С.С. Доскач

Вплив особистісних якостей студентів-психологів

на розвиток професійної придатності

Соціально-економічні перетворення, які відбулися за останні роки в українському суспільстві зумовили появу широкого кола проблем особистісного та міжособистісного характеру, які вимагають кваліфікованої фахової психологічної допомоги. У зв’язку з цим підвищився попит на психологічні послуги в різних сферах суспільної діяльності, а, отже, зросли вимоги до системи професійної підготовки психологічних кадрів.

Пріоритетним принципом має стати орієнтація на гуманізацію особистісно-зорієнтованої освіти, що зумовлює врахування особистісного потенціалу студентів відповідно до вимог обраної професії, до особистості самого практичного психолога як суб’єкта психологічної взаємодії.

Мета статті полягає в аналізі впливу особистісних якостей на професійну придатність майбутніх практичних психологів.

Актуальність проблеми зумовлена тим, що особистісні якості фахівця-психолога впливають на його діяльність у тому сенсі, що саме практикуючий психолог у своїй професійній діяльності стикається з різноманітними психічними та іншими проявами суспільного та особистісного життя, від яких залежить людська доля, а можливо й людське життя. Високопрофесійне вирішення проблем клієнта багато в чому залежить від особистості самого психолога, від рівня сформованості його особистісних якостей, які потрібно розвивати ще в період навчання практичного психолога у системі вищої школи.

Неврахування особистісних якостей як основного фактору професійної придатності студентів під час навчання у ВНЗ призводить до того, що дипломовані психологи демонструють на практиці відсутність емпатії, терпіння, доброзичливості, толерантності, а іноді переносять власні особистісні проблеми на процес взаємодії з клієнтами, що як правило, дискредитує психологічну науку та може нанести непоправної шкоди життю та діяльності людини [1]. Тому при працевлаштуванні фахівців-психологів необхідно враховувати ті вимоги, які висуваються до їх особистісної і професійної підготовки з самого початку при відборі на роботу.

За даними вітчизняних і зарубіжних вчених проблема становлення особистості фахівця має важливе значення для виконання ним професійної діяльності в галузі практичної психології. Сучасними вченими-дослідниками (Н. В. Чепелєвою, В. Г. Панком, Т. М. Титаренко) відмічається, що «психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти акцентуйовані особи або люди з помітними особистісними проблемами. Переважна їх більшість малопридатна у професійному плані. У практичній роботі вони, як правило, розв’язують свої особистісні проблеми і мало опікуються проблемами клієнта» [2, с. 10].

Вивчення аспектів проблеми відповідності особистості до вимог професії простежується у працях Б. Г. Ананьєва, В. С. Мерліна, К. К. Платонова, В. Д. Шадрікова, О. Ф. Бондаренка, С. Д. Максименка, Н. В. Чепелєвої, Б. О. Федоришина, В. В. Рибалки, М. В. Савчина та інших, спрямованих на визначення тих якостей особистості, які сприяють успішній роботі фахівця.

Але поряд із цим існує певне коло рис та якостей особистості, педагогічні можливості розвитку яких обмежені, або наявність яких унеможливлює успішну професійну діяльність практичного психолога. Поділяючи положення Н.В. Чепелєвої про необхідність диференціації студентів за рівнем їхньої професійної придатності до роботи з людьми та доцільності «визначити мінімальну кількість особистісних якостей, відсутність яких робить випускника психологічного факультету непридатним до оволодіння професією практичного психолога» [4, с. 17].

Професійну придатність розглядали такі вчені як В.О. Бодров, О.М. Іванова, Є.О. Клімов, Б.Ф. Ломов, К.К. Платонов, В.Д. Шадріков, Б.О. Федоришин, В.В. Рибалка, П.С. Перепелиця, Н.В. Самоукіна. При цьому сучасний підхід до розуміння професійної придатності фахівця полягає у визначенні професійно важливих якостей особистості спеціаліста, виявленні реального рівня їх вираженості, що є необхідною умовою прогнозування успішності професійної діяльності.

Сучасний науковий підхід до аналізу особистості практичного психолога окреслює певне коло професійно важливих якостей фахівця. Значна частина з них може бути сформована, розвинена або вдосконалена в процесі навчання у ВНЗ та подальшої професійної діяльності за допомогою різноманітних психолого-педагогічних засобів розвитку та саморозвитку [3].

Підвищення вимог означає і зростання ролі відповідності особистості фахівця вимогам його професійної діяльності. Враховуючи, що спектр особистісних рис і провідних тенденцій майбутніх практичних психологів надзвичайно широкий, постає проблема визначення тих мінімально необхідних якостей особистості, відсутність яких унеможливлює успішну роботу за фахом практичного психолога.

До професійно важливих якостей практичного психолога належать:

1) у сфері сформованості інтересів, етичних і світоглядних позицій: гуманістичну спрямованість на людину; альтруїзм, наявність стійкої системи цінностей, особистісний сенс, життєві і світоглядні позиції, орієнтовані на духовність і альтруїзм; безоцінне відношення до клієнта і розвинуту емпатію, щирість, чутливість, сенситивність, домінування соціальної енергійності і соціальної пластичності;

2) у сфері міжособистісної взаємодії: дипломатичність, толерантність, достатній рівень комунікативних здібностей і уміння слухати; відповідальність, рішучість, впевненість у своїх силах, активність, енергійність і доброзичливість, стриманість і емоційна стійкість, адаптивність, здатність до рефлексії, дружелюбність, ввічливість, тактовність, коректність, життєрадісність, відкритість до чужих ідей, думок, точок зору, здатність до лідерства, помірне домінування;

3) в інтелектуальній сфері: високі загальні розумові здібності, достатньо високий рівень інтелекту, достатній рівень логічного мислення; гнучкість, пластичність та динамічність мислення, вміння виділяти суттєве та узагальнювати, прогнозувати, здатність мислити вільно, самостійно, аналітично;

4) стосовно особистості психолога-практика: збалансованість, гармонійність рис особистості, оптимізм, енергійність, висока працездатність, велика внутрішня дисципліна, емоційна витривалість, самоконтроль та саморегуляція, внутрішня згода та впорядкованість, толерантність, старанність, відповідальність у роботі, ретельність, вміння і бажання піклуватися іншими людьми, чесність, інтелігентність, мобільність.

У ставленні до себе: сталість й адекватність самооцінки і самосприйняття, здатність до самовдосконалення, самокритичність, високий рівень самопізнання, значна сила ”Я”, розвинене почуття власної гідності та віра у свої можливості.

Значна частина професійно важливих рис та якостей практичного психолога може бути сформована і розвинена в процесі навчання у ВНЗ та подальшій професійній діяльності. Але є також такі особистісні якості, можливості розвитку і формування яких обмежені. Саме ці параметри і є предметом вивчення і аналізу в плані професійної придатності.

Отже, професійна придатність особистості розглядається як сукупність особистісних якостей людини, які впливають на успішність засвоєння професійних знань та ефективність виконання трудової діяльності. У структурі профвідбору необхідно обов’язково враховувати особистісний аспекту, сутністю якого є діагностика і прогнозування ступеня розвитку тих якостей особистості, що відповідатимуть вимогам професії і сприятимуть їх успішному засвоєнню та ефективній фаховій діяльності.

Список використаних джерел:

1. Борисова Е.М. О применении социально-психологических методик в изучении становления профессионала. // Психодиагностика. Ее проблемы и методы: Сб. науч. трудов / К. М. Гуревича, В. И. Лубовского. – М., 1975. – С. 142-161. 6

2. Жмыриков А.Н. Диагностика социально-психологической адаптированности личности в новых условиях деятельности и общения. // Автореферат канд.дисс. – М., 1986. 15

3. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практикуючого психолога // Практична психологія та соціальна робота.- 1998. – № 4. – С.5-7.

4. Чепелєва Н.В. Формування професійної компетентності психолога: Наукові записки інституту психології ім.. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К., 1999. 286 с.