Соціологія/13.Сучасні технології соціологічного опитування

Студентка 6 курсу Киричук Т.М.

Миколаївський міжрегіональний університет «Ураїна», Україна

Стан пенсійного забезпечення в Україні

Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одними з головних чинників суспільного прогресу. Проте реалії життя є такими, що з об’єктивних причин не кожна людина взагалі може реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість з часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів.

Динамічний поступ України в напрямі докорінних демократичних змін дістав потужну підтримку в Конституції як основному закону держави, яка дає чітку правову регламентацію суспільних відносин, цивілізованого вирішення проблем взаємовідносин особи, суспільства, держави.

Виходячи з положень Конституції, статті 46, держава зобов'язується вжити відповідних заходів, спрямованих на соціальний захист громадян, які б забезпечували належний рівень життя.

В одному з перших законодавчих актів “Про економічну самостійність України” (серпень 1990р.) ст.9 передбачено, що «держава створює умови для зайнятості працездатного населення і забезпечує соціальний захист громадян» Стаття 46 Конституції України проголошує «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника та в інших випадках передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом».

За даними проведених досліджень досить серйозною є проблема збільшення частки населення похилого віку. Ситуація ускладнюється ще й тим, що молоді люди віком 15-24 років складають значну частку безробітних. В деяких державах це до 26,2% від загальної чисельності безробітних. Зменшення, а в подальшому зупинка темпу росту безробіття найбільше відображаються на пенсійному забезпеченні, що в більшості країн будується на принципі солідарності поколінь.

Необхідно брати до уваги таку просту річ: населення України, як і більшість розвинених країн, старішає, і, в основному, не через збільшення життя, а через падіння народжуваності, співвідношення «працюючі – пенсіонери» вже сьогодні – 1,3:1 і при збереженні сьогоднішніх темпів через 10-ть років становитиме 1:1, тобто один працюючий повинен буде утримувати одного пенсіонера, і це незважаючи на те, що працездатне населення утримує ще і дітей непрацездатного віку!. Така ситуація не просто призводить до падіння рівня життя населення, і особливо пенсіонерів, а й загрожує економічній стабільності. Орієнтована практично на проїдання, солідарна система пенсійного забезпечення є цілковито безпесперктивною і повинна в майбутньому існувати в основному як джерело соціальної, а не трудової пенсії, тобто пенсії непрацездатних громадян.

Вочевидь такі демографічні перспективи вимагають кардинальної перебудови всієї соціально-економічної системи, пристосування суспільства й економіки до особливостей «старого» населення, де кількість споживачів перевищує чисельність економічно активного населення. В умовах швидкого наступу «старості» соціальний захист людей похилого віку має стати одним з головних напрямів соціальних інвестицій, а їх обсяги та організація – невідємною частиною економічної системи країни. Основу соціального захисту літніх людей становить пенсійне забезпечення, що створює для них власне джерело засобів існування. Кошти пенсійної системи, поза сумнівом, належать до соціальних інвестицій, причому не лише за соціальною спрямованістю кінцевого використання, а й за природою походження та механізмом фінансування.

Пенсійна система України , на жаль, майже на 100% залежить від її державної складової. У розвиненому світі - все інакше. Досвід країн ЄС, де в середині 80 – х років ситуація з пенсійним забезпеченням була так само складною, бо їх населення старіє як і наше, показує, що достойна пенсія і кардинальне зменшення пенсійного навантаження на державні фінанси можливі лише через глибоку пенсійну реформу шляхом створення трирівневої збалансованої пенсійної системи.

Недостатній розмір пенсійних виплат, неспроможний задовольнити потреби пенсіонерів у повноцінному харчуванні, лікуванні тощо, позбавляє їх можливості вести активний спосіб життя, підтримувати нормальний стан здоров’я й користуватися багатьма соціальними благами, перетворює пенсіонерів на аутсайдерів «відставників життя», що зрештою призводить до їх маргіналізації та накопичення соціальної напруги. Для попередження бідності серед пенсіонерів та підтримки життєвого рівня після виходу на пенсію в більшості країн встановлюється гарантований мінімальний розмір пенсійної виплати.

Такі мінімальні гарантії доходу є основною формою соціальної безпеки людей похилого віку, особливо для тих, які за трудового періоду мали низьку заробітну плату або належать до уразливих категорій населення (мігранти, жінки та ін.). При цьому матеріальне благополуччя пенсіонерів слід розглядати як необхідну передумову для їх активної участі у громадській та культурній діяльності, наповнення їх життя соціальним змістом. Пенсійне забезпечення має безпосередній вплив на тривалість життя не лише у працездатному періоді, а й в молодшому віці. Доступність і надійність пенсійного забезпечення великою мірою визначають не лише трудову, а й життєву поведінку населення, оскільки формують.суспільне життя в пенсійному періоді.

Якщо вихід на пенсію асоціюється з бідністю та соціальною ізоляцією, згасає мотивація до здорового способу життя та здоров’язбережувальної поведінки. Страх перед злиденною старістю, відчуття безперспективного, безрадісного існуванняє є одним з головних психологічних чинників високої передчасної смертеості.

Загалом слід наголосити, що в сучасних умовах без гарантіїї гідного рівня пенсійного забезпечення практично неможливо досягти скорочення смертності та збільшення тривалості життя у працездатному та пенсійному періодах життя.

Для цивілізованої країни справедливим є більш сильне твердження - пенсійні системи створюються винятково в інтересах пенсіонерів, а вигоди економіки, ринків та роботодавців є вторинними. Зменшення податкового тиску на працівника, заохочення молоді до збільшення обсягів внесків, створення інвестиційного ресурсу для збурення ринків капіталу та прискорення економічного розвитку можуть розглядатися лише як наслідки добре спроектованої системи, а не як рушії її реформування. Справедлива пенсійна система гарантує бідним надання основних засобів до існування, захищає літніх людей від фінансових втрат та кризових явищ, забезпечує справедливу пенсію у якості достойної заміни отримуваного заробітку. Справедливість пенсії полягає втому, що особи, які працювали та виходили на пенсію за рівних умов, сплачували однакові внески упродовж того ж самого проміжку часу, отримуватимуть однакові за розмірами пенсії. Фінансова природа справедливої пенсії полягає у принципі еквівалентності платежів. За цим критерієм сплачені внески упродовж страхового часу мають в середньому співпадати із сумою пенсійних виплат, отриманих упродовж очікуваної після виходу на пенсію тривалості життя. І хоча в рамках пенсійної системи негайних виплат періоди сплати внесків та отримання пенсії для однієї особи суттєво різняться, принцип солідарності поколінь утворює «живий» ланцюг реалізації цього принципу. А забезпечується такий механізм показником вартості страхового стажу, закладеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За даними нашого дослідження, яке проводилось на базі районного управління Пенсійного фонду України, економічна ситуація, що склалася в Україні не дає громадянам бути фінансово захищеними. Мізерні пенсії не можуть змагатися з ростом цін на житлові послуги, продукти, вже не кажучи про все інше. Людина, яка працювала, або працює і сплачує внески до Пенсійного фонду хоче бути фінансово захищенною в старості та з втратою працездатності. Наша молодь, яка залишилася без підтримки батьків, не повинна боятися за своє майбутнє. Однією з основних причин незадоволеністю пенсійним забезпеченням (70%) опитаних громадян відзначили малий розмір пенсії. Пенсіонери хотіли б отримувати пенсії на рівні, який би забезпечував їм гідне життя. Були виявлені такі причини незадоволення пенсійним забезпеченням: мінімальний розмір пенсії (70%), віддаленість сільського населення (30%).

75% громадян відзначили, що для них дуже важливим є те , що інформацію можна отримати по телефону. Повідомлення про проведення виїзних прийомів роблять через представників поштових відділень, сільських рад. За допомогою компактної комп’ютерної техніки, яка вміщує базу електронних пенсійних справ мешканців району, зявилась можливість надати конкретні відповіді щодо розміру, порядку нарахування, виплати пенсії. Таким чином, у пенсіонерів є можливість за місцем проживання отримати необхідне роз’яснення чи пораду спеціалістів

Рівень пенсійного забезпечення знаходиться не на належному рівні. Тому при сьогоднішній економічній та демографічній ситуації солідарна пенсійна система України вже не може в повній мірі забезпечити достойний рівень пенсійного забезпечення. Солідарна система єфективна при плановій економіці і при відповідній демографічній ситуації, це коли кількість працюючих значно перевищує кількість пенсіонерів.

Проведення пенсійної реформи є дієвим заходом щодо поліпшення матеріального добробуту і соціальної захищеності громадян України. Але головною проблемою є – це несприйняття пенсійної реформи з боку населення в тому вигляді в якому пропонує уряд. За даними опитування лише 50% громадян усвідомлюють необхідність змін у пенсійному забезпеченні та проведення пенсійної реформи.

На сьогодні 50% опитуваних не усвідомлюють те, що солідарна система пенсійного забезпечення давно себе вичерпала. При співвідношенні працюючих і пенсіонерів вона є неефективною і не може забезпечити достойний рівень пенсії. Не всі взмозі усвідомити, що наша держава увійшла в ринкову економіку і не тільки уряд повинен дбати про соціальну захищеність громадян.

Негативне ставлення до пенсійної реформи виявляють в більшості жінки в зв’язку з підвищенням пенсійного віку. За радянських часів низький пенсійний вік вважався важливим досягненням соціалістичної системи господарювання. Вважається, що головним позитивним наслідком підвищення пенсійного віку для жінок буде безстрокове за своїм впливом зростання надходжень власних коштів до пенсійної системи та збільшення розмірів зароблених пенсій. Нема вагомих підстав очікувати підвищення рівня смертності жінок у зв’язку з більш пізнім виходом на пенсію, необхідно вжити заходів з метою створення сприятливих умов для зайнятості людей старшого віку. Зазвичай ці заходи включають розширення можливостей зайнятості на умовах неповного робочого часу або тимчасової роботи, покращання умов праці, модернізацію організації праці. Розвиток системи освіти впродовж життя тощо.

Кожен з нас хоче бути фінансово забезпеченим у старості. Але більшість з нас починає це розуміти тільки після 30, 35 років. Наші громадяни хочуть жити відповідно до Європейських стандартів. Сучасна соціальна парадигма передбачає, що зайнятість є важливою складовою суспільного життя людини, її розвитку та самореалізації. Європейська стратегія зайнятості визначає одним з преорітетних напрямів продовження періоду трудового життя, зокрема, активне старіння, наголошуючи на необхідності використання унікальних навичок та досвіду працівників старшого віку. Нині у більшості країн ЄС встановлено однаковий вік для жінок і чоловіків – звичайний 62-65 років. Таким чином, встановлення єдиного порогу пенсійного віку та необхідності страхового стажу для жінок і чоловіків потрібне не тільки і не стільки для полегшення фінансової стстуації в Пенсійному фонді, скільки для забезпечення реальної гендерної рівності у трудових і пенсійних правах.

50% громадян погодилися б на збільшення пенсійного віку в тому випадку, якщо б після цього розмір пенсії відповідав Європейським стандартам. Було виділено три причини які громадяни вважають основними у підвищені пенсійного віку: брак коштів у бюджеті (45%), загальна світова тенденція підвищення пенсійного віку (18%), старіння працездатного населення (25%). Помітно, що громадяни слідкують за введенням пенсійної реформи не тільки в Україні, а й в країнах ЄС.

Більшість наших громадян не мають додаткових джерел доходу. З виходом на пенсію, крім місячної виплати пенсії, інших заощаджень у них немає. Вони не думають про пенсію в раньому віці, але не мають і фінансової можливості накопичувати собі на старість. Треба зауважити, що 43% громадян все ще вважають, що незалежно від того, скільки років вони пропрацювали або скільки внесків сплачено до Пенсійного фонду, пенсію їм повинна гарантувати держава.

74% молоді знають, що у рамках пенсійної реформи в Україні передбачено створення трирівневої пенсійної системи. 75% опитаних відомо про запровадження обов'язкової накопичувальної системи, 46% опитаних підтримують це. Накопичувальна система – це сигнал для молоді про те, що вже сьогодні потрібно дбати про безбідне життя на схилі літ, адже значною мірою все залежить від них самих. 77% респондентів знають про створення нової системи недержавного пенсійного забезпечення, 48% опитаних це підтримують.

Щоб ефективно боротися із бідністю, уряд повинний розробити абсолютно новий підхід у призначенні виплат. Потрібно враховувати індивідуальні дані кожного громадянина, це буде запорукою соціальної справедливості. Зараз в Україні 65% пенсій менше 1000 грн. Але почати збільшувати виплати буде можливим лише після збалансування бюджету Пенсійного фонду. Саме завдяки реформуванню пенсійної сфери до 2013 року бюджет пенсійного фонду України повинен стати бездефіцитним. І тільки тоді буде можливим вводити другий, накопичувальний рівень пенсійної системи. Проведення пенсійної реформи є дієвим заходом щодо поліпшення матеріального добробуту і соціальної захищеності громадян України.

Література:

1. Конституція України, прийнята на пятій сесії Верховної ради України, 27 червня 1996 року.

2. Б.О. Зайчук, О.Б. Зарудний, С.Б. Березіна, В.Т. Александров, С.М. Недбаєва, Загльнообовязкове державне пенсійне страхування, навчальний курс, «АВТ», Київ, 2005. - С. 25-35.

3. Л.Ткаченко, “Вплив демографічних процесів на розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні ”, // “Вісник Пенсійного фонду України”, 2008. № 4. – С. 24-27.