Лютак Олена Миколаївна

Луцький державний технічний університет

Територіальна організація економіки транскордонного регіону за умови використання інтеграційного потенціалу

Територіальна організація економіки транскордонного регіону є складовим елементом використання інтеграційних можливостей територій. Нарощення економічних взаємин у формі товарного руху та послуг, а також суспільних контактів становлять специфічний фактор організації взаємодії. Саме тому, для обґрунтування нарощення використання інтеграційного потенціалу у транскордонному регіоні необхідно побудувати систему зв’язків, яка б показала рівень співробітництва та перспективи його нарощення.

Економічна незалежність регіонів України побудована не на закритості їх від світу, а на використанні співробітництва як внутрішньодержавного так і транскордонного задля налагодження стійких контактів та забезпечення себе можливістю диверсифікувати матеріальні та грошові потоки. Реалізація територіями свого інтеграційного потенціалу дає можливість транскордонним регіонам залучатись та підтримувати сформовані контакти на національному рівні за допомогою виваженої регіональної політики.

Регіональна політика транскордонного регіону формується на основі врахування пріоритетних завдань територій, що входять до транскордонного об’єднання але належать до різних держав. Слід відмітити, що транскордонний регіон створює власну ефективну модель регіональної політики, здатну стійко генерувати потреби складових прикордонних території суміжних держав і самого інтеграційного утворення – єврорегіону. Транскордонний регіон має можливість швидше використати позитивні фактори розвитку своїх складових територій, а, також, зуміти адаптуватися до розроблених в інших країнах нових механізмів регіонального розвитку. Складнощі диспропорцій економічного розвитку в різних регіонах залежить від рівня розвитку факторів виробництва, стратегії, конкурентних умов, умов попиту та людського капіталу.

Одним з інструментів поглиблення транскордонного співробітництва на рівні господарських одиниць є розробка спільної стратегії просторового розвитку транскордонних регіонів, розвиток економічної співпраці з метою створення конкурентоспроможного транскордонного регіону. Базуючись на досягненнях використання кластерного підходу для регіонального розвитку у країнах Західної Європи, спробуємо застосувати основні його засади для формування транскордонного кластеру і визначимо при цьому роль єврорегіонів.

Кластери можна визначити як групи незалежних компаній та асоційованих інституцій, які співпрацюють між собою, географічно зосереджені у одному чи у сусідніх регіонах (навіть якщо кластер охоплює кілька країн), спеціалізуються у різних галузях, пов'язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну. Кластери неминуче асоціюються з мережами, що є формальними та неформальними організаціями, які спрощують обмін інформацією та технологіями, а також сприяють координації заходів та співробітництва між членами кластеру.

Щоб перейти до визначення ролі єврорегіонів у діяльності транскордонних кластерів, означимо наступне. Виявлено, що кластери мають позитивний вплив на інновації та конкурентоспроможність, формування навичок спільного підприємництва та зростання динаміки бізнесу. Реалізація країнами ЄС Лісабонської стратегії, відповідно з якою протягом десятиріччя Євросоюз повинен перетворитися в об’єднання країн із самою сильною конкурентоспроможною економікою світу, яка розвивається найбільш динамічно, базується на знаннях, сучасних технологіях та нововведеннях, зумовило розробку кластерних стратегій на національному та регіональному рівнях.

Маючи на меті інтеграцію у ЄС, Україні необхідно досягнути не лише певного рівня доходів на особу, а й істотно підвищити конкурентоспроможність її транскордонних регіонів та компаній у глобальному контексті. Як свідчить світовий досвід, досягнення цього можливо на основі використання основних положень кластерного підходу.

Кластери розглядаються як важлива передумова для підвищення конкурентоспроможності, продуктивності та зростання підприємств (особливо малого та середнього бізнесу) шляхом забезпечення кращого доступу до здобуття навичок, загальних послуг, інфраструктури знань, спільного фінансування, маркетингу, розподілу ризиків у результаті здійснення організованих заходів та об‘єднання у мережі фірм та організацій, що займаються розробкою державних стратегій.

Транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордонні території сусідніх держав, до складу яких входять інституції, розміщені по обидва боки кордону. Вони, у більшості випадків, повинні бути результатом регіональних стратегій розвитку транскордонного співробітництва. І якщо у країнах ЄС транскордонні кластери діють у досить уніфікованому законодавчому середовищі, то на кордонах України вони діють у, поки що, зовсім відмінному законодавчому полі. Незалежно від цього, співробітництво, що розвивається у прикордонних регіонах, дає підстави розробляти і втілювати транскордонну кластерну концепцію.

За результатами дослідження у західних єврорегіонах, виявлено, що основний ефект від ТКС можна отримати від спільного використання підприємницьких, соціальних та інноваційних потенціалів. Основною конкурентною перевагою може стати інноваційний потенціал транскордонного регіону. Значний науковий потенціал у галузях регіональної спеціалізації дозволяє багатьом підприємствам створювати науково-технологічні новинки, тому регіони можуть брати участь у транскордонному співробітництві, пропонуючи конкретні продукти інтелектуальної праці. Однак для ефективного використання інновацій необхідно мати мережу інноваційно-інвестиційної інфраструктури, розвинутий сектор малого та середнього бізнесу, сприяння з боку територіальних органів влади. Тому об`єднання зусиль у сфері інноваційного розвитку створить передумови підвищення конкурентоспроможності прикордонних регіонів.

Слід відмітити, що єврорегіон є тією інституцією, що розробляє та впроваджує стратегію розвитку транскордонного регіону. Враховуючи те, що кластерна стратегія відноситься до усіх стратегій, що допомагають створити середовище для співробітництва між різними економічними зацікавленими сторонами на місцевому, регіональному (транскордонному), національному та наднаціональному рівнях і охоплює усі стратегії, що мають вплив на розвиток кластерів (регіональна стратегія, промислова стратегія, інноваційна стратегія), єврорегіони можуть і повинні взяти на себе роль „центру”, через який здійснюється обмін інформацією та технологіями, координація заходів співробітництва між членами транскордонного кластеру. При цьому слід зазначити, що головне призначення кластерної стратегії – не утворення кластерів, а впровадження структурних умов, що сприятимуть розвитку кластерів. Стратегія розвитку транскордонного регіону - це процес, що передбачає співробітництво, у якому задіяні органи державної влади та місцевого самоврядування, компанії та інші інституції з обох боків кордону. Єврорегіони, як правило створені регіональними органами влади та місцевого самоврядування і громадськими організаціями, можуть бути одночасно тією проміжною, зв`язуючою організацією, що буде виконувати роль керуючого органу транскордонного кластеру.

Для повноцінного виконання цієї ролі єврорегіонам за участю прикордонних областей України необхідно організувати таку структуру транскордонного кластера (рис. 1).

Як видно з рисунка, ключовими елементами транскордонного кластера є бізнес в особі господарюючих суб’єктів підприємств, інституції та управління. Що стосується інституцій то їх можна поділити на три групи. Науково-дослідні центри та проектні організації служать передумовою щодо формування та об’єднання спільних зусиль на виготовлення та реалізацію продукції. Саме від початкових спільних розробок залежить тісніть зв’язків у транскордонному об’єднанні. У наступну групу входять банківські, страхові, сервісні, фінансові та інші інститути, що допомагають пришвидшити обмін грошовими потоками та служать інфраструктурною основою ринкових відносин. Юридичні, аудиторські та консалтингові фірми дають змогу отримати вичерпну інформацію про умови транскордонного кластеру, нормативно-правове забезпечення та консультації щодо входження до транскордонного ринку як для дійсних так і нових членів.

Рис. 1. Організаційна структура транскордонного кластера

Ми вважаємо, що основу транскордонного кластеру становлять бізнесові структури, які виступають у вигляді виробничих та збутових підприємств різних країн. Саме сукупність суб’єктів господарювання різних країн дає змогу об’єднати зусилля у сфері виробництва продукції. Приналежність виробничих та збутових організацій різним територіям значно розширює потенційні можливості до нарощення виробничих потужностей. Разом із постачальниками та споживачами кінцевої продукції утворюється транскордонний ринок, що є сукупністю регіональних ринків двох країн. Але специфіка спільного виробництва і активне використання поділу праці призводять до зменшення витрат і збільшення прибутків усіх учасників транскордонного кластеру.

Важливу роль у структурі кластеру займає управління. Він складається з трьох основних напрямів впливу. Керівники підприємств становлять генеруючу основу транскордонного кластеру. Саме від їх бажання щодо об’єднання зусиль та вміння працювати разом залежить кінцевий успіх транскордонного утворення. Разом з тим, необхідною складовою є контроль за діяльністю кластера. На нашу думку, контролюючі органи повинні складатися з представників держав учасниць. З однієї сторони, це дасть змогу наблизити дані гілки влади та узгодити всі розбіжності у законодавчому регулюванні діяльності підприємств та обкладанні їх податками. А з іншого боку, така тісна співпраця значно наблизить суміжні території та продовжуватиме нарощувати інтеграційні можливості транскордонного регіону.

Ключовим елементом у системі управління є апарату єврорегіону. Як керівний орган транскордонного кластеру єврорегіон повинен взяти на себе організацію та проведення заходів за участю обох сторін.

Основна особливість транскордонного кластеру полягає у створенні економічного суб’єкта на базі різних держав за мови використання ефективного міжнародного поділу праці та спеціалізації територій. Створений у даному випаду транскордонний ринок також характеризує особливі сфери діяльності даного утворення.

Отже, в умовах зростаючої конкуренції та глобалізації світового ринку мають бути прийняті до реалізації запропоновані нами заходи щодо територіальної організації економіки транскордонних регіонів за умови використання їх інтеграційного потенціалу.