Тетюра К. С.

Мелентьєва О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Види банківських ризиків та методи їх зниження

Ризики притаманні всім сферам банківської діяльності. Більшість ризиків пов'язана з активними операціями банку, насамперед кредитною та інвестиційною діяльністю. Той факт, що банк здійснює одночасно й активні, й пасивні операції, вказує на додаткові чинники ризику та зумовлює розробку особливого підходу до обмеження їх впливу. Тому управління ризиком, а отже і розробка ефективних способів їх зниження, входить до числа ключових завдань стратегічного управління банком.

Мета даної роботи полягає у розгляді основних видів банківських ризиків та найбільш поширених методів їх зниження.

Банківські ризики можна поділити на дві категорії: ризики, що піддаються кількісній оцінці та ризики, що не піддаються кількісній оцінці. До банківських ризиків, що піддаються кількісній оцінці, належать фінансові ризики, пов'язані з несприятливими змінами в обсягах, дохідності, вартості і структурі активів та пасивів банку. До банківських ризиків, що не піддаються кількісній оцінці, належать функціональні ризики, які стосуються процесу створення будь-якого банківського продукту чи послуги, та зовнішні ризики. Функціональні та зовнішні ризики не менш небезпечні, ніж фінансові, але їх важче ідентифікувати й визначати кількісно. Щодо методів зниження функціональних ризиків, то основним серед них є розвиток внутрішнього аудиту, вдосконалення документообігу, розробка внутрішніх методик і техніко-економічного обґрунтування окремих операцій, а також продумане ресурсне (фінансове, матеріально-технічне, кадрове) забезпечення своїх операцій. Перш ніж розглядати окремі види банківських ризиків та методи їх зниження, необхідно відмітити класичні фінансові інструменти, які страхують від ризиків: форвард (обов'язкова угода про купівлю (продаж) певного обсягу активів у визначений день за фіксованою ціною або про надання кредиту на певну суму у визначений день за фіксованою процентною ставкою, в разі зростання ринкових ставок виграє клієнт, у разі їх падіння — банк. Отже, форвард дає змогу поділити ризик між клієнтом і банком); ф'ючерс (обов'язкова угода між продавцем (покупцем) і біржею про продаж активів за фіксованою ціною у визначений день); опціон (необов'язкова угода про право купівлі/продажу активів за фіксованою ціною у певний день або протягом визначеного періоду); своп (угода між двома учасниками (як правило — банками) про обмін процентними платежами).

Розглянемо основні види фінансових ризиків, які характерні для банків.

Кредитний ризик банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо виникнення небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов'язань і при цьому не вдасться скористатися забезпеченням повернення позичених коштів. Щодо методів зниження кредитного ризику комерційного банку, то їх можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх способів зниження кредитного ризику комерційного банку відносяться застава, гарантія (порука) та страхування. Основними внутрішніми способами є лімітування, диверсифікація та створення резервів.

Депозитний ризик комерційного банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості переведення розрахункового або поточного рахунку до іншого банку чи дострокового вилучення вкладу. Найефективнішими методами зниження депозитного ризику є диверсифікація вкладників та лімітування, тобто встановлення граничної суми вкладу.

Валютний ризик комерційного банку – це понесення банком втрат через коливання валютних курсів і цін на банківські метали. Для зниження валютного ризику комерційний банк може використовувати такі прийоми: надання позички в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі; хеджування за допомогою деривативів (форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів); диверсифікація коштів банку в іноземній валюті (суть цього методу зниження валютного ризику полягає у здійсненні операцій не з однією, а з кількома валютами, які не є корельованими); страхування валютного ризику, що передбачає передачу банком усього ризику страховій компанії; визначення оптимальної структури загальної відкритої валютної позиції, яка забезпечує мінімальний ризик.

Відсотковий ризик комерційного банку — не міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення банком втрат через несприятливі зміни відсоткових ставок. Основним методом оцінки відсоткового ризику банку є аналіз гепа (різниці між величиною чутливих до зміни ставки відсотка активів і пасивів банку, які необхідно переоцінити або погасити до певного терміну). Основними методами зменшення відсоткового ризику комерційного банку є управління гепом, імунізація портфеля, страхування, яке передбачає повну передачу відповідного ризику страховим компаніям та ін.

Інвестиційний ризик банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості знецінення цінних паперів, придбаних банком. Основними методами його зниження є диверсифікація вкладень, тобто розподіл коштів між різними видами цінних паперів (акціями, облігаціями) різних емітентів із різними строками погашення.

Ризик ліквідності комерційного банку – це міра (ступінь) невизначеності щодо спроможності банку забезпечити своєчасне виконання зобов'язань перед клієнтами шляхом перетворення активів у грошові кошти. Методом зниження ризику ліквідності є збалансування активів і пасивів банку.

Ризик неплатоспроможності (банкрутства) – це міра (ступінь) невизначеності стосовно того, що банк виявиться неспроможним відповідати за своїми зобов'язаннями.

Отже, ризик – це невід’ємна частина діяльності банків, тому система управління банківськими ризиками повинна застосовувати ефективні та сучасні засоби мінімізації можливих витрат в процесі їх функціонування.