УДК 338.439

Булат Марія Андріївна

аспірантка ННЦ «Інститут аграрної економіки»

Української академії аграрних наук

ВИЗНАЧЕННЯ ОБ ЄКТИВНОЇ НеобхідністІ бюджетної Підтримки агропромислового комплексу України

Бюджетна підтримка агропромислового комплексу протягом багатьох років була недосконалою та не виваженою, наслідком цього стало наростання кризових явищ в АПК, втрата власних джерел фінансових ресурсів, скорочення обсягів державної фінансової підтримки, погіршення умов доступу до зовнішніх позик, руйнування основних елементів матеріально-технічної бази підприємств галузі, зниження доходності та збільшення рівня збитковості, платіжна криза, досягнення стану банкрутства абсолютної більшості підприємств .

На початковому етапі переходу України до ринкової економіки дуже важливим було прийняття Закону „Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Цим законом визначались організаційно-економічні та правові заходи, що забезпечують пріоритетність розвитку агропромислового комплексу.

Проте більшість важливих положень цього закону не були запроваджені в господарську практику і стосувались передусім створення ресурсної бази (з 1991 року сільське господарство фактично перейшло на самофінансування, що призвело до скорочення обсягів виробництва валової продукції сільського господарства на 39%, а тваринництва – на 50% у 1998 році . Утворився нееквівалентний обмін товарами між промисловістю та сільським господарством [4,с.1-3].

Стосовно державної підтримки, то з подальшого огляду стане зрозумілим, що переважно вона зводилась лише до списання та реструктуризації боргів сільськогосподарським підприємствам.

Подальші роки 1993-1994 pp. – характеризувалися значними податковими пільгами для сільськогосподарських товаровиробників. Так, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено спеціальний режим оподаткування підприємств АПК. Зокрема він передбачав звільнення від сплати податку з прибутку, одержуваного від виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її переробки на власних переробних потужностях, за винятком прибутку, одержуваного від квітково-декоративного рослинництва, виробництва спирту, лікеро-горілчаних виробів, пива, хутряних та тютюнових виробів, виноматеріалів, крім тих, що реалізуються для наступної переробки. Балансовий прибуток для цілей оподаткування зменшувався на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському виробництві, та податку з власників транспортних засобів.

Головним було визначення законодавством оподаткування прибутку підприємств і організацій агропромислового комплексу з обслуговування сільськогосподарського виробництва за ставкою 15%, на відміну від підприємств інших галузей, для яких ставка такого виду оподаткування становила 30% [5,с.8-14].

Протягом 1996-1999 pp. неодноразово приймалися нормативно-правові акти щодо списання боргів сільськогосподарських підприємств.

Також відповідно до нормативно-правових актів у 1996 році було запроваджено механізм, згідно з яким погашення сільськогосподарськими товаровиробниками отриманих авансів і плати за техніку, що постачалася на умовах розстрочки платежу, здійснювалось поставками непродовольчого зерна, пивоварного ячменю тощо.

Період 1998-1999 pp. можна вважати зламним у відносинах держави із сільськогосподарськими товаровиробниками, оскільки органи державної влади усвідомили, що для подолання кризи у сільському господарстві необхідно дотримуватися системності, комплексності та послідовності при прийнятті рішень, які стосуватимуться цієї галузі.

Водночас дуже важливими для сільськогосподарської галузі стали Укази Президента України, видані в 1998 році, – «Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва» (березень) та «Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України» (квітень). Відповідно до прийнятого у 1998 році Указу Президента України «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників» (грудень) надавалися пільги з оплати ПДВ [7,с.17-18].

У 1994 році Національний банк України відкрив безлімітну кредитну лінію для сільськогосподарських товаровиробників та підприємств і організацій, що їх обслуговують. У наступному році було проведено компенсацію втрат, спричинених інфляцією, за продукцію, реалізовану в 1994 році за державним контрактом.

Указом Президента України «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» було зобов’язано Національний банк України вирішити питання щодо кредитування комерційними банками сільськогосподарських товаровиробників під заставу продукції майбутнього врожаю та пролонгації за станом на 1 січня 1995 року строків повернення кредитів, наданих сільськогосподарським товаровиробникам.

Однак, не зважаючи на всі ці заходи, у третє тисячоліття аграрний сектор економіки увійшов, маючи 12 млрд. грн. боргу, з яких 6,4 млрд. грн. – борги державі Ускладнились відносини з податковою службою. З 2000 року бюджети майже не передбачають фінансових ресурсів для підтримки сільського господарства [6,с.42]. Практично відсутні ресурси в державному резерві, а те, що сільськогосподарські підприємства одержували з державних ресурсів, не відшкодовується. Тому даний напрямок підтримки товаровиробників втратив своє значення.

Вище викладене підтверджує висновок про те, що в країні не здійснювалася система аграрна політика. З 2000 року держава започаткувала реальні кроки щодо формування аграрної політики, надавши даному процесові системного характеру. При цьому використовувались окремі розробки аграрної економічної науки. Аграрний сектор економіки виявився єдиним в країні, в якому врегульовано зобов’язання перед державою.

Треба зазначити, що прийняття Бюджетного кодексу також надало поштовху до реформування бюджетної системи, а значить і системи бюджетної підтримки агропромислового комплексу взагалі. Однією із складових цього процесу є створення ефективної системи контролю за формуванням та використанням бюджетних коштів. Контроль повинен здійснюватись безперервно протягом усього бюджетного циклу, на кожному етапі, тому що невід’ємною складовою бюджетного процесу є не лише контроль за дотриманням бюджетного законодавства, а й контроль та оцінка ефективності використання бюджетних коштів підприємствами агропромислового комплексу.

Список використаних джерел

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. -К.: Знання-Прес, 2001.

2. Мочерний С.В. політична економія: навч. посібник – К.: Знання-Прес, 2002. – с.322.

3. Саблук П.Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого та погляд у майбутнє. Науково-популярні нариси у трьох томах. Т.ІІ Аграрна економіка в умовах демократичного державотворення. - К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2001. - 484с.

4. Про заходи щодо реформування аграрних відносин: Указ Президента України від 18 січня 1995 р. № 63 // Урядовий кур’єр – 1995. - №11. – 21 січня.

5. Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України: Указ Президента України від 29 квітня 1998 р. № 389 // Урядовий кур’єр – 1998. - №84. – 5 травня.

6. Щекович О.С. Ефективність використання бюджетних коштів підприємствами агропромислового комплексу // Матер. VII Міжнар. наук. практ. конф. „Наука і освіта ’2004”. – 2004. – Т. 16. – С. 75-76.

7. Юрчишин В.В., науково-методологічні та організаційні основи розвитку системи управління аграрним сектором економіки // Економіка АПК, 2003, № 1, с. 17-25.