного потенціалу
держави була відома з давніх часів. Високий потенціал
економіки дає можливість додати гроші та розвивати бюджетні галузі. Освітня галузь має пряму
залежність від виробничої сфери, оскільки самостійно заробляти власні кошти немає можливості. Тому ресурси, а відповідно і
забезпеченість освітньої галузі дуже залежать
від економічного стану держави в цілому, фінансові вклади дають можливість підвищувати заробітну плату працівникам освіти, покращуючи їх
статус, що безумовно впливає на емоційне здоров'я професійно зайнятої людини.
Стабільність сприяє поступовому розвитку держави та емоційному спокою більшості
верств населення. Звідси висновок про те, що стабільний поступовий розвиток сприяє збереженню
позитивного емоційного стану, та зниженню рівня розвитку
професійних стресів.
2. Соціально-культурне середовище.
Соціально-культурні відмінності грають важливе значення, як фактор на психологічний стан кожного
учасника соціальної взаємодії, потреба адаптації у зміненому культурному середовищі є потужним стимулом зміни уявлень про оточуюче середовище. Часто непідготовленість
професіонала для роботи у новому культурному
середовищі (як, то інша організація, якій властива специфічна організаційна культура, так і переїзд на роботу в іншій країні світу) затримує процес
адаптації та спричиняє прояву стресових
реакцій.
3. Положення освітньої галузі у суспільстві.
Такі явища, як низький соціальний статус працівника освіти, низька заробітна
платня, недостатня кількість перспективи кар'єрного зростання, це у більшості освітян спричиняють появі стресу у
професійній діяльності.
4.
Наявність мережі соціально-психологічної
підтримки.
Соціальні взаємини грають величезну роль в житті кожної
людини і багато досліджень було присвячено впливу
соціально-психологічної підтримки на
психічне здоров'я людини. Під соціальною підтримкою часто розуміють
розгалужену систему соціальних зв'язків, яка включає сім'ю, близьких родичів, друзів, членство
в громадських організаціях, церковних спільнотах та інші формальні і неформальні зв'язки. Існують
цікаві і разом з тим протилежні дані
досліджень про існування конфлікту інтересів між сім’єю й роботою. У наукових оглядах стверджується, що проведений аналіз результатів 50 досліджень
дозволяє говорити про існування «зворотної
кореляції між конфліктом інтересів роботи й сім'ї» та «задоволеності роботою і життям у цілому».
Блок «Організаційно-професійне середовище»
Проведений аналіз особливостей організаційного та професійного середовища менеджерів освітніх
організацій, про які говорилося вище, дозволив
їх об'єднати в один блок. Серед найважливіших стресорів організаційно-професійного середовища ми виділяємо:
1. Обсяг роботи (психологічна
перевантаженість).
Обсяг роботи, яку виконує кожен менеджер освітньої організації умовлена багатьма факторами. Але
досить часто цей обсяг є надмірним та провокує появу психологічних перевантажень.
2. Складність роботи (рівень проблемності у
службовій діяльності).
Особливістю роботи менеджера є
наявність великої кількості завдань, які необхідно вирішити протягом робочого дня. Ці завдання
мають різну ступінь значущості, пріоритетності тощо. Виконати
завдань вдається не завжди і така ситуація
провокує появи стресу.
3. Особливості взаємодії з керівництвом (напруженість стосунків з керівництвом). Взаємини із вищестоящим керівництвом досить часто є визначальними для формування власної оцінки діяльності кожним працівником Оскільки така оцінка може носити негативний відтінок, то виникає ситуація коли працівник може переживати відчуття емоційного дискомфорту. Така ситуація є потенційно стресовою.
4. Особливості
взаємодії з вчителями, учнями та батьками
(наявність конфліктності). Необхідність взаємодії із великою кількістю людей,
які мають досить різні вікові,
розумові, соціальні особливості часто призводить до появи конфліктних ситуацій в професійній діяльності. Така
ситуація може виступати потужним
стресором у діяльності менеджера освітньої організації.
Блок «Особистісні фактори»
Серед
широкого кола особистих
факторів менеджерів освітніх організацій, що сприяють розвитку
стресу можна виокремили: особистісні характеристики менеджерів:
а) «Ірраціональність мислення» за А. Еллісом;
б) тип стратегії поведінкової активності (тип А-Б).
І. Організаційно-професійні характеристики менеджерів:
а)посада менеджерів в організації;
б) стаж їх діяльності (загальний та професійний).
ІІ. Соціально-демографічні характеристики
менеджерів:
а) стать; б) вік.
Вибір двох, саме цих, особистісних характеристик мотивований результатами останніх
досліджень у галузі
вивчення професійних стресів. Більшість
сучасних дослідників велику увагу приділяють особливостям когнітивної
презентації реальності - «ірраціональність
мислення» за А. Еллісом, а у випадку вивчення
взаємодії професійного середовища та індивіда
особливостям «стратегії поведінкової
активності (типу А-Б)».
Поняття «ірраціональності мислення» індивіда
було розроблене у рамках
когнітивної теорії А. Елліса. Головною здібністю усіх живих істот є перероблення інформації, яка поступає із довкілля. Згідно теорії існує послідовність у
переробці інформації. А – це стимул, що активує; Б
- думки
про подію; В - емоційні, поведінкові
реакції. В основі
проблем особистості лежать когнітивні помилки - неадекватність
у прийманні реальності, яка провокує
негативні емоційні реакції. Існує декілька типових варіантів когнітивних помилок,
які можна об’єднати у поняття ірраціональності. Ірраціональність являє собою неадекватне бачення реальності, яке заважає
адекватній адаптації до життєвих умов.
Ірраціональність - це невідповідність думки про реальність справжній реальності. Для означення когнітивних помилок використовують термін - .настановленість (розуміється
як тенденція до певної інтерпретації сприйнятих подій, яка може призвести до стресового стану і негативно визначається на якості життя). Саме «ірраціональна настановленість»
вважається основною причиною
розвитку стресу. В основі всіх настанов лежать психологічні механізми, які забезпечують найбільш раціональне пізнання
довкілля. Будь настановленість у
вигляді континууму має два полюси
- раціональність та ірраціональність. Співвідношення ірраціонального
та раціонального настановленостях людини залежить від
біологічних генетичних даних та умов соціального середовища.
відбувається навколо, навіть коли немає у цьому нагальної потреби. Саме особливості двох
характеристик поведінкового патерну А-Б та «ірраціональність
мислення», на нашу думку, і є основними особистісними чинниками, які
сприяють виникненню професійного
стресу. За допомогою спеціально
організованих профілактичних програм, тренінгів може відбуватися корекція як «ірраціонального поведінкового» патерну. Серед
організаційно-професійних характеристик менеджерів освітніх організацій можна виділити такі показники: посада в організації, стаж і посаді, педагогічний стаж. Згідно теоретичного
аналізу проблеми існує припущення, що чим вищою
є посада спеціаліста в організаційній структурі, тим більший ризик мати виражений професійний стрес. Стаж може
виступати показником професійної
досвідченості особистості. Тому, молоді спеціалісти в силу низького рівня досвідченості мають найвищий
ризик мати виражений професійний стрес. Серед соціально-демографічних характеристик менеджерів освітніх організацій, з точки
зору впливу розвиток стресу, можна
виділити вік та стать менеджерів освітніх організацій. Не існує єдиної точки
зору стосовно схильності певної статі особливості до професійного стресу, але відомим є той факт, що
схильність до стресу в обох статей різняться між собою. Вікові
особливості також накладають свій відбиток на переживання
професійного стресу. Блок
особистісних якостей, відіграє дуже важливу роль у виникненні стресу. Саме він є тим буфером, який сприймає вплив стресорів, посилюючи їх дію, чи
гальмуючи його.
Блок «Фізіологічні
та психологічні наслідки»
Він передбачає визначення рівня
ускладнень, які виникають у процесі оцінювання фізіологічної та психологічної сфер особистості.
Серед широкого кола фізіологічних
симптомів стресового стану виділяють основні порушення функціонування нервової
системи; порушення функціонування серцевої діяльності; порушення функціонування кишково-шлункового
тракту; порушення функціонування дихання.
Серед психологічних симптомів
розрізняють:
a) зниження
динаміки активності пізнавальних процесів (зниження
уваги; ослаблення
пам'яті; порушення мислення;
порушення
сприймання);
в) розлади емоційної сфери (посилення тривоги; підвищення емоційності; підвищення емоційної ригідності;
зростання кількості емоційних реакцій (гнів, вина, сором);
с) зміни у
поведінковій сфері відносно
норми («фіксованість на
проблемі»; виникнення проблем з
виконанням службових і домашніх
обов'язків; «втеча від проблеми».
Розвиток професійного стресу у
менеджерів освітніх організацій відбувається таким чином,
стресори блоку «Соціальне середовище» (суспільство)
діючи через особливості «Організаційно-професійного середовища» (навчальний заклад та професія менеджера)
створюють певне стресове
середовище. Залежно від інтенсивності
дії цих стресорів та характеристик особистості менеджерів блок «Особисті якості»
виникають як наслідки професійного стресу. Ускладнення в фізіологічній та психічних сферах особистості менеджерів професійний стрес
менеджерів освітніх організацій розуміється як специфічна форма
порушення фізіологічної та психічної діяльності спеціалістів освіти, яка
виникає у відповідь на когнітивний
вплив управлінсько-професійної ситуації, яка виникає в освітній організації,
і яка обумовлена характеристиками спеціалістів освітніх організацій та менеджерів
(особистісними, організаційно-професійними
та соціально-демографічними).
Як підсумок про розвиток професійного
стресу потрібно зауважити, що у
випадку відсутності ефективного втручання таке постійне перебування в зміненому стані призводить до значних наслідків, які стають виражено помітними на органічному рівні,
зокрема, у глибоких фізіологічних
захворюваннях та психічних розладах. Модель професійного стресу менеджера освітньої організації передбачає великий
вплив на розвиток стресу організаційно-професійного середовища -
особливостей роботи менеджерів
освіти та особливостей учбового закладу. Особистість із своїми особливостями при сприйнятті такого впливу стресорів,
може знижувати їх значимість або навпаки — підсилювати. Тільки в кінцевому результаті на підставі існування наявності таких ускладнень робиться
висновок про наявність професійного стресу у особистості. Тому, профілактика й подолання професійного стресу - це можливість
використання спеціалістами організацій методів та прийомів управління
стресом, зокрема, відновлення
особистістю бар'єрів на всіх фазах розгортання стресу.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Абабков В.А., Перре М.
Адаптация к стрессу. Основы теории диагностики, терапии. - СПб.: Речь, 2004. - 166 с.
2.
Альтшуллер
А.А. Стрессоустойчивый менеджер.
- Ростов н/Д.:
Феникс, 2004. – 160 с.
3.
Бодров В.А. Информационный стресс. - М.: ПЕР
СЗ, 2000. – 352 с.
4.
Китаев-Смык Л. А.. Методические принципы
исследования стресса //Психология состояний. Хрестоматия. / Под ред. Прохорова
А.В. - М.:ПЕР СЗ; СПб.: Речь, 2004. - 608 с.
5.
Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М.: Наука, 1983. -
368 с.