Темерєва І.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М.І.Туган-Барановського

Теоретичні основи визначення фінансової стійкості підприємства

Серед фінансових проблем підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як аналіз і оцінка фінансового стану підприємства.

Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється у зв’язку з тим, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства і свідчить про досягнення, а з іншого — виявляє передумови розвитку підприємства. Однією з головних складових оцінки фінансового стану підприємства є оцінка його фінансової стійкості.

Фінансова стійкість як категорія - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. В результаті здійснення будь - якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитись незмінним, покращитись або погіршитись. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з аналізом фінансової стійкості підприємства та її оцінкою. Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню проблем аналізу та оцінки показнивів, що характеризують фінансовий стан підприємства та його стійкість, слід виділити таких як Балабанов І., Бернстайн Л., Бланк І., Брігхем Ю., Гапенскі Л., Ковальов В., Крейніна М., Лахтіонова Л., Поддєрьогін А., Омелянович Л., Г. Савицька, Стоянова О., Холт Р., Шеремет А. та інші.

Фінансова стійкість підприємства характеризується достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності; фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування; здатністю маневрувати власними коштами; достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття; станом виробничого потенціалу.

До зовнішніх чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства можна віднести: соціально-політичну ситуацію в країні, її загальноекономічний стан, стан фінансового ринку.

Розглянемо існуючі теоретичні підходи щодо оцінки фінансової стійкості, які використовуються в практиці та дії щодо використання результатів аналізу.

Метод читання зовнішньої звітності полягає у вивченні абсолютних значень показників зовнішньої звітності з метою визначення основних джерел коштів підприємства та напрямків їх використання за минулий період, а також прибуткової та дивідендної політики. Метод галузевого порівняльного аналізу використовується для порівняння фінансових показників із середньогалузевими та використання їх як основи для проведення аудиту. Метод порівняльного аналізу облікових та звітних даних за кілька минулих періодів часу передбачає вивчення відхилень (у абсолютному та відносному вираженні) обраних показників, а також процентних співвідношень між проміжними та звітними показниками звітності. Метод порівняльного аналізу фактичних даних з розрахунковими полягає в тому, що перераховуються ті чи інші показники звітності (особливо розрахункові) і порівнюються з результатами фактичними. При цьому критично оцінюється інформація, яка перевіряється, щодо її достовірності та об'єктивності. Метод коефіцієнтного аналізу заснований на визначенні залежностей між окремими показниками звітності. Коефіцієнтний аналіз може здійснюватися як внутрішньогосподарський, і як зовнішній. Наприклад, з точки зору акціонера чи потенційного інвестора важливе значення має розрахунок коефіцієнтів прибутку на акцію, дивідендних виплат, дивідендної прибутковості, розподіл майна тощо.

Фінансова стійкість підприємства безпосередньо відображає всі аспекти його виробничо-господарської діяльності. Оцінка фінансової діяльності підприємств здійснюється на основі аналізу їх фінансових та бухгалтерських звітів. У рамках експрес-аналізу здійснюється розрахунок, контроль та аналіз у динаміці невеликої кількості основних показників.

До складу показників фінансової стабільності підприємства відносяться коефіцієнти: автономії; довгострокового залучення позикових коштів; маневреності власних коштів; співвідношення власних обігових коштів до загальної суми обігових коштів; нагромадження амортизації. Порядок розрахунку вказаних коефіцієнтів загальновідомий і поширений у наукових працях.

На основі узагальнення світового досвіду аналізу фінансового стану фірм, компаній, що працюють у ринкових умовах, та практики проведення такого аналізу на підприємствах нашої країни рекомендується відповідна система показників, які характеризують фінансову стійкість. Проводячи оцінки структури капіталу та оцінки фінансової стійкості використається ряд показників. Н.Б. Тарасенко для оцінки фінансової стійкості пропонує розраховувати наступний комплекс показників: коефіцієнт автономії (незалежності або коефіцієнт концентрації власного капіталу), коефіцієнт співвідношення позичкових та власних коштів (коефіцієнт фінансового ризику), коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності.

Аналізуючи численні літературні джерела відповідної спрямованості, в яких розкривається питання аналізу фінансової стійкості суб'єктів господарювання, можна зробити висновок, що не існує єдиної системи

класифікації й ідентифікації відносних показників.

Таким чином, наведені факти дають змогу сформулювати такі висновки:

1. система повинна надати користувачам можливість не лише застосовувати велику кількість показників, а й вводити нові, спостерігати динаміку змін всіх показників як у часі, так і в площині різних підрозділів одного підприємства або на множині вибраних суб’єктів господарювання;

2. велика кількість використовуваних у фінансовому аналізі показників зумовлює необхідність створення класифікаційних груп. Але відсутність науково обґрунтованої і цілеспрямованої методики виділення класифікаційних ознак на практиці призводить до використання досить різних і, на наш погляд, необґрунтованих та суперечливих підходів до цієї проблеми.