УДК 657.41 Економічні науки/10.Економика предприємства

Кривошея К.А., студентка 5 курсу «Економічного факультету»

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

Теоретичні концепції управління структурою капіталу

Процеси стабілізації національної економіки і забезпечення її стійкого зростання потребують удосконалення управління фінансовими ресурсами господарюючих суб’єктів. Досягнення прибутковості вітчизняних промислових підприємств неможливо без впровадження інноваційних технологій, оновлення існуючих основних фондів, що вимагає масштабного залучення ними додаткового капіталу. Питання оптимальної структури капіталу стають основою фінансової стратегії будь-якого підприємства. Тому особливого значення набуває проблема створення ефективної системи управління фінансовими ресурсами підприємств.

Управління капіталом є складовою системи управління фінансовими ресурсами. Воно являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням із різних джерел, а також забезпеченням його ефективного використання [2].

Управління капіталом направлено на рішення таких задач:

— формування достатнього розміру капіталу підприємства, забезпечення необхідних темпів його економічного розвитку;

— оптимізація розподілу сформованого капіталу по видам діяльності;

— забезпечення умов максимальної дохідності капіталу при можливому (прийнятному) рівні фінансового ризику;

— забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов’язаного з використанням капіталу, при можливому рівні його дохідності;

— забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку;

— забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його учасників;

— забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства;

— оптимізація обороту капіталу;

— забезпечення реінвестування капіталу [2].

В теоретичній основі управління капіталом однією із основних концепцій є теорія його структури. Концепція структури капіталу формує основу вибору стратегічного напряму розвитку фінансів підприємства, що забезпечує зростання його ринкової вартості, а також має досить широку сферу практичного застосування [6].

Якщо розглядати перші дослідження економістів щодо визначення оптимальної структури підприємства, можна сформувати чотири класичні концепції формування структури капіталу: традиціоналістська концепція структури капіталу, «концепція ММ» (індиферентності), компромісна концепція структури капіталу, концепція суперечності інтересів формування структури капіталу. Розглянемо їх докладніше.

Вартість власного капіталу суб’єкту господарювання завжди вища за вартість позичкового капіталу – це вихідне теоретичне твердження традиціоналістської концепції формування структури капіталу. Прихильники цієї концепції пояснюють нижчу вартість позичкового капіталу в порівнянні із власним відмінностями рівня ризику їх користувача. Практичне використання традиціоналістської концепції спонукає підприємство до максимізації використання позичкового капіталу в господарській діяльності, що в певних умовах може призвести до втрати фінансової стійкості, банкрутству. Тому така модель викликала критику багатьох економістів як занадто спрощена і нереальна.

Концепція індиферентності структури капіталу вперше була висунута у 1958 році американськими економістами Ф. Модільяні та М. Міллером. Основою концепції є сформульована і доведена її авторами так звана теорема 1, яка стверджує, що ринкова вартiсть пiдприємства не є залежною від структури його капiталу, а визначається нормою капiталiзацiї очiкуваного доходу для фiрм певного класу [4].

«Концепція ММ» не зовсім реальна, і на практиці не може застосовуватися. Але вона стала відправним пунктом пошуку оптимальних рішень в управлінні структурою капіталу господарюючого сую’єкта, визначенні його ринкової вартості, в процесі проведення підприємством дивідендної політики.

Компромісна концепція структури капіталу була розроблена на основі узагальнення вищезгадних теоретичних розробок Модiльянi-Мiллера та інших сучасних економістів. Зміст компромісної концепції структури капіталу зводить до того, що в реальній економіці і на ринку капіталу цей показник складається під впливом багатьох факторів, маючих протилежну направленість дії на ринкову вартість підприємства.

Основу концепції суперечності інтересів формування структури капіталу складає положення про відмінності інтересів і рівня інформованості власників, інвесторів, кредиторів і менаджерів в процесі управління ефективністю його використання, урівнення яких викликає збільшення вартості окремих його елементів. Сутність цієї концепції скадають теорії асиметричної інформації, сигналізації, моніторингових витрат і деякі інші [2].

Існують також сучасні теорії структури капіталу, які формують обширний методичний інструментарій оптимізації цього показника на кожному конкретному підприємстві. Критеріями такої оптимізації виступають прийнятний рівень дохідності та ризику в діяльності господарюючого суб’єкта, мінімізація ринкової вартості підприємства, мінімізація середньозваженої вартості капітала підприємства.

Управління фінансовими ресурасами підприємства є одним із найбільш важливих складових системи фінансового менеджмента, бо визначає ринкову вартість суб’єкта господарювання, його рівень дохідності, його статус. Правильно обгрунтоване та вірно підібране співвідношення складових капіталу дозволить досягти підприємству заданих цілей та покращити свій фінансовий стан. Але виходячи з розглянутих концепцій оптимізації структури капіталу можна зробити висновок, що не існує єдиної визначеної структури капіталу не тільки для різних підприємств, але й для одного підприємства на різних стадіях його розвитку. А тому це питання є актуальним на протязі всього життєвого циклу господарюючого суб’єкту і вимагає великої уваги та своєчасних ефективних управлінських рішень.

Література:

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? – М.: Финансы и статистика, 1995.

2. Бланк И.М. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, 1999.

3. Бухгалтерський фінансовий облік.Підручник / За ред. Ф.Ф.Бутинця. – 3-тє вид., переоб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001.

4. Гурнак О.В. Кількісна оцінка ризику структури капіталу підприємства // Актуальні проблеми економіки. 2007.- №5(71).- С. 99-104.

5. Опарін В. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення // Вісник НБУ. - 2000.- №5. – С. 10-11.

6. Рупняк М.Я. Проблеми оптимізації структури фінансових ресурсів акціонерних товариств // Актуальні проблеми економіки. 2005.- №5(47).- С. 32-38.

7. Славюк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України //Фінанси України.- 2005.- № 8 .- С. 123-131.

8. Хотомлянський О.Л., Сіненко І.О. Теоретичні основи управління фінансовими ресурсами підприємств // Актуальні проблеми економіки. 2007.- №2(68).- С. 145-151.