Добаріна Г.Є.

Науковий керівник: Мелентьєва О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Прозорість банківської системи

Євроінтеграційна спрямованість розвитку економіки України передбачає вжиття конкретних заходів щодо відповідної адаптації банківського сектору, зокрема системи нагляду. Сьогодні у світі система нагляду переходить від політики посилення жорстокості нагляду до політики підвищення прозорості та контролю за управлінням ризиками.

Потреба в якісній, своєчасній та достатній інформації завжди існувала та існує на будь-якому фінансовому ринку, як міжнародному, так і вітчизняному. Задля забезпечення відповідного функціонування таких ринків насамперед слід розробити або удосконалити закони, правила, процедури, створити систему нагляду, які гарантують інвесторам доступ до потрібної їм інформації, забезпечити дисциплінованість учасників ринку.

Пріоритетними завданнями для інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір є підвищення якості корпоративного управління в банках, забезпечення прозорості функціонування банківської системи, продовження роботи з адаптації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу та рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій.

Забезпечення стабільності банківської системи та довіри до неї передбачає впровадження в банківську практику стандартів прозорості та відкритості інформації. Також сьогодні існує підвищена зацікавленість вітчизняних і міжнародних інвесторів до банків, які потребують об’єктивного аналізу інформації.

Для того, щоб визначити обсяг інформації, необхідний до розкриття, застосовують концепцію суттєвості. Згідно з цією концепцією, суттєвою є інформація, ненадання або спотворення якої може вплинути на економічні рішення, що приймаються користувачами інформації.

Суттєва інформація, що підлягає розкриттю, включає:

- результати фінансової та операційної діяльності;

- завдання компанії;

- власність на великі пакети акцій та розподіл прав голосу;

- список членів правління та головних відповідальних осіб, а також розмір їх винагороди;

- фактори ризику, що прогнозуються;

- питання, пов’язані з працівниками та зацікавленими особами;

- структура та політика управління.

Принципами корпоративного управління передбачено проведення щорічних незалежних аудиторських перевірок, щоб забезпечити об’єктивну оцінку того, як підготовлено та подано фінансову звітність. Також значна увага приділена каналам розповсюдження інформації, які є не менш важливими, ніж власне зміст інформації. Канали оприлюднення фінансових звітів мають бути такими, щоб забезпечувати рівноправний, своєчасний та непов’язаний з занадто великими витратами користувачів доступ до необхідної інформації.

Для досягнення прозорості банки повинні надавати інформацію про кредити – розшифровувати кредитний портфель з урахуванням строків погашення кредитів за видами кредитів, секторами економіки, регіонами, обсяги прострочених та проблемних кредитів. Також необхідно висвітлювати організацію управління кредитним ризиком: резерви під знецінені кредити; політику щодо використання забезпечення та гарантій; використання методів оцінки кредитів; інструменти портфельних ризиків.

Сьогодні в банківській системі України спостерігається недостатній рівень розкриття інформації, потрібної користувачам.

Наразі існує лише декілька факторів, які стимулюють українські банки оприлюднювати більший обсяг інформації про свою діяльність, як фінансового, так і не фінансового характеру:

- по-перше, це активна експансія на ринок банківських послуг і поява нових власних продуктів. Без розуміння сутності, ризиків і переваг нового банківського продукту клієнт банку не стане його використовувати. Аналогічне нерозуміння з боку інвестора збільшує ризики банку в очах такого інвестора, що неминуче негативно позначається на вартості капіталу та бажанні вкладати кошти в банк. Тому банки проводять активну політику інформування потенційних клієнтів та інвесторів про свою діяльність, тактику та стратегію розвитку;

- по-друге, вихід банків на ринок облігаційних позик, здійснення первинної емісії або продаж акцій на фондовому ринку, що більшою мірою впливає на розкриття інформації. Так, згідно з вимогами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо реєстрації публічних випусків облігацій, емітенти повинні включати в проспект випуску значний обсяг інформації, необхідної як для потенційного інвестора в боргові цінні папери, так і для власників акцій та клієнтів банку.

Українські банки використовують декілька джерел поширення інформації:

- річні звіти банків, що публікуються у засобах масової інформації;

- офіційні сайти банків;

- інформацію, що надається регулюючим органам – Національному банку України, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку та така, що знаходиться у відкритому доступі;

- інформаційні стенди в банках тощо.

Для підвищення рівня розкриття банками інформації не фінансового характеру Національним банком проводиться нормотворча робота з розширення переліку та посилення вимог до змісту публічної інформації. У публічній річній звітності банкам рекомендується оприлюднювати дані про власний фінансовий стан, власну концепцію (стратегію) розвитку, про власників, структуру управління, якісні характеристики менеджменту, основні інвестиції тощо.

З усього обсягу інформації, що підлягає розкриттю банками, достатньо повно оприлюднюється фінансова інформація в щорічній фінансовій звітності, яка надається Національному банку України. Згідно з вимогами Національного банку, така інформація повинна містити: організаційну структуру банку; види діяльності, стратегічну мету та спеціалізацію (якщо така є) банку; характеристику банківської діяльності; результат від банківських та інших операцій; опис кожного сегмента контрагентів (банки, небанківські компанії, урядові агентства тощо); злиття, приєднання, поділ, перетворення банків; управління ризиками, а саме: основні завдання та функції спостережної ради, правління, профільних комітетів щодо управління ризиками, наявність та повноваження підрозділу з управління ризиками, методи оцінки ризиків, які використовуються банком, наявність внутрішньої нормативної бази з управління ризиками; управління банком; відповідальність і функції спостережної ради та правління банку; частку керівництва в акціях; істотну участь у банку; інформацію про іноземних інвесторів (компанії і країни) та їхню частку в статутному капіталі.

Кількісні показники діяльності банку, що надаються до НБУ, входять до складу фінансової звітності. Серед них:

- баланс (квартальний чи річний);

- звіт про фінансові результати, в якому оприлюднюються дані про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності банку;

- звіт про рух грошових коштів, який дає можливість оцінювати спроможність банку генерувати грошові кошти, а також його потребу в них. Від підтримання банком достатнього рівня грошових коштів (як і від його спроможності отримувати прибуток) залежить перспектива його розвитку;

- звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком коштів і напрями використання їх у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від виду діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова);

- звіт про власний капітал, який відображає зміни та рух капіталу.

Банки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не лише суми, а й методи їх розрахунків та оцінки, а також інформацію про склад активів і пасиві, доходів і витрат, позабалансових зобов’язань, операцій з довірчого управління та основні принципи і методи облікової політики банку.

Державне регулювання покликане збільшити обсяги інформації, що надається банками. Національним банком України було зроблено багато кроків для покращення ситуації у сфері розкриття інформації банками та підвищення прозорості банківської системи: були суттєво доопрацьовані вимоги до інформації, яка має міститись у фінансовій звітності банків згідно з рекомендаціями Міжнародного стандарту фінансової звітності.

Підвищенню рівня інформаційної прозорості банків буде також сприяти постанова Правління Національного банку «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України» від 28 березня 2007 р. № 98. у ній враховані принципи Базельського комітету з питань банківського нагляду щодо вдосконалення корпоративного управління в банках і принципи корпоративного управління Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Існує нагальна потреба у подальшому доопрацьовуванні нормативної бази в частині запровадження рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду щодо розкриття банками кількісної та якісної інформації, також внесення змін до нормативно-правових актів щодо вдосконалення річної фінансової звітності банків України в частині врахування нових вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності.

У результаті процесів інтеграції інформаційна прозорість і, як наслідок, якість послуг на ринку банківських послуг поступово зростатиме. Тому важливо заздалегідь вживати заходів щодо адаптації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій. Успіх цього процесу значною мірою залежить від ефективності співпраці органів державної влади з банківською системою. В майбутньому виникатиме необхідність у більш широкій співпраці, координації роботи із забезпечення прозорості функціонування банківської системи України. Такі події сприятимуть біль послідовному впровадженню стандартів і приведенню вимог щодо інформаційної прозорості і відповідність до найкращої міжнародної практики.

Література

1. В. Крилова, А. Незнакова. Світовий досвід та українські перспективи прозорості банківської системи. // Банківська справа – 2007. - № 3. с. 20 – 34.

2. Кротюк В., Куценко О. Базель II: нова концептуальна редакція Базельської угоди про капітал. // Вісник Національного банку України ю 2006. - № 3.